Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"25" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/502/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,
при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф"
про стягнення коштів в сумі 697 817,83 грн.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Лук'янчук С.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" про стягнення коштів у сумі 697 817,83 грн., з яких 566 599,50 грн. - кошти, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, 88 708,33 грн. пеня, 42 510,00 грн. сплачена компенсація транспортних послуг.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17-01 від 28 серпня 2017 року, а саме відповідач не здійснив поставку товару (торфу) на загальну суму 566 599,50 грн. Тому позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 88 708,33 грн. Також просить стягнути з відповідача 42 510,00 грн. сплачену компенсацію транспортних послуг, які як стверджує позивач - відповідачем не були надані.
Ухвалою господарського суду від 13 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/502/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 03 вересня 2018 року.
31 серпня 2018 року відповідачем подано клопотання, відповідно до змісту якого зазначає, що станом на даний час тривають перемовини між позивачем та відповідачем щодо можливого примирення, зокрема відповідачем сплачено частину суми заборгованості в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжним дорученням №695 від 30.08.2018 року на суму 20 000,00 грн..
Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року підготовче засідання відкладено на 25 вересня 2018 року.
25 вересня 2018 року позивачем подано до суду заяву, відповідно до якої зазначає, що у прохальній частині позовної заяви було здійснено описку. Відтак, позивач просить суд вважати вірними вимоги наступного змісту: "прошу стягнути попередньо перераховані кошти за непоставлений товар загальної вартості 566 599,50 грн., а також компенсацію транспортних послуг - 42 510,00 грн., та загальний розмір пені 88 708,33 грн.".
Судом досліджено текст поданої позовної заяви, з якого вбачається, що позивач по тексту позову суму коштів заявлених до стягнення 566 599,50 грн. вказує саме як попередньо перераховані кошти за товар. Враховуючи викладене, вказівка у прохальній частині позову про те, що заявлена до стягнення сума є основною заборгованістю - судом розцінюється як технічна описка. Тому подана заява про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви приймається судом.
25 вересня 2018 року відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що станом на даний час тривають перемовини між позивачем та відповідачем щодо можливого примирення, зокрема відповідачем сплачено ще частину суми заборгованості в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №716 від 24.09.2018 року на суму 15 000,00 грн.
Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17 жовтня 2018 року.
16 жовтня 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що договір поставки 17-01 від 28 серпня 2017 року не підписував директор ТОВ "Сарниторф". Разом з тим вказує, що позивачем подано заяву про виправлення описки, яка на думку відповідача фактично є заявою про зміну предмету позову. Також відповідач наголошує, що строк виконання зобов'язання щодо поставки товару у відносинах сторонами не встановлений, а відтак звернення до суду є передчасним. Щодо нарахування пені - вважає, що воно здійснено всупереч чинному законодавству та за відсутності прострочення боржника.
16 жовтня 2018 року відповідачем подано до суду клопотання, згідно якого просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки на його переконання Договір поставки №17-01 від 28.08.2017 р. підписано невідомою особою від імені директора ТзОВ "Сарниторф"".
Після відкриття провадження у справі №918/502/18 судом встановлено, що позивачем не надано: належних доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме були відсутні докази направлення позову з додатками на юридичну адресу ТзОВ "Сарниторф". Тому ухвалою від 17.10.2018 р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний термін для подання суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками - опис вкладень у лист, на юридичну адресу ТзОВ "Сарниторф". У встановлений судом строк, 19.10.2018 р. позивачем надано докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками. Відтак, ухвалою від 22.10.2018 р. продовжено розгляд справи та призначено проведення судового засідання на 25.10.2018 р. на 10:30 год. Про що учасники у справі були повідомлені судом (інформацію про дату, час та місце слухання справи було розміщено на офіційному сайті суду, та повідомлено учасників у справі у телефонному режимі).
В судове засідання 25.10.2018 р. представник позивача не з'явився. Однак, 24 жовтня 2018 року від позивача надійшло через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ним 23 жовтня 2018 року отримано відзив від відповідача, тобто за два дні до судового засідання (25.10.2018 р.), просив додатковий час для підготування заперечень на поданий відзив.
Щодо поданого клопотання суд зазначає, що згідно статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Приймаючи до уваги обмеження строків розгляду справи, які встановлені процесуальним законом, та зважаючи що провадження у справі відкрито 13.08.2018 р., та підготовче провадження було закрито 25.09.2018 р., а спір уже призначено до розгляду по суті - суд вважає за необхідне розпочати розгляд даної справи за наявними у ній документами, без участі представника позивача, оскільки зібрані матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору. Крім того, явка представників сторін у судове засідання 25.10.2018 р. не визнавалася судом обов'язковою.
Тому, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив - відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 25.10.2018 р. представник позивача підтримав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
На дане клопотання слід зауважити, що згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд вважає, що подане клопотання про призначення експертизи є необґрунтованим, оскільки у наданих 31 серпня 2018 р. та 28 вересня 2018 року поясненнях відповідач неодноразово вказував, що між сторонами ведуться перемовини щодо можливого мирного вирішення спору. Також, відповідачем надано докази часткового повернення передоплати в сумі 35 000,00 грн. Такі дії відповідача свідчать про фактичне прийняття до виконання ним Договору поставки. Отже, відповідач вчинив дії, які підтверджують схвалення та прийняття ним до виконання згаданого договору. Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відсутні.
Тому, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив - відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. Просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
28 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" (покупець, позивач) було укладено договір поставки №17-01 (надалі договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити торф верховий білоруський загальним об'ємом 2 200,00 м .куб. (надалі товар). Загальна партія товару буде постачатись та оплачуватись згідно конкретних замовлень покупця на кожну партію товару (арк.с. 19-20).
Відповідно до пункту 1.2. договору загальна кількість конкретної партії товару, його асортимент, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору (надалі специфікації).
Згідно пункту 2.1. договору, поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу або електронній пошті, на підставі яких сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару та постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.
За умовами пункту 2.2. договору поставка узгодженої партії товару покупцю здійснюється після подачі покупцем транспортного засобу для завантаження товару, на підтвердження повноважень перевізника покупець до здійснення поставки зобов'язаний направити факсом або електронною поштою листа постачальнику із зазначенням державного реєстраційного номеру транспортного засобу, який буде подано під завантаження та прізвища, ім1я, по-батькові його водія.
Як передбачено в пунктах 2.3-2.4. договору, поставка здійснюється на умовах "FCA с.Чемерне Сарненського району Рівненської області", згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника згідно специфікації. Право власності на товар і всі ризики переходять до покупця на момент поставки.
Згідно пункту 4.1. договору оплата товару покупцем здійснюється грошовими коштами на поточний банківський рахунок постачальника у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого постачальником рахунку на протязі одного календарного дня з дати поставки (згідно пункту 2.4. даного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 28 серпня 2017 року відповідач виставив рахунок на оплату №34, товару, який 28 серпня та 01 вересня 2017 року позивачем оплачено. Після цього відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні №№ 42, 43, 44, 45, 46, 48 за вересень-жовтень 2017 року (арк.с. 21-30).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що обома сторонами прийнято Договір поставки до виконання. Так, була здійснена попередня оплата товару позивачем, та як наслідок його поставка відповідачем.
В подальшому, 20 листопада 2017 року відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №39 на суму 728 160,00 грн. за торф верховий білоруський. Також рахунок №40 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. на компенсацію транспортних витрат (арк.с. 31-32).
Згідно платіжних доручень №282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн., та платіжного доручення №285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти, згідно виставлених відповідачем рахунків як попередню оплату за торф, та компенсацію транспортних витрат (арк.с. 33-34).
Суд зазначає, що факт отримання таких коштів відповідач не заперечує та не спростовує в поданому відзиві.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання виконав не у повному обсязі, а саме, на момент подання позовної заяви частково поставив торф. Із замовлених 1600 м. куб. відповідачем поставлено 355 м. куб.
У якості доказів цього у справі наявні копії підписаних обома сторонами видаткових накладних №52 від 11.12.2017 р. на суму 62 618,40 грн., №16 від 23.03.2018 р. на суму 52 984,80 грн., №15 від 01.03.2018 р. на суму 26 492,40 грн., №7 від 21.02.2018 р. на суму 28 900,80 грн. (арк.с. 35, 38-40).
Тобто 1 245 м. куб. торфу відповідачем не поставлено. Вартість непоставленого товару складає 566 599,50 грн.
Крім того, ні позивач, ні відповідач не подали суду документів, які б підтвердили фактичне надання відповідачем транспортних послуг на суму 42 510,00 грн., які позивач оплатив згідно платіжного доручення №285 від 24 листопада 2017 року на рахунок відповідача.
Позивач 16.02.2018 р. звертався до відповідача із претензією, у якій просив повернути кошти за непоставлений торф та сплатити пеню (арк.с. 36-37).
Відтак, станом на час звернення позивача з позовом до суду матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 566 599,50 грн. попередньої оплати за товар, та отримання 42 510,00 грн. компенсації транспортних послуг. Докази поставки торфу на цю суму та надання відповідних оплачених транспортних послуг - відсутні.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі, 31 серпня 2018 року та 25 вересня 2018 року відповідачем надано суду докази сплати на розрахунковий рахунок позивача 20 000 грн. згідно платіжного доручення №695 від 30.08.2018 року, та 15 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №716 від 24.09.2018 року. В платіжних документах на перерахування вказаних сум, в графі "призначення платежу" вказано: повернення передоплати за торф.
Таким чином, 35 000,00 грн. попередньої оплати за торф відповідачем повернуто у процесі розгляду справи. Таким чином станом на 25.10.2018 р. відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 35 000,00 грн. провадження у справі №918/502/18 у цій частині підлягає закриттю.
Неповернутими зі сторони відповідача залишилися кошти у розмірі 531 599,50 грн., також відсутні докази надання відповідачем транспортних послуг на оплачену позивачем суму 42 510,00 грн.
Суд враховує, що за приписами ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач користуючись правом, яке йому надано вказаною правовою нормою, звертався до відповідача із претензією, у якій висловив прохання повернути попередньо оплачені кошти за торф, у зв'язку із його недопоставкою в обсягах, які були попередньо оплачені.
Відтак, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" 531 599,50 грн. - коштів, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, та 42 510,00 грн. коштів які були попередньо сплачені як компенсація транспортних послуг, є законними та обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а відтак такими що підлягають до задоволення в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 88 708,33 грн. пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).
У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами п.5.2. договору поставки, при простроченні поставки товару (за умови здійснення покупцем попередньої оплати та за умов, що покупець не має заборгованості по оплаті за попередні поставки), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого/недопоставленого товару, - за кожен день прострочення.
Суд зазначає, що згідно пункту 2.1. договору, поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу або електронній пошті, на підставі яких сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару та постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.
Таким чином, з аналізу умов договору поставки вбачається, що строки поставки (момент виникнення обов'язку власне поставки товару) встановлюються в окремих замовленнях та узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку окремо, як це визначено пунктом 2.1. договору. Проте вказаних замовлень чи інших документів, які містять відомості щодо конкретних дат та термінів поставки торфу - ні позивач, ні відповідач суду не надали.
Позивач зазначає, що кінцевий термін поставки товару встановлений 31 грудня 2017 року, але будь-яких доказів, на підтвердження своєї позиції стосовно того, що саме ця дата згідно умов договору була кінцевою - позивач суду не надав.
Як вказувалося вище, позивачем 16 лютого 2018 року направлено відповідачу претензію про повернення коштів.
Як роз'яснено в пункті 1.7. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від від 17 грудня 2013 року № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо дати отримання претензії відповідачем, чи дати оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення.
Вказані вище обставини не дають можливості суду, опираючись на умови договору поставки та докази у справі, перевірити та встановити конкретні строки/терміни, у які відповідач повинен був здійснити поставки торфу позивачу.
Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не належним чином обґрунтовано строк виникнення зобов'язання щодо поставки товару відповідачем.
При цьому, позивач нарахував відповідачу 88 708,33 грн. пені за несвоєчасну поставку торфу (розрахунок розміру пені міститься на арк.справи 41-42).
Згідно наведених вище павових норм нарахування пені слід починати з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а припиняти через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок пені не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки суду не надано підтверджених відомостей у які саме строки сторони домовлялися щодо поставки товару в кожному конкретному випадку.
Тому враховуючи викладені обставини суд зауважує, що позивачем необгрунтовано здійснено нарахування пені.
Разом з тим, суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даної санкції для перевірки правильності її нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення конкретних строків/термінів поставки товару.
Відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 88 708,33 грн. пені - задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" необхідно задоволити частково, в частині стягнення 531 599,50 грн. - коштів, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, та 42 510,00 грн. коштів сплачених як компенсація транспортних послуг - підлягають до задоволення. В частині вимог про стягнення 35 000,00 грн. попередньо оплаченого товару - провадження у справі слід закрити на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні позову в частині стягнення 88 708,33 грн. пені слід відмовити.
Згідно положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судові витрати згідно положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, загальна сума судового збору згідно ціни позову складає 10 467,27 грн. Однак, позивачем при поданні даного позову сплачено 10 500,00 грн. Тому, 32,73 грн. підлягає поверненню позивачу з держбюджету за його письмовим клопотанням як надміру сплачений судовий збір. 525,46 грн. підлягає поверненню за клопотанням позивача у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000,00 грн. передоплати за товар.
На відповідача покладається судовий збір у розмірі 8 611,64 грн. у зв'язку із частковим задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (34524, Рівненська обл., Сарненський район, селище Чемерне, вул. Залізнична, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 35717382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк (17036, Чернігівська обл., Козелецький район, село Чемер, вул. Дружби, будинок 76, код ЄДРПОУ 40142687) - 531 599 (п'ятсот тридцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510 (сорок дві тисячі п'ятсот десять) грн. 00 коп. компенсації транспортних послуг та 8 611 (вісім тисяч шістсот одинадцять) грн. 64 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000,00 грн. попередньо перерахованих коштів .
4. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 88 708,33 грн. пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2018 року.
Суддя Бережнюк В.В.