33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
16 жовтня 2018 р. Справа № 918/602/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Коваль С.М. розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про стягнення майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 402254,82 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: представник Грубник Д.Л.
від відповідача: представник Бляшин М.С., Клічук М.І.
від третьої особи: не з'явився
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" (надалі Позивач, ТзОВ "Саренс Україна", Товариство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" (надалі Відповідач, Представництво ) в якому просить стягнути з останнього шкоду завдану майну позивача у розмірі 402 254, 82 грн.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що 26.11.2016 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на території котеджного містечка «Рівєра Віллас», розташованого в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області було пошкоджене належне позивачу майно - противаги до автомобільного крану «Liebher», чим завдано позивачу матеріальної шкоди в розмірі вартості майна, що становить 402 254, 82 грн.
Зокрема, Позивач вказує на те, що Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія відповідача - громадянина ОСОБА_2, який перебуває з відповідачем у трудових відносинах і на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працівник відповідача ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки, а саме здійснював доставку на територію котеджного містечка «Рівєра Віллас» противаг для автокрану «Liebher».
В матеріально-правове обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172, ст. 1187, ст.1192 Цивільного кодексу України, .
До матеріалів справи Позивачем додано висновок експертного дослідження № 16 від 07.12.2016 року, виконаного експертною організацією ТОВ «Українська експертна компанія», за результатами якого розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної шкоди за участю транспортного засобу відповідача, з врахуванням зносу становить 291 634, 74 грн.
Водночас Позивач у відповідності до положень ст. 1192 ЦК України, розмір шкоди, заподіяної майну позивача визначив як вартість реально втраченого майна, що становить 402 254, 82 грн., що є ринковою вартістю пошкоджених противаг.
Також Позивач зазначає про те, що противаги є приналежністю крана «Liebherr» LTM 1090 90Т, без якої експлуатація крана є неможливою, при пошкоджені противаги не підлягають ремонту та мають бути замінені, крім того експлуатація крана з пошкодженими противагами забороняється виробником крана.
В додаткових поясненнях доданих до матеріалів справи та в судових засіданнях Позивач також наголошує на тому, що неможливість ремонту противаг випливає з прямої заборони виробника крана - компанії LIEBHERR. Така заборона обумовлена вимогами безпеки, оскільки противаги в процесі роботи крана витримують велике навантаження.
Зважаючи на те, що будь-які пошкодження противаг можуть призвести до їх руйнування під час роботи крану, та як наслідок до його падіння, виробником забороняється використання пошкоджених противаг, або їх ремонт. У випадку руйнування противаг можлива виключно їх заміна на оригінальну запчастину за номером у каталозі виробника, який відповідає певній моделі автокрана.
Можливість ремонту противаг відсутня не тільки в Україні, виробником заборонено такий ремонт взагалі.
Вказані обставини підтверджуються листами офіційного дистрибютора вказаної компанії - ТОВ «Торговий дім «Армада», а також листом компанії LIEBHERR на адресу материнської компанії N.V. Sarens S.A (Бельгія) з зазначенням серійного номеру крана, деталь якого (противагу) було пошкоджено, а саме: 061912.
Ухвалою суду від 30 серпня 2017 року позовну заяву ТзОВ «Саренс Україна» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
20 вересня 2017 року представник Відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі посилаючись на те, що Позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача відповідно до вимог ГПК України, так як юридичної особи з таким найменуванням: Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" не існує. Представник Відповідача зазначає, що формулювання позовних вимог і вказівка на податковий номер та місцезнаходження Представництва вказує, що Відповідачем у справі та можливим боржником у виконавчому провадженні Позивач вказує саме Представництво.
Вказане клопотання Відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідачем у позовній заяві ТОВ «Саренс-Україна» зазначено юридичну особу нерезидента - Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон». Зазначена юридична особа, діє в Україні через Представництво «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон», яке зареєстровано Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 21.12.2011 року та має ідентифікаційний код 26612924.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 ГПК України (в редакції яка діяла на момент звернення з позовом), якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Відповідно до ч. 2 ст. 15 цього ж кодексу справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі є саме юридична особа - нерезидент.
Відповідно до ст. 123 ГПК України (в редакції на момент звернення з позовом), іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право», положення вказаного закону застосовується до таких питань визначення підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право» підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до положень ст.ст. 48, 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави.
Відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З врахуванням викладеного, твердження представника відповідача про те, що справа не підлягає розгляду в господарських судах є необгрунтованим, та спрямоване на затягування розгляду справи.
Посилання представника позивача на те, що законом не передбачено можливості визначення сторони у господарському процесі, зокрема зазначення відповідача в особі постійного представництва, є помилковим. Помилковим таке бачення представника відповідача є тому, що розгляд господарських справ з іноземним елементом регулюється не тільки нормами ГПК України, а й іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про міжнародне приватне право».
Окрім того, застосування такої конструкції, є сталою практикою, яка напрацьована в судах господарської юрисдикції. Саме на це звертає увагу Пленум Вищого господарського суду України в п. 1.7 Постанови №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»:
« 1.7. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: «Стягнути з підприємства «А» в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації «Б» в особі її Н-ської філії таку-то суму...»
Зазначена позиція також знайшла своє відображення в постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2014 року у справі №918/761/14 за участю відповідача. Зокрема Вищій господарський суд України у вказаній постанові зазначив, що якщо позов пов'язаний з діяльністю відокремленого підрозділу юридичної особи, зазначення сторони «юридична особа в особі відокремленого підрозділу» є правильним, та узгоджується з усталеною судовою практикою.
Про необґрунтованість правової позиції відповідача, застосованій останнім в клопотанні про припинення провадження у справі, добре відомо самому відповідачу - в інших справах, в яких відповідач ініціює судовий розгляд, тобто є позивачем, ним використовується саме таке визначення сторони.
Наприклад, з ухвали господарського суду м. Києва від 15.05.2017 року у справі №910/22200/16 вбачається, що позивачем у вказаній справі є Відкрите акціонерне товариства «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» в особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельні Корпорація «Євраскон».
Обґрунтування відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України у справі №53/56 від 08.06.2010 року, є некоректним. Відповідачу добре відомо про іншу, більш пізню за часом практику Вищого господарського суду України, оскільки у справі №918/761/14 ним здійснювалась спроба перегляду рішення Вищого господарського суду України. При цьому, справа за заявою Будівельної Корпорації «Євраскон» в особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» не була допущена до перегляду Верховним Судом України. При цьому, вимогу про перегляд було заявлено саме Будівельною Корпорацією «Євраскон» в особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон», що вбачається з ухвали Вищого господарського суду України у справі №918/761/14 від 09.12.2014 року. Тобто сам відповідач застосовував саме таке визначення сторони, проти якого на цей час висуває свої заперечення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 54 ГПК України (в редакції на час звернення з позовом) коди суб'єкта господарської діяльності (для юридичних осіб) зазначаються в позовній заяві за їх наявності. Відсутність такого коду у позивача мала наслідком неможливість його зазначення у позовній заяві. Між тим, відсутність у позовній заяві коду суб'єкта господарської діяльності не може мати наслідком припинення провадження у справі, на що звернув увагу Вищій господарський суд України в постанові від 08.10.2014 року у справі №918/761/14 (в якій стороною був відповідач). У вказаній постанові, Вищий господарський суд України обгрунтовано звернув увагу на те, що наявність чи відсутність коду не впливає на підвідомчість спору, а правильні реквізити сторони можуть бути уточнені судом за такої необхідності в порядку, визначеному ст.ст. 13, 74 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Також 24 жовтня 2017 року представник Відповідача подав клопотання в якому просив залучити до участі у справі в якості відповідача Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» посилаючись на те, що Позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, так як Представництво - неналежний відповідач відповідно до вимог ГІІК України.
Зазначене клопотання відхилено судом, так як при розгляді клопотання Відповідача про припинення провадження у справі судом вже встановлено правомірність зазначення у позовній заяві відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон".
07.11.2017 року від Відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній вважає що між ТзОВ «Саренс Україна» та Представництвом «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» у спрощеному порядку було укладено договір перевезення противаг для автокрану водієм замовника шляхом прийняття до виконання і саме на цих правових підставах водій ОСОБА_2 здійснював таке перевезення. Таким чином, на думку відповідача, між сторонами щодо пошкодження противаг існують не деліктні, а договірні відносини. Саме тому завдання шкоди противагам автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т треба розглядати як договірну відповідальність.
В судовому засіданні 08 листопада 2017 року представник Відповідача наголошував на тому, що противаги автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т відремонтовані та знаходяться в робочому стані, зважаючи на це, останнім було заявлено клопотання про призначення в даній справі судової експертизи, про що 10 листопада 2017 року до суду було подане відповідне клопотання.
На думку Відповідача, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 402 254, 82 грн., відтак наявний в матеріалах справи висновок експертного дослідження від 07.12.2016 р. № 161 не є висновком, наданим судовим експертом у відповідності до Закону України «Про судову експертизу» і приписів Господарського процесуального кодексу, а сам висновок носить ймовірний характер, тому з метою встановлення дійсних обставин щодо розміру майнової шкоди завданої позивачу та причинно-наслідкового зв'язку і відповідно до ст. 22 ГПК України просив суд призначити у справі судову експертизу.
Ухвалою суду від 10 листопада 2017 року призначено у справі судову експертизу на розгляд якої поставлено наступні питання:
- Яка кількість та характер пошкоджень противаг з маркувальними позначеннями "2,7t+1,5t 4,2t", "LTM 1090 - 4-11005", "962459708 140207" до автокрану «Liebherr» LTM 1090 - 4.1 (RN3546), належного ТОВ "Саренс Україна", та яка причина їх виникнення ?
- Чи містять противаги до автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т -4.1 (RN3546) сліди ремонтних чи інших аналогічних робіт ?
- Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженої складової частини транспортного засобу противаг до автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т -4.1 (RN3546)? Якщо такі ремонтні роботи провести можливо, який обсяг, характер і вартість (калькуляція) таких робіт на дату оцінки ?
- Який розмір збитків завдано Товариству з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» внаслідок пошкодження противаг до автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т -4.1 (RN3546)?
- Чи можливо використання противаг до автокрану «Liebherr» LTM 1090 90Т -4.1 (RN3546) за їх цільовим призначенням після ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженої частини?
Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул.Смоленська, 6, Київ, 03057). Справу №918/602/17 направити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 918/602/17 зупинено до отримання висновку експерта та повернення матеріалів справи до господарського суду Рівненської області.
26 березня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №23783/17-52/23784/17-54/23785/17-56 від 21.03.2018 р. з клопотанням експертів №23783/17-52/23784/17-54/23785/17-56 в якому останні просять суд:
- надати у розпорядження експертів конструкторську документацію, яка містить опис конструкції досліджуваного виробу - противаг до автокрану «Liebherr», належного ТОВ «Саренс Україна» (для довідки: конструкторська документація - графічні та текстові документи, які в сукупності або окремо, визначають склад, та будову виробу та містять необхідні дані для його розробки, виготовлення, контролю, експлуатації, ремонту і утилізації);
- оскільки дослідженню підлягає майно, яке за своїми характеристиками має обмежену сферу застосування, що потребує знань в галузі проектування, виготовлення, обслуговування та експлуатації такої техніки, то просимо залучити до виконання даної експертизи кваліфікованих фахівців відповідної галузі у якості судових експертів;
- забезпечити доставку експертів до місця проведення дослідження противаг до автокрану та назад, а також забезпечити присутність сторін по справі при дослідженні;
- забезпечити вільний доступ до об'єкта дослідження та належні умови його дослідження (вільний простір, наявність достатнього освітлення).
Дату та час проведення дослідження пропонують узгодити за телефоном 044-200-29-35.
Крім того, в зазначеному листі експерти просять оплатити рахунок №11638 від 13.03.2018. р. за виконання експертизи.
У зв'язку з цим господарський суд Рівненської області ухвалою від 04 квітня 2018 року зобов'язав сторін у справі №918/602/17 надати безпосередньо судовим експертам:
- конструкторську документацію, яка містить опис конструкції досліджуваного виробу - противаг до автокрану «Liebherr», належного ТОВ «Саренс Україна» (для довідки: конструкторська документація - графічні та текстові документи, які в сукупності або окремо, визначають склад, та будову виробу та містять необхідні дані для його розробки, виготовлення, контролю, експлуатації, ремонту і утилізації); Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" оплатити рахунок № 11638 від 13.03.2018 р. у сумі 13 728,00 грн., за проведення експертизи, який направити останньому. Крім того суд зобов'язав сторін забезпечити безперешкодний доступ експерта на об'єкт дослідження за місцем його знаходження для проведення огляду, забезпечити належні умови його роботи.
18 червня 2018 року до Господарського суду Рівненської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло Повідомлення від 07.06.2018р. №23783/17-52/23784/17-54/23785/17-56 про неможливість надання висновку з посиланням на те, що експертом не отримана запрошувана конструкторська документація та відомості щодо стану і місця знаходження об'єкта дослідження, виїзд та умови дослідження противаг автокрану не забезпечені. В той же час в даному Повідомленні зазначено, що від відповідача по справі надійшов лист в якому зазначено про відсутність у нього запитуваної документації та відсутність інформації щодо місця знаходження об'єкта дослідження (противаг автокрану).
Враховуючи, що обставини, які викликали зупинення провадження у справі відпали, господарський суд ухвалою від 11 липня 2018 року поновив провадження у справі. Крім того, приймаючи до уваги те, що з 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 р., п/п 9 п. 1 розділу XI якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
25.07.2018 року представник Відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» не подало витребувані судом докази і не виконало ухвали Господарського суду Рівненської області від 10.11.2017 року та Ухвали Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 року без поважних причин.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, так як не виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» ухвал Господарського суду Рівненської області від 10.11.2017 року та від 04.04.2018 року не перешкоджає розглянути справу за наявними в ній доказами.
08.08.2018 року представник Відповідача подав відзив на позов в якому, зокрема зазначає наступне.
12 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Саренс Україна» (як виконавцем) та представництвом «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» (як замовником) було укладено договір надання послуг № 12/10/16. Відповідно до умов вищезазначеного Договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги автокраном LIEBHERR LTM 1090 90 t на об'єкті замовника за адресою - с. Лебедівка, Вишгородський район (Будівництво мостового переїзду через обвідний канал, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної общини Вишгородського району), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість. При цьому, відповідно до п. 1.2 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» як виконавець саме зобов'язане забезпечити доставку автокрану на вказану адресу та зворотнє транспортування техніки, а Представництво «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» відповідно до п. 3.1 Договору зобов'язане відшкодувати перебазування автокрану LIEB HERR LTM 1090 90 t до місця надання послуг в сумі 4550,00 грн. з ПДВ.
Таким чином, Відповідач стверджує, що договірна практика між сторонами свідчить про той факт, що перебазування техніки здійснюється/організовується виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна», а Представництво лише відшкодовує вартість перебазування до місця надання послуг. Саме тому він продовжував свою чинність до 31.12.2016 року і відносини, які мали місце між його сторонами щодо надання послуг автокраном LIEBHERR LTM 1090 90 t на об'єкті замовника за адресою - с. Лебедівка, Вишгородський район (Будівництво мостового переїзду через обвідний канал, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної общини Вишгородського району) регулювалися саме ним.
17.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» по попередньому замовленню відповідача мало надавати послуги автокраном LIEBHERR LTM 1090 90 t на вже згаданому об'єкті у с. Лебедівка Вишгородського району. Це підтверджується поясненнями директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» ОСОБА_7 до матеріалів адмінпровадження та поясненнями працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» ОСОБА_8. Оскільки з невідомих причин, 17.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» як виконавець не змогло повністю забезпечити самостійне перебазування автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t з приналежностями - противагами, то між сторонами Договору надання послуг № 12/10/16 від 12.10.2016 року у спрощеній формі було укладено договір перевезення приналежностей автокрану шляхом прийняття до виконання замовлення. На підставі цього, у подорожній лист водія ОСОБА_2 НОМЕР_2 від 16.-17.11.2016р. було здійснено запис від 17.10.2017 року про перевезення товаро-матеріальних цінностей з м. Києва (вул. Пшенична) на будівельний майданчик у с. Лебедівка Київської області.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Статтею 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідач зазначає, що оскільки договір перевезення не був визнаний недійним судом повністю або в частині, то відповідно до презумпції правомірності правочину, він є чинним для сторін.
На підставі вищезазначеного Відповідач стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" та Представництвом «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон"" у спрощеному порядку було укладено договір перевезення противаг для автокрану водієм замовника шляхом прийняття до виконання і саме на цих правових підставах водій ОСОБА_2 здійснював таке перевезення.
Таким чином, Відповідач робить заключення, що між сторонами мають місце (існують) не деліктні, а договірні відносини, а отже позов з цих підстав як це зазначено в позовній заяві має бути відхилено і в позові має бути відмовлено.
Крім того на підтвердження зазначеного відповідач посилається на таке.
Пояснення працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна», оператора мобільного крану LIEBHERR LTM 1090 90 t ОСОБА_8, надані для капітана поліції Марценюка О.Г., свідчать про той факт, що завантаження машини для перевезення противаг Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» здійснював саме він як представник відправника.
За матеріалами пояснень водія ОСОБА_2, наявних у справі про адміністративне правопорушення № 363/4629/16-п, погрузка противаг на транспортний засіб, яким він керував і яким начебто було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, здійснювалася представником власника таких переваг - ТОВ «Саренс Україна». Про це ОСОБА_2 також наголошував під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, вказуючи що саме представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» як спеціаліст по роботі з таким обладнанням здійснював таку загрузку.
На підставі зазначеного представник Відповідача заявляє, що у відповідача існують обгрунтовані припущення, що такі противаги ТОВ САРЕНС Україна» частково уже були пошкоджені, коли завантажувалися у транспортний засіб 17.11.2016 року. Натомість ОСОБА_2 який не є спеціалістом, який відповідальний за роботу з таким обладнанням, прихованих недоліків противаг міг і не зауважити.
Відповідач зазначає, що вказане ще раз підтверджує той факт, що відповідальність за шкоду, пов'язану із пошкодженням противаг не можна розглядати як суто деліктну. ВАТ «Євро-Азіатська Корпорація «Євраскон» у особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» як сторона договору перевезення може нести відповідальність лише у разі порушення обов'язків сторони, що визначені таким договором.
Крім того у відзиві на позов представник Відповідача заперечує сам факт дорожньо-транспортної пригоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і обгрунтовує це наступним.
Представництву «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» невідомо про будь-яку подію, що трапилася саме 26 листопада 2016 року на території котеджного містечка «Рів'єра Віллас», розташованого в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області за участі автомобіля НОМЕР_1, як це вказано в позові. Заяви про зміну підстав позову не подавалося.
Оскільки між сторонами спору існують договірні відносини щодо перевезення вантажу, то підставою відповідальності за завдану шкоду може бути лише порушення умов договору перевезення однією із сторін.
Факт визнання винним водія ОСОБА_2 Постановою Апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 року по справі № 363/4629/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для деліктної відповідальності ВАТ «Євро-Азіатська Корпорація «Євраскон» у особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» за шкоду, завдану ТОВ «Саренс Україна» такою пригодою, так як в останній не не міститься жодної згадки ані про підприємство відповідача, ані відомостей про конкретні дані ніби то пошкодженого майна, характер цих пошкоджень, їх опису і тому подібне.
Відповідач зазначає, що жодного протоколу на місці пригоди складено працівниками поліції не було. Поданий позивачем Протокол не є належним доказом, так як складений з порушенням вимог законодавства. Разом з тим зазначає, що матеріалами справи неодноразово підтверджувався той факт, що пригода сталася на закритій території, саме на території будівельного майданчика. Такий будівельний майданчик - це власне будівництво мостового переїзду через обвідний канал, що пов'язане з обслуговуванням жителів територіальної общини Вишгородського району і під час вантажно-розвантажувальних робіт. Навіть з доданих позивачем документів, а саме Висновку за результатами проведення перевірки звернення ОСОБА_7 від 26.11.2016 року ДОП Вишгородського відділу поліції ГУ НП у Київській області зрозуміло, що факт ДТП як такий встановлений не був (ОСОБА_7 на території с. Лебедівка в котеджному містечку «Рів'єра Віллас» «виявив пошкоджене майно TOB «САРЕНС Україна»), а встановлені лише окремі обставини, що стосувалися ніби-то порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху і встановлені лише 26.11.2016 року, тобто аж через 9 днів після пригоди.
Представник відповідача у відзиві на позов не погоджується і з розміром шкоди, визначеної Позивачем у позовній заяві посилаючись при цьому на таке.
Предметом розгляду даної судової справи є стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 402 254,82 грн., а наявний в матеріалах справи висновок експертного дослідження від 07.12.2016 р. № 161 не є висновком, наданим судовим експертом у відповідності до Закону України «Про судову експертизу».
Висновок експертного дослідження від 07.12.2016 року виконаний оцінювачем ТОВ «Української експертної компанії» ОСОБА_11, який не має кваліфікації судового експерта та не повідомлявся про кримінальну відповідальність. Такий висновок не може бути належним доказом у справі, який міг би підтвердити факт пошкодження противаг внаслідок події, що сталася 17.11.2016 року. Тим більш, що такий висновок носить імовірний характер та містить неоднозначні твердження. Як зазначено у самому висновку, експертне дослідження проводилося виключно у межах наданих матеріалів і такий висновок є достовірним за умови того, що інформація та вихідні дані, надані ініціатором дослідження є достовірними. Таким чином, експертне товарознавче дослідження здійснювалося суто за матеріалами, наданими ТОВ «САРЕНС Україна» і суто щодо питання розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна пошкодженням противаг. Натомість, експерт-оцінювач самостійно не встановив факт неможливості здійснення ремонту такого обладнання, а керувався лише наданими позивачем довідками дилера компанії-виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Армада ЛТД», які є швидше комерційною рекламою на поставку нових оригінальних запчастин.
При цьому, відповідач звертає увагу суду на той факт, що дослідження ОСОБА_11 здійснювалося не за місцем пригоди (Вишгородський район, с. Лебедівка), а за місцем тимчасового зберігання противаг за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Щолківська, 6 (про що зазначено на ст. 4). Вважає незрозумілим, яким чином здійснювалося їх транспортування, чи не зазнали вони додаткових пошкоджень під час цього. Тим більш, що у такому висновку експертного дослідження (ст. 8) зазначено про те, що на момент проведення дослідження об'єкт, окрім пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП має затертості та подряпини. Фотографії ж противаг одразу після ДТП, які наведені у висновку експертного дослідження не здійснювалися і не могли здійснюватися експертом, оскільки, як уже і зазначалося, така експертиза проводилася лише 07.12.2016 року і за місцем тимчасового зберігання противаг за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Щолківська, 6.
Разом з тим зауважує, що противаги як приналежність до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t (ММ3546), який перебуває на балансі ТОВ «САРЕНС Україна» і введений в експлуатацію ще 28.12.2015 року за період такої експлуатації уже зазнав значного зносу (знецінення). Таким чином, залишкова вартість противаг до автокрану станом на дату пригоди 17.11.2016 року значно менша за ринкову їх вартість на той час. Проте саме залишкова вартість противаг вказує на суму реальних збитків, так як противаги і кран є такими, що були у використанні, а предметом позову є стягнення витрат на придбання нових противаг без врахування зносу.
Таким чином відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено до відшкодування вартість придбання нових противаг.
У відзиві на позов представник Відповідача зазначає щодо відсутності доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між подією та розміром збитків мотивуючи це наступним.
З огляду на надані Позивачем докази та враховучи обставини справи, відповідач вважає, що противаги до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t (ММ3546) мали пошкодження ще до події 17.11.2016 року. Характер та зміст цих пошкоджень дозволяє стверджувати про відсутність зв'язку з діями відповідача та шкодою позивачу. У своїх поясненнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» адвокат Грубник Д.Л. (додані до матеріалів справи 08.11.2017 року), зазначив про те, що переміщення противаг здійснюється на спеціальних платформах, за окремими договорами з перевізниками, які мають відповідні технічні можливості. Проте, копії договорів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» на перебазування таких противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t для забезпечення виконання вимог договору надання послуг № 12/10/16 від 12.10.2016 року позивачем надано не було і про залучення якихось інших осіб до виконання умов договору повідомлено відповідача, як Замовника не було.
Відповідач заявляє, що залишаються невстановленими і обставини щодо перебазування противаг до автокрану після події 17.11.2016 року з с. Лебедівка Вишгородського району до місця тимчасового зберігання противаг за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Щолківська, 6; яким чином здійснювалося їх транспортування, чи не зазнали вони додаткових пошкоджень під час цього.
Разом з тим, відповідач зауважує, що у позивача відсутні документи, які б свідчили про те, що саме противаги до автокрану «Liebherr» LTM 1090 - 4.1 (RN3546) вагою 2,7 т були пошкоджені внаслідок події 17.11.2016 року, оскільки належним чином оформлені матеріали з приводу цього в справі відсутні. Так матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 попри вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395) зафіксовані не в автоматичному режимі, не містять жодної інформації про номерний знак транспортного засобу; власника (співвласника) транспортного засобу; серію та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою та перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП. Навіть з протоколу про адміністративне правопорушення чітко не зазначено, чи було пошкодження противаг.
На підставі зазначеного вище Відповідач просить суд: вважати встановленими у процесі розгляду справи № 918/602/17 обставини щодо відсутності причинно-наслідкового зв'зку між фактом пошкодження противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t (RN3546) та пригодою, що сталася 17.11.2016 року, а також можливості та факту проведення ремонтно-відновлювальних робіт противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t, що належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна»; відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» в особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» про стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в сумі 402 254,82 грн. у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.
07 серпня 2018 року представник Відповідача подав клопотання в якому просив суд провести огляд та дослідження речового доказу противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t (RN3546) за місцем їх знаходження.
Господарським судом відмовлено в задоволенні даного клопотання з посиланням на те, що господарський суд не має спеціальних знань для можливості визначення того чи є зазначені противаги пошкодженими, чи здійснювався їх ремонт, чи можливе їх подальше використання. Відтак суд вважає, що без можливості отримання відповіді на поставлені питання огляд та дослідження речового доказу противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t (RN3546) за місцем їх знаходження є недоцільним.
05 вересня 2018 року Позивач надав суду відповідь на відзив в якому зазначає наступне.
Позиція відповідача про відсутність деліктних зобов'язань між позивачем та відповідачем обгрунтовується останнім наявністю договірних відносин між сторонами, а саме існуванням договору перевезення противаги, укладеним в "спрощений спосіб" за яким відповідач є перевізником, а також договором надання послуг №12/10/16 автокрану, в якому відповідач є замовником, а позивач - виконавцем. На думку представника відповідача, існування вказаних договорів є обставиною, що виключає деліктну відповідальність відповідача. Така позиція представника відповідача є помилковою, адже наявність договору не виключає делікту. Позадоговірна відповідальність відповідача обумовлена заподіянням шкоди майну позивача джерелом підвищеної небезпеки, яким є діяльність з експлуатації належного відповідачу вантажного автомобіля. При цьому, наявність чи відсутність договірних відносин не має значення в контексті відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у справі що розглядається судом. Існування між сторонами договору перевезення укладеного "у спрощений спосіб" спростовується матеріалами справи. Посилання представника відповідача на положення ст. 181 ГК України є некоректним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України, для договору перевезення встановлено обов'язкову письмову форму. Окрім того, відповідно до загальних вимог, які є необхідними для визнання договору укладеним відповідно до вимоги. З ст. 181 ГК України (предмет, ціна, строк), ч. 1 ст. 307 визначено що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На підставі викладеного Позивач стверджує, що доводи відповідача про існування між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу автомобільним транспортом не підтверджуються доказами у справі. Представник відповідача у своєму відзиві не зазначає істотні умови такого договору, а також обставини, які дають підстави стверджувати про наявність зафіксованого у письмовій формі волевиявлення обох сторін щодо укладення такого договору та досягнення ними згоди з усіх умов, які є істотними відповідно до вимог закону. Позивач вважає очевидним, що в цій частині аргументи представника відповідача не базуються на фактичних обставинах справи, а є "пристосуванням" позиції до реальних обставин, з метою зменшення обсягу цивільно-правової відповідальності відповідача, або її уникнення. Наголошує на позиції позивача - укладання договору перевезення позивачем не визнається, доказів укладання договору матеріали справи не містять.
Щодо договору, за яким позивач мав надавати відповідачу послуги крану Позивач зазначає наступне. Такий договір дійсно мав місце, але ним не врегульовано питання майнової відповідальності позивача за шкоду заподіяну майну відповідача джерелом підвищеної небезпеки належним позивачу. Позивач стверджує, що посилання представника відповідача на п. 4.5 вказаного договору є безпідставним, адже ним встановлено відповідальність виконавця ТОВ "Саренс Україна" за шкоду завдано технікою, що використовувалась для надання послуг за цим договором, як джерелом підвищеної небезпеки. Техніка, яка використовується за договором визначена п.п. 1.1., 1.2 Договору, і цією технікою є кран позивача. При цьому, кран позивача до ДТП жодного відношення не має. Позивач наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача саме позадоговірної шкоди, завданої внаслідок скоєння ДТП працівником відповідача.
Щодо факту дорожньо-транспортної пригоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки Позивач пояснює наступне.
Відповідачу достеменно відомо про ДТП, що сталась 17 листопада 2016 року. Зі змісту позовної заяви та доказів, які додаються до неї є зрозумілим що 26 листопада є друкарською помилкою. Підтверджує, що ДТП про яке вказано в позовній заяві мало місце саме 17 листопада.
Щодо позиції представника відповідача про недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, постанови Вишгородського районного суду, яким адміністративний матеріал повертався на дооформлення органу поліції, позивач зазначає - обставини, на які посилається позивач встановлені постановою Апеляційного суду Київської області, яка наявна в матеріалах справи. Звертає увагу суду на те, що в п.п. 1, 2 відзиву відповідач визнає обставини в порядку ч. 1 ст. 75 ГПК України, серед яких і факт перевезення противаги транспортом відповідача, і факт заподіяння шкоди противазі відповідача при такому перевезенні; підтверджує обставини за яких було завдано шкоду противазі позивача 17.11.2016 року (стор. 4 відзиву); підтверджує що перевезення здійснювалось водієм відповідача ОСОБА_2, "до подорожнього листа якого №020112 від 16-17.11.2016 було внесено запис від 17.10.2017 про перевезення товарно-матеріальних цінностей з м. Києва (вул. Пшенична) на будівельний майданчик у с. Лебедівка Київської області".
Щодо розміру шкоди завданої TQB "Саренс Україна" пошкодженням противаг Позивач зазначає, що розмір шкоди завданий позивачу підтверджується сукупністю доказів у справі, до яких належить як висновок оцінювача, так і довідки офіційного представника компанії- виробника крану, окрім того, вважає, що суду надано належним чином завірені копії документів, щодо придбання крану, з яких вбачається, що фактична вартість придбаної противаги та витрат на її розмитнення перевищує суму позивних вимог.
Щодо відсутності доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між подією та розміром збитків Позивач зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та шкодою, завданою майну позивача підтверджується сукупністю доказів у справі, наданих позивачем. Зокрема, копією протоколу про адміністративне правопорушення, копіями сторінок адміністративного матеріалу, копіями судових рішень, висновком експертного дослідження. Інша позиція представника відповідача, яка потребує спростування полягає в тому, що противага, якій завдано шкоди не ідентифікована. Між тим, позивачем було надано докази того, що кран у позивача є один, що спростовує вказану позицію відповідача. Окрім того, противага до автокрану має маркування, які ідентифікують її як противагу саме до автокрану позивача, що видно з фотографій, наявних в адміністративному матеріалі, а також у висновку експертного дослідження, що наявний в матеріалах справи. Таким чином, твердження представника відповідача про "не ту противагу" спростовується доказами у справі.
На підставі наведеного Позивач вважає безпідставними заперечення Відповідача проти позовних вимог та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 подав пояснення на позов в яких проти його задоволення заперечив з тих же підстав що і Відповідач.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків як дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової недоговірної відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Таким чином, заподіяння шкоди і є тим самим юридичним фактом, наявність якого є обов'язковою для покладення на особу обов'язку відшкодувати шкоду.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) применшення нематеріального блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності. За загальним правилом ст. 1166 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Отже загальні підстави відповідальності встановлені у ст. 1166 ЦК, де сформульоване загальне правило, за яким відповідальність за заподіяння шкоди настає за наявності таких умов:
1) шкода;
2) протиправність поведінки заподіювача;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою;
4) вина заподіювача шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Ці умови є загальними умовами для виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди тому, що їх сукупність вимагається у всіх випадках, окрім тих, які спеціально передбачені у законі.
Перелічені підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктної відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом. Якщо закон змінює коло цих обставин, говорять про спеціальні умови відповідальності, до яких, наприклад, можна віднести випадки завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого несе відповідальність незалежно від вини (ст.1187), або відповідальність за шкоду, завдану актами влади (ст.ст. 1173- 1175 ЦК).
Посилаючись на статті 1166, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України Позивач просить стягнути з Відповідача шкоду у розмірі 402 254, 82 грн., завдану майну Позивача (противаги до автомобільного крану «Liebher») джерелом підвищеної небезпеки, належним Відповідачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю працівника Відповідача, яка сталася 17.11.2016 року на території котеджного містечка «Рівєра Віллас», розташованого в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області.
Однак Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виникнення цивільних прав та обов'язків між ним та Відповідачем по відшкодуванню шкоди та наявності сукупності умов, які є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, а саме шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою.
Так, Позивач, в підтвердження настання дорожньо-транспртної пригоди за участю автомобіля Відповідача, зокрема, посилається на Протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2016 року серія АП №286732, складений поліцейським Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області, стосовно гр. ОСОБА_2 та Постанову Апеляційного суду Київської області.
Пунктом 1 глави 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (надалі Інструкція) передбачено, що у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський;
2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);
4)показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);
інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Однак Протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2016 року серія АП №286732 складений не у відповідності до вимог вказаної Інструкції.
Як свідчать матеріали справи та зазначено у самому Протоколі він складався 26.11.2016 року, однак зазначено, що ДТП сталася 17.11.2016 року. В Протоколі зазначено, що він складається в с.Пірнове вул. Київська, в той час, як ДТП сталася в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області.
Отже Протокол про адміністративне правопорушення від 26.11.2016 року серія АП №286732 складений не на місці дорожньо-транспортної пригоди і не в момент її настання, що не може свідчити про достовірність внесених до протоколу даних.
Постановами Вишгородського районного суду Київської області від 16.12.2016 року та 03.02.2017 року по справі № 363/4629/16-ц про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, двічі адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 поверталися у Вишгородський відділ поліції ГУ НП у Київській області для належного оформлення у зв'язку з наявними недоліками таких документів.
Так, Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.12.2016 року (яка є чинною і не скасованою ) судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано власника пошкодженого майна, а саме противаг до автокрану. Крім того, не вказано будь-яких свідків зазначеної у протоколі події. Також, у схемі дорожньо-транспортної пригоди не вказано марку транспортного засобу правопорушника, не вказано номерного знаку автокрану «Liebher», не вказано перелік видимих пошкоджень та відомості про страхування транспортних засобів.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 03.02.2017 року (яка є чинною і не скасованою ) встановлено, що після дооформлення вимоги вищезазначеної постанови виконані в повному обсязі не були, а тому дану справу було вирішено направити на дооформления ще раз.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області встановлено також, що станом на момент розгляду справи судом 21.03.2017 року у протоколі про адміністративне правопорушення так і не були вказані точні відомості щодо власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, а також відсутня інформація та назва власника пошкоджених противаг і такі відомості додавалися вже представником ТОВ «САРЕНС» у судовому засіданні.
Отже тільки через 3 місяці після пригоди, що мала місце на будівельному майданчику котеджного містечка «Рів'єра Віллас», органами національної поліції України так і не було самостійно встановлено важливі обставини, що стосуються пригоди, що сталася, і Протокол цієї інформації не містить.
Навіть з доданих позивачем документів, а саме Висновку за результатами проведення перевірки звернення ОСОБА_7 від 26.11.2016 року ДОП Вишгородського відділу поліції ГУ НП у Київській області зрозуміло, що факт ДТП як такий на місці та під час ДТП встановлений не був (ОСОБА_7 на території с. Лебедівка в котеджному містечку «Рів'єра Віллас» виявив пошкоджене майно TOB «САРЕНС Україна»), а встановлені лише окремі обставини, що стосувалися ніби то порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху і ці обставини встановлені лише 26.11.2016 року, тобто через 9 днів після пригоди.
Факт визнання винним водія ОСОБА_2 ОСОБА_6 Апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 року по справі № 363/4629/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для деліктної відповідальності ВАТ «Євро-Азіатська Корпорація «Євраскон» у особі представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон» за шкоду, завдану ТОВ «Саренс Україна» такою пригодою.
Так, постанова Апеляційного суду Київської області від 19.05.2017 року по справі № 363/4629/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності не містить жодної згадки ані про підприємство Відповідача, ані відомостей про конкретні дані пошкодженого майна, характер цих пошкоджень, їх опису, власника майна, тощо.
З огляду на вищенаведене, суд констатує, що у позивача відсутні документи, які б свідчили про те, що саме противаги до автокрану «Liebherr» LTM 1090 - 4.1 (RN3546) вагою 2,7 т були пошкоджені внаслідок події 17.11.2016 року, оскільки належним чином оформлені матеріали з приводу цього в справі відсутні. Так матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 попри вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 не містять жодної інформації про номерний знак транспортного засобу; власника (співвласника) транспортного засобу; серію та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою та перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП. У наданому Позивачем Протоколі про адміністративне правопорушення чітко не зазначено взагалі чи було пошкодження противаг, так як в розділі Протоколу "Свідки чи потерпілі:1" зазначено "противаги (не) було покоджено".
Суд зазначає про те, що сам Позивач не може чітко вказати коли ж саме настала подія з якою він пов'язує заподіяння йому шкоди та виникнення обов'язку відшкодування збитків, що унеможливлює встановлення судом дійсних обставин того чи дійсно була заподіяна шкода, коли і ким саме. Це підтверджується наявністю в матеріалах справи відомостей про наступні дати:
26 листопада 2016р. - дата настання ДТП, яку було вказано Позивачем у позові і яку у відповіді на відзив Позивач вже називає помилкою (опискою);
17 листопада 2016р. - дата настання ДТП, яка була вказана у Постанові Апеляційного суду Київської області по справі № 363/4629/16-п, яка була надана Позивачем з позовом;
16 листопада 2016р. - дата настання ДТП, яка була вказана в поясненнях працівника ТОВ «Саренс Україна», оператора мобільного крану LIEBHERR LTM 1090 90 t ОСОБА_8, які були надані ним для капітана поліції Марценюка О.Г від 16.11.2016 року.
Вказане породжує наступне питання - коли ж була подія та чи наявні відповідні докази її настання? На це питання Позивач не дає однозначної відповіді, а наявність кількох дат унеможливлює встановлення дійсних обставин справи.
Разом з тим, суд зазначає, що виникають сумніви щодо факту пошкодження саме того майна про відшкодування вартості якого заявляється позивачем, адже матеріали поліції оформлені з численними порушеннями (не зазначена інформація щодо власників транспортного засобу порушника, не вказано перелік видимих пошкоджень вантажу, його маркувальних позначень і т.д.) не на місці пригоди (а вже після перебазування противаг у інше місце), матеріали неодноразово направлялися на доопрацювання. Так, матеріали не було належним чином оформлено ще 03.02.2017 року (тобто майже через 4 місяці після події), про що свідчить Постанова Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/4629/16-п.
Подорожній лист водія ОСОБА_2 НОМЕР_2 від 16-17.11.2016 р. не може свідчити про те, що здійснювалося перевезення саме противаг до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 t належного Позивачу, так як в ньому (подорожньому листі) не зазначено такого об'єкту перевезення, а вказано що здійснюється перевезення ТМЦ на будмайданчик, не вказано маркування об'єкту перевезення і що його власником є саме ТОВ "Саренс Україна" та що перевезення здійснюється саме на його замовлення.
Посилання Позивача на те, що Відповідач самовільно здійснював перевезення противаг є безпідставним, так як Позивач не надав будь-яких доказів відповідного реагування на такі дії Відповідача, як то звернення до правоохоронних органів про викрадення, вилучення майна, тощо.
Також суд зазначає, що якщо відповідачем чи його працівником визнається факт події ДТП, то це не може означати, що останній визнає сам факт заподіяння шкоди майну Позивача - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1,5t 4,2t", "LTM 1090 - 4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90.
Висновок експертного дослідження №161 від 07.12.2016 року, який надано Позивачем, не може свідчити про наявність шкоди саме під час ДТП, яка сталася 17.11.2016р. на території котеджного містечка «Рівєра Віллас», розташованого в с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, так як висновки, викладені в ньому базувалися на протоколі про адміністративне правопорушення, який «дооформлявся» поліцією ще протягом 4 місяців після того, як був використаний оцінювачем ОСОБА_11, об'єкт дослідження неодноразово перевозився (з документів, наданих позивачем, вбачається, що противаги знаходилися в цей час і за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 4 і за адресою м. Київ, вул. Алматинська,8 і в м. Бровари, вул. Щолківська, 6) і в даному протоколі, як уже зазначалося вище, не було вказано маркування пошкодженого майна. Відтак вказаний Висновок не дає можливості стверджувати, що експертом досліджувалося саме те майно, яке було пошкоджене під час ДТП.
Крім того суд зазначає, що Висновок експертного дослідження №161 від 07.12.2016 року не є висновком судового експерта відповідно до норм процесуального законодавства, яке діяло на момент його складення та подання до суду.
Тим більш, що у Висновку експертного дослідження (ст. 8) зазначено про те, що на момент проведення дослідження об'єкт, окрім пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП має затертості та подряпини. Фотографії ж противаг одразу після ДТП, які наведені у висновку експертного дослідження не здійснювалися і не могли здійснюватися експертом, оскільки, як уже і зазначалося, така експертиза проводилася лише 07.12.2016 року і за місцем тимчасового зберігання противаг за адресою: Київська область м. Бровари, вул. Щолківська, 6.
Таким чином суд констатує, що Позивач не довів належними та допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди його майну - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1,5t 4,2t", "LTM 1090 - 4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 зі сторони Відповідача та наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди (Відповідача) та заподіяною шкодою.
Отже Позивачем не доведено в даному випадку наявності загальних підстав відповідальності, встановлених у ст. 1166 ЦК, де сформульоване загальне правило, за яким відповідальність за заподіяння шкоди настає за наявності таких умов:
1) шкода;
2) протиправність поведінки заподіювача;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою;
Відтак за відсутності сукупності цих умов на Відповідача не може бути покладено цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди.
З огляду на вищенаведене та те, що Позивачем, зокрема, не доведено заподіяння шкоди його майну - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1,5t 4,2t", "LTM 1090 - 4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90 зі сторони Відповідача, то, відповідно, безпідставним і необгрунтованим є розрахунок Позивача стосовно розміру шкоди.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності загальних підстав відповідальності, встановлених у ст. 1166 ЦК, зокрема самої шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та заподіяною шкодою. За відсутності сукупності цих умов на Відповідача не може бути покладено цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди майну Позивача - противагам з маркувальними позначеннями "2,7t+1,5t 4,2t", "LTM 1090 - 4-11005", "962459708 140207" до автокрану LIEBHERR LTM 1090 90, а відтак позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" (03037, вул..І.Клименка, 12-А, оф.1, ЄДРПОУ 38021870) на користь Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" в особі представництва "ВАТ "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "Євраскон" (35705, Рівненська область, Здолбунівський район, м.Здолбунів, вул..Шевченка, буд.1, ЄДРПОУ 26612924) 13728 грн.00 коп. витрат на проведення експертизи.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2018 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.