24 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1791/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» (далі - ПАТ «Електротермометрія») про стягнення податкового боргу в сумі 376 955 грн. 06 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником загальнодержавних та місцевих податків і зборів, однак всупереч вимогам статей 36, 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не виконує свого обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв'язку з чим у відповідача виник податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 376 955 грн. 06 коп. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до повного погашення податкового боргу відповідачем. У зв'язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача податковий борг по земельному податку в сумі 376 955 грн. 06 коп. з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 28.09.2018 представник відповідача позов заперечив з огляду на те, що податковий борг, який виник за період з вересня 2017 року по травень 2018 року (за термінами сплати 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017,30.01.2018, 02.03.2018, 30.03.2018, 30.04.2018, 30.05.2018, 30.06.2018) на суму 352 780 грн. 55 коп. погашено платіжними дорученнями №183 від 23.02.2018, №502 від 27.04.2018, №897-899 від 09.07.2018, залишок заборгованості за вказаний період становить 282 224 грн. 49 коп. Відповідач зазначив, що позивач немає права на стягнення податкового боргу, оскільки податкової вимоги по земельному податку податковим органом не виносилося, а податкова вимога №13848-17 від 03.05.2017 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не стосується земельного податку, податковий борг визначений даною податковою вимогою, повністю сплачений 29.05.2017, що підтверджується платіжним дорученням №1047 від 29.05.2017. Крім того, в період з 29.05.2017 по 30.06.2017, з 30.07.2017, з 30.09.2017 по 30.10.2017 існував період розірвання податкового боргу, що вбачається з інформації АІС та спростовує наведені у позовній заяві відомості про безперервність податкового боргу, а тому податкова вимога №13848-17 від 03.05.2017 є не чинною. Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що в разі вирішення справи на користь позивача, просить розстрочки виконання судового рішення терміном на 12 місяців у зв'язку з складним фінансовим становищем товариства та заявив клопотання про роз'єднання позовних вимог, шляхом виділення вимоги про стягнення штрафу в сумі 14 254 грн. 53 коп. згідно податкового повідомлення-рішення №0036971207 від 24.04.2018 у самостійне провадження і зупинення провадження по ній, оскільки відповідачем оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення №0036971207 від 24.04.2018.
У відповіді на відзив від 08.10.2018 позивач звертає увагу суду на необґрунтованість посилання відповідача на те, що податкова вимоги є не чинною, оскільки податкова вимога №13848-17 від 03.05.2017 була сформована, надіслана та вручена ПАТ «Електротермометрія» та є чинною. Податкова вимога виставлена контролюючим органом у зв'язку з допущенням відповідачем податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12 188 грн. 40 коп. та з метою надіслання вимоги податковий борг не переривався з огляду на його наявність з інших платежів до бюджетів. В період з 29.04.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 09.08.2017, з 29.10.2017 по 17.11.2017 в платника існував податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В період з 09.02.2017 по 16.11.2017 існував податковий борг зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджується витягами з АІС «Податковий блок» (зворотній бік облікових карток платника податків за 2017 рік за платежами 18010400, 21080900), тому в періоди вказані відповідачем у відзиві на позов, податковий борг був безперервним.
Позивач зазначив, що твердження відповідача про необхідність виставлення контролюючим органом податкової вимоги на кожну конкретну суму податкового боргу з окремого платежу до бюджету є таким, що суперечить приписам чинного податкового законодавства. Оскільки законодавець пов'язує чинність податкової вимоги з наявністю податкового боргу (в тому числі з інших платежів, ніж ті що були підставою для винесення податкової вимоги) безвідносно до суми боргу, на яку була виставлена вимога, тому зміна розміру заборгованості не впливає на чинність існуючої вимоги та не вимагає формування нової. Відтак, позивач вважає, що ним було дотримано порядку формування, надсилання та вручення податкової вимоги відповідно до статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому податкова вимога залишається чинною до повного погашення податкового боргу з усіх податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету.
Також необґрунтованою позивач вважає вимогу відповідача про виключення із суми податкового боргу, що підлягає до стягнення, оскільки згідно з даними АІС «Податковий блок» контролюючим органом враховано всі сплати та нарахування, а до суми податкового боргу, що є предметом даного стягнення, включено лише ті зобов'язання, які набули статусу податкового боргу у зв'язку з їх несплатою у встановлений строк. Щодо заявленого клопотання про розстрочення податкового боргу, позивач зазначив, що вважає його передчасним та необґрунтованим, оскільки відсутнє судове рішення про стягнення податкового боргу, який може бути розстроченим на підставі рішення суду. На підставі наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
В запереченні від 10.10.2018 відповідач, вважає безпідставними посилання позивача на безперервність податкового боргу з часу виставлення податкової вимоги №13848-17 від 03.05.2017 на суму 12 188 грн. 40 коп. та заперечує про наявність несплаченої частини штрафу за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки сума накладених штрафів не належить до податкового боргу відповідно до статті 14 ПК України, а зазначений штраф не стосується податку, і його стягнення не передбачено ПК України.
У додаткових поясненнях на позовну заяву від 18.10.2018, позивач зазначив, що твердження відповідача про те, що сума штрафної (фінансової) санкції, нарахованої відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 №0003331404 винесеного на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є податковим боргом є безпідставним. Оскільки податкове повідомлення-рішення від 05.08.2016 №0003331404 платником податку оскаржено не було, а сума штрафної санкції є грошовим зобов'язанням, яке платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, відтак не сплата у встановлений строк штрафу, спричинила набуття даною сумою штрафної (фінансової) санкції статусу податкового боргу. Тому податковий борг (в т.ч. з врахуванням наявної податкової заборгованості, що виникла згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2016 №0003331404) не переривався, а отже, податкова вимога №13848 від 03.05.2017 є чинною та правомірною, а позов підставним.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, суд дійшов висновку про розгляд даної справи в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» (ідентифікаційний код юридичної особи 00225644) зареєстроване як юридична особа 20.02.1992 (дата запису - 21.01.2005, номер запису - 1 198 120 0000 000645), що підтверджується інформацією про юридичну особу (а. с. 5-8).
Станом на 29.08.2018 ГУ ДФС у Волинській області обліковувало за відповідачем податковий борг із земельного податку з юридичних осіб (із врахуванням часткового погашення) на загальну суму 376 955грн.06коп., який виник на підставі:
- податкових декларацій: 1) №9015165630 від 10.02.2017 з термінами платежу 30.10.2017 в сумі 70 556грн.11коп., 30.11.2017 в сумі 70 556грн.11коп., 30.12.2017 в сумі 70 556грн.11коп., 30.01.2018 в сумі 70 556грн.16коп., 2) №9021606506 від 12.02.2018 з термінами платежу 02.03.2018 в сумі 70 556грн.11коп., 30.03.2018 в сумі 70 556грн.11коп., 30.04.2018 в сумі 70 556грн.11коп., 30.05.2018 в сумі 70 556грн.11коп., 30.06.2018 в сумі 70 556грн.11коп.;
- податкових повідомлень-рішень: 1) №0068581207 від 19.10.2017 на суму 7 165грн.41коп., 2) №0010311207 від 01.02.2018 в сумі 716грн.54коп., 3) №0036971207 від 24.04.2018 в сумі 14 254грн.53коп.;
- нарахованої пені на суму 8 796грн.98коп.
Даний факт також підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с.10-11) та зворотнім боком облікової картки платника по земельному податку за період з 31.12.2016 по 31.08.2018 (а.с. 30-40).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 53 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно положень пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до статті 59 ПК України відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ю» від 03.05.2017 №13848-17 (а.с.12), яка отримана останнім 10.05.2017, однак залишилась без належного реагування. Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що визначена контролюючим органом як податковий борг сума податкового зобов'язання відповідача за податковим повідомленням-рішенням №0036971207 від 24.04.2018 на суму 14 254грн.53коп. не є узгодженою, а отже не може вважатись податковим боргом, з огляду на факт оскарження в судовому порядку вказаного податкового повідомлення-рішення (ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 про відкриття провадження в адміністративній справі №0340/1925/18 - наявна в матеріалах справи).
З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» підлягають до задоволення частково, на загальну суму 362 700грн.53коп., в той же час заявлене відповідачем у відзиві клопотання про роз'єднання позовних вимог та зупинення провадження у справі в частині стягнення 14 254грн.53коп. за податковим повідомленням-рішенням №0036971207 від 24.04.2018 до задоволення не підлягає.
Заперечення відповідача, відповідно до яких останній вважає, що податкова вимога форми «Ю» від 03.05.2017 №13848-17 не є чинною, оскільки податковий борг товариства переривався в період з 29.05.2017 по 30.06.2017, з 30.07.2017, з 30.09.2017 по 30.0.2017 в зв'язку з тим, що існуюча в період з 09.02.2017 по 16.11.2017 заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки не є податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
В період з 09.02.2017 по 16.11.2017 у відповідача існував борг зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» (зворотній бік облікової картки платника податків за 2017 рік за платежем 21080900.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення; у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи наведене, твердження відповідача про необхідність виставлення контролюючим органом податкової вимоги на кожну конкретну суму податкового боргу з окремого платежу до бюджету є таким, що суперечить приписам чинного податкового законодавства, оскільки законодавство пов'язує чинність податкової вимоги з наявністю податкового боргу (в тому числі з інших платежів, ніж ті, що були підставою для винесення податкової вимоги) безвідносно до суми боргу, на яку була виставлена вимога. При цьому зміна розміру заборгованості не впливає на чинність існуючої податкової вимоги та не вимагає формування нової.
Крім того, твердження товариства про те, що заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податковим боргом ґрунтується на помилковому трактуванні відповідачем норм Податкового кодексу України.
Як вже зазначалось судом, згідно з пп. 14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, до податкового боргу відносяться як податкові зобов'язання платника податків, так і грошові зобов'язання за донарахованими контролюючим органом, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, штрафними санкціями за порушення норм іншого (не податкового) законодавства.
З огляду на вищевикладене, податковий борг (в тому числі з врахуванням наявної податкової заборгованості, що виникла згідно з повідомленням-рішенням від 05.08.2016 № 0003331404 про застосування штрафних санкцій) не переривався, а отже, податкова вимога форми «Ю» № 13848-17 від 03.05.2017 є чинною.
Також суд констатує, що всі платіжні доручення, надані відповідачем до відзиву, враховані контролюючим органом та відображені в обліковій картці платника податків, що спростовує твердження товариства про неврахування ГУ ДФС у Волинській області окремих платежів при формуванні суми податкового боргу.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Статтею 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, п. 5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.
Таким чином, норми статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п. 100.7 ПК України).
Відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (далі - Перелік).
Згідно з п.2 вказаного Переліку до таких обставин віднесена загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі. Зазначена обставина підтверджується висновком про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться контролюючим органом за даними бухгалтерського обліку.
Відповідачем було долучено до відзиву баланс товариства станом 30.06.2018, звіт про фінансові результати за І півріччя 2018 року та звіт із праці за серпень 2018 року, які свідчать про наявність збитків за результатами діяльності ПАТ «Електротермометрія» та заборгованості з виплати заробітної плати, що в сукупності, однак, не свідчить про загрозу неплатоспроможності товариства, а лише, як зазначає сам відповідач у відзиві, призведе до погіршення фінансового становища останнього.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не подав належних доказів на підтвердження наявності зазначених обставин, а тому у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду необхідно відмовити, як такого, що заявлене передчасно, що, однак не позбавляє підприємства права на звернення до суду з відповідною заявою після набрання рішенням законної сили, як це й передбачено ст.378 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз відсутні, то із врахуванням положень ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з рахунків публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» (43001, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 40, код ЄДРПОУ 00225644) у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід місцевого бюджету міста Луцька податковий борг в розмірі 362 700 (триста шістдесят дві тисячі сімсот) гривень 53 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В.Дмитрук