22 жовтня 2018 року Справа № 915/535/17
м. Миколаїв
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Молбілд Груп", ідентифікаційний код 39711295, 54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15, офіс 714.
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" (ідентифікаційний код 32459120, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9Р).
Розпорядник майна: Менчак В.В., поштова адреса: АДРЕСА_1, 02166.
Суть спору: про визнання кредиторських вимог.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від кредитора: не з'явився.
Від боржника: не з'явився.
Розпорядник майна: не з'явився.
20.11.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Молбілд Груп" до господарського суду надійшла заява з грошовими вимогами у загальному розмірі 377224,48 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2017 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «Молбілд Груп» про визнання кредиторських вимог у сумі 377224,48 грн. було відкладено до повернення матеріалів справи № 915/535/17 з суду апеляційної інстанції.
Від розпорядника майна 28.11.2017 до суду надійшло повідомлення, за змістом якого кредиторські вимоги ТОВ "Молбілд Груп" ним визнано в повному обсязі та включено у розмірі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги реєстру задоволення кредиторських вимог, у розмірі 377224,48 грн. заборгованості - до четвертої черги реєстру задоволення кредиторських вимог.
Враховуючи, що 11.07.2018 матеріали справи № 915/535/17 було повернуто до суду першої інстанції, та у зв'язку із закінченням терміну планової відпустки суду, ухвалою суду від 22.08.2018 заяву кредитора призначено до розгляду на 25.09.2018 о 10:00, а також зобов'язано кредитора до 05.09.2018 надати суду договір № 12 від 22.07.2015.
На виконання вимог ухвали суду від 22.08.2018 кредитором було надано копію договору № 12 від 22.07.2015.
Від ініціюючого кредитора 08.10.2018 до суду надійшли пояснення, за змістом яких кредитор не визнає кредиторські вимоги ТОВ «Молбілд Груп», вважає їх поданими з порушенням встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку, оскільки кредитором лише 04.09.2018 направлено до суду копію договору № 12 від 22.07.2015 та в підтвердження своєї позиції надає відповідну практику - постанову Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 910/20378/16.
Боржник у відповідності до наданого відзиву від 05.09.2018 вих. № 05/09-1 грошові вимоги ТОВ "Молбілд Груп" визнав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали заяви кредитора, господарський суд встановив:
Як свідчать матеріали заяви кредитора та надані розрахунки, заборгованість боржника перед кредитором становить 377224,48 грн., у тому числі:
- 285800,00 грн. заборгованості за договором № 12 від 22.07.2015;
- 17 479,28 грн. - 3% річних нарахованих за період з 01.01.2016 по 09.10.2017;
- 73945,20 грн. - втрати від інфляції за період з 01.01.2016 по 30.09.2017.
22.07.2015 між ТОВ «Молбілд Груп» і ТОВ БТК «ТАВРІЯ» був укладений договір №12, за змістом п.п. 1.1. якого ТОВ «Молбілд Груп» зобов'язалося надати ТОВ БТК «ТАВРІЯ» для використання у господарській діяльності суму грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн., а ТОВ БТК «ТАВРІЯ» зобов'язалося повернути таку ж саму суму грошових коштів у термін до 31.12.2015р. включно. (п.п. 4.1. договору)
Як свідчать надані із заявою кредитора копії платіжних доручень від 17.08.2015 № 168, № 170, № 171, № 172, кредитором на виконання умов договору було перераховано на рахунок боржника грошові кошти в загальному розмірі 350000,00 грн.
Проте у відповідності до наданих із заявою кредитора копій платіжних доручень від 19.01.2017 № 5, від 20.01.2017 № 6, від 06.02.2017 № 7, від 22.03.2017 № 18, від 20.04.2017 № 24 ТОВ БТК «ТАВРІЯ» свої зобов'язання за договором виконало не в повному обсязі, грошові кошти в рахунок погашення боргу перерахувало частково, в загальному розмірі 64200,00 грн.
Таким чином, розмір заборгованості боржника перед кредитором становить 285800,00 грн.
Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене кредитором на суму боргу 285800,00 грн. нараховано 17 479,28 грн. - 3% річних за період з 01.01.2016 по 09.10.2017, а також 73945,20 грн. - втрат від інфляції за період з 01.01.2016 по 30.09.2017.
Заперечення ініціюючого кредитора щодо пропуску кредитором встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у зв'язку з більш пізнім наданням копій договорів ґрунтуються на постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16.
У відповідності до викладеної у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16 позиції подача лише заяви без всіх відповідних документів, які підтверджують кредиторські вимоги, не може вважатись належним виконанням положень статей 23, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». (пункт 41) До вказаного висновку Верховний Суд дійшов при наявності встановлених обставин, що кредиторами при зверненні до суду із заявою не було надано первинних документів (банківських виписок, листів, видаткових накладних), якими кредитор обґрунтовує свої вимоги.
Проте, на думку суду, обставини даної справи не дають підстав для застосування статей 23,95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до встановлених правовідносин таким чином, як вказано в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви конкурсного кредитора в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Статтею 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені наслідки невиконання цієї вимоги - господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.
Отже наслідки неподання документів, вказані в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16 можуть застосовуватися лише у тому разі, якщо такі документи не подані не тільки разом із заявою до суду, а і після письмового повідомлення судом кредитора про необхідність надання таких документів.
У даній справі на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2018 кредитором було надано необхідні документи, а саме копію договору № 12 від 22.07.2015.
Враховуючи, що боржник суму заборгованості у визначений законом термін не сплатив, судом визнаються грошові вимоги ТОВ «Молбілд Груп» в загальному розмірі 377224,48 грн. та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 3200,00 грн. відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 377224,48 грн. - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.
Керуючись ч. 6 ст. 12, ст. 234 ГПК України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молбілд Груп» в загальному розмірі 377224,48 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 3200,00 грн. відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 377224,48 грн. - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.
2. Зобов'язати розпорядника майна грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молбілд Груп» в сумі 377224,48 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги реєстру задоволення кредиторських вимог
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
4. Ухвалу надіслати на адресу кредитора, боржника, розпорядника майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За передбаченими частиною 1 ст. 256 ГПК України приписами апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складений та підписаний « 29» жовтня 2018 року.
Суддя О.В.Ткаченко