22 жовтня 2018 року Справа № 915/535/17
м. Миколаїв
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Несторг", ідентифікаційний код 37842302, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-Б.
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" (ідентифікаційний код 32459120, 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 9Р).
Розпорядник майна: Менчак В.В., поштова адреса: АДРЕСА_1, 02166.
Суть спору: про визнання кредиторських вимог.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від кредитора: Гусєв М.М.
Від боржника: не з'явився.
Розпорядник майна: не з'явився.
20.11.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Несторг" до господарського суду Миколаївської області надійшла заява про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 12538389,05 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2017 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ "Несторг" про визнання кредиторських вимог у сумі 12538389,05 грн. було відкладено до повернення матеріалів справи № 915/535/17 з суду апеляційної інстанції.
Від розпорядника майна 04.12.2017 до суду надійшло повідомлення, за змістом якого відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Несторг" з огляду на неподання документів, які підтверджують грошові вимоги, а саме копій договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
27.04.2018 до господарського суду Миколаївської області від кредитора надійшли пояснення від 23.04.2018 № 1/04, копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
Враховуючи, що 11.07.2018 матеріали справи № 915/535/17 було повернуто до суду першої інстанції, та у зв'язку із закінченням терміну планової відпустки суду, ухвалою суду від 22.08.2018 заяву кредитора призначено до розгляду у судовому засіданні 25.09.2018 о 10:00, а також зобов'язано кредитора до 05.09.2018 надати суду договір № 22/12ТД від 22.12.2014, договір № 26/12ТД від 26.12.2014..
На виконання вимог ухвали суду від 22.08.2018 кредитором було надано копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
Боржник у відповідності до наданого відзиву від 05.09.2018 вих. № 05/09-1 грошові вимоги ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» визнав у повномі обсязі.
Від ініціюючого кредитора 08.10.2018 до суду надійшли пояснення, за змістом яких кредитор підтримує позицію розпорядника майна щодо невизнання кредиторських вимог ТОВ «Амстор Трейд», ТОВ «Енергоконсалт», ТОВ «Несторг», ТОВ «Молбілд Груп» та в підтвердження наведеного надає відповідну практику - постанову Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 910/20378/16.
Від боржника у справі 10.10.2018 до суду надійшли пояснення стосовно заперечень розпорядника майна та ініціюючого кредитора проти невизнання кредиторських вимог ТОВ «Амстор Трейд», ТОВ «Енергоконсалт», ТОВ «Несторг», згідно яких боржник вказав про визнання грошових вимог вказаних кредиторів та зазначив, що дані вимоги підтверджуються даними бухгалтерського обліку, а тому, на думку боржника, законні підстави для відхилення або визнання з віднесенням до шостої черги, відсутні.
Крім того 10.10.2018 ТОВ «Несторг» подано пояснення, за змістом яких кредитор вважає доводи розпорядника майна та ініціюючого кредитора щодо невизнання кредиторських вимог необґрунтованими, викладену позицію у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 910/20378/16 такою, що позбавляє кредиторів права на захист своїх майнових інтересів.
Представник ТОВ "Несторг" у судовому засіданні 18.10.2018 підтримав заявлені грошові вимоги та просив включити до реєстру вимог кредиторів, а також зазначив, що грошові зобов'язання кредитора ґрунтуються саме на договорах поруки № 22/12ТД-П від 22.12.2014, № 26/12ТД-П від 26.12.2014, умовами яких передбачені у тому числі і строк і розмір виконання основного зобов'язання забезпеченого порукою. Також вказав, що до заяви додані платіжні доручення про перерахування кредитором грошових коштів на користь боржників за основним зобов'язанням.
У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень від 23.04.2018 № 1/04 кредитор зазначив, що копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014 не були додані з підстав знаходження оригіналів вказаних договорів в матеріалах кримінального провадження № 120141000050011851 від 31.12.2014, проте на звернення кредитора до слідчих органів були отримані відповідні, завірені підписом слідчого та печаткою органу досудового розслідування копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
Розглянувши матеріали заяви кредитора, дослідивши докази, господарський суд встановив:
Як свідчать матеріали заяви кредитора та надані розрахунки заборгованість боржника перед кредитором становить 77179301,94 грн., у тому числі:
1. За договором поруки № 22/12ТД-П від 22.12.2014 заборгованість становить:
- 4163000,00 грн. основного боргу;
- 1981588,00 грн. - втрат від інфляції за період з 01.04.2015 по 31.09.2017;
- 315475,57 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015 по 09.10.2017.
Як свідчать матеріали заяви, 22 грудня 2014 року між ТОВ "Несторг" і ТОВ БТК «ТАВРІЯ» укладений договір поруки №22/12ТД-П.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. зазначеного Договору поруки, ТОВ БТК «ТАВРІЯ» поручилося за виконання боржником - ТОВ «НЕСТОРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37842302) своїх обов'язків за Договором 22/12ТД від 22.12.2014р., укладеним між ТОВ "Несторг" і ТОВ «ТБ «АМСТОР» (далі - Основне зобов'язання), як наявних, так і тих, що виникнуть у майбутньому, у повному обсязі.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки, порукою за цим Договором забезпечується Основне зобов'язання ТОВ «ТБ «АМСТОР», зокрема, щодо сплати (повернення) суми основного боргу в розмірі 10000000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, у випадку прострочення ТОВ «ТБ «АМСТОР» визначених Основним зобов'язанням строків (термінів) сплати суми основного боргу.
За змістом п. 2.2. Договору поруки строк сплати (повернення) боржником суми основного боргу в розмірі 1000000,00 грн. за Основним зобов'язанням визначений до 31.03.2015 включно.
Згідно з п.п. 3.1.1. Договору поруки ТОВ БТК «ТАВРІЯ» як поручитель зобов'язалося у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) ТОВ «ТБ «АМСТОР» Основного зобов'язання у встановлені в ньому строки (терміни), виконати Основне зобов'язання за боржника не пізніше першого робочого дня, наступного за днем (датою) спливу строку (терміну) виконання Основного зобов'язання, незалежно від одержання відповідної вимоги від кредитора.
У відповідності до положень п. 2.4. Договору поруки, у разі порушення боржником Основного зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За змістом п.п. 1.1. Договору №22/12ТД від 22.12.2014, ТОВ «НЕСТОРГ» зобов'язалось надати ТОВ «ТБ «АМСТОР» у власність для використання у господарській діяльності суму грошових коштів у розмірі 10000000,00 грн., а ТОВ «ТБ «АМСТОР» зобов'язалося повернути таку ж саму суму грошових коштів у встановлений цим Договором строк (термін).
Згідно п. 4.1. Договору №22/12ТД від 22.12.2014 сума грошових коштів підлягала поверненню на адресу ТОВ «НЕСТОРГ» у термін до 31.03.2015 включно.
Як свідчать платіжні доручення №154 від 22.12.2014, №179 від 26.12.2014 на виконання умов Договору №22/12ТД від 22.12.2014 ТОВ «НЕСТОРГ» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ТБ «АМСТОР» суму грошових коштів у загальному розмірі 10000000,00 грн.
Проте згідно наданої кредитором банківської виписки за 29.12.2014 зобов'язання з повернення грошових коштів ТОВ «ТБ «АМСТОР» виконало частково, перерахувавши в рахунок погашення боргу 5837000,00 грн.
Таким чином зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 4163000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» не було виконано.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (1 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» основного зобов'язання щодо повернення суми основного боргу у термін до 31.03.2015 включно, у ТОВ БТК «ТАВРІЯ», як поручителя, виник солідарний обов'язок з виконання основного зобов'язання щодо сплати основного боргу в розмірі 4163000,00 грн.
Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, кредитором визначені втрати від інфляції за період з 01.04.2015 по 31.09.2017 у сумі 1981588,00 грн. та 3% річних за період з 01.04.2015 по 09.10.2017 у розмірі 315475,57 грн.
2. За договором поруки № 26/12ТД-П від 26.12.2014 заборгованість становить:
- 3917000,00 грн. основного боргу;
- 1864492,00 грн. - втрат від інфляції за період з 01.04.2015 по 31.09.2017;
- 296833,48 грн. - 3% річних за період з 01.04.2015 по 09.10.2017.
Як свідчать матеріали заяви, 26 грудня 2014 року між ТОВ "Несторг" і ТОВ БТК «ТАВРІЯ» укладений договір поруки №26/12ТД-П.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. зазначеного Договору поруки, ТОВ БТК «ТАВРІЯ» поручилося за виконання боржником - ТОВ «НЕСТОРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37842302) своїх обов'язків за Договором 26/12ТД від 26.12.2014р., укладеним між ТОВ "Несторг" і ТОВ «ТБ «АМСТОР» (далі - Основне зобов'язання), як наявних, так і тих, що виникнуть у майбутньому, у повному обсязі.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки, порукою за цим Договором забезпечується Основне зобов'язання ТОВ «ТБ «АМСТОР», зокрема, щодо сплати (повернення) суми основного боргу в розмірі 4000000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, у випадку прострочення ТОВ «ТБ «АМСТОР» визначених Основним зобов'язанням строків (термінів) сплати суми основного боргу.
За змістом п. 2.2. Договору поруки строк сплати (повернення) боржником суми основного боргу в розмірі 400000,00 грн. за Основним зобов'язанням визначений до 31.03.2015 включно.
Згідно з п.п. 3.1.1. Договору поруки ТОВ БТК «ТАВРІЯ» як поручитель зобов'язалося у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) ТОВ «ТБ «АМСТОР» Основного зобов'язання у встановлені в ньому строки (терміни), виконати Основне зобов'язання за боржника не пізніше першого робочого дня, наступного за днем (датою) спливу строку (терміну) виконання Основного зобов'язання, незалежно від одержання відповідної вимоги від кредитора.
У відповідності до положень п. 2.4. Договору поруки, у разі порушення боржником Основного зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За змістом п.п. 1.1. Договору №26/12ТД від 26.12.2014, ТОВ «НЕСТОРГ» зобов'язалось надати ТОВ «ТБ «АМСТОР» у власність для використання у господарській діяльності суму грошових коштів у розмірі 4000000,00 грн., а ТОВ «ТБ «АМСТОР» зобов'язалося повернути таку ж саму суму грошових коштів у встановлений цим Договором строк (термін).
Згідно п. 4.1. Договору №26/12ТД від 26.12.2014 сума грошових коштів підлягала поверненню на адресу ТОВ «НЕСТОРГ» у термін до 31.03.2015 включно.
Як свідчать платіжні доручення №180 від 26.12.2014, №182 від 26.12.2014 на виконання умов Договору №26/12ТД від 26.12.2014 ТОВ «НЕСТОРГ» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ТБ «АМСТОР» суму грошових коштів у загальному розмірі 3917000,00 грн.
У відповідності до наявної копії вимоги від 14.04.2017, ТОВ «НЕСТОРГ» зверталось до ТОВ «ТБ «АМСТОР» з метою повернення боргу за Договором №26/12ТД від 26.12.2014 та за Договором №22/12ТД від 22.12.2014.
Проте зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 3917000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» не було виконано.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (1 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» основного зобов'язання щодо повернення суми основного боргу у термін до 31.03.2015 включно, у ТОВ БТК «ТАВРІЯ», як поручителя, виник солідарний обов'язок з виконання основного зобов'язання щодо сплати основного боргу в розмірі 3917000,00грн.
Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, кредитором визначені втрати від інфляції за період з 01.04.2015 по 31.09.2017 у сумі 1864492,00 грн. та 3% річних за період з 01.04.2015 по 09.10.2017 у розмірі 296833,48 грн.
Заперечення розпорядника майна та ініціюючого кредитора щодо пропуску кредитором встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у зв'язку з більш пізнім наданням копій договорів ґрунтуються на постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16.
У відповідності до викладеної у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16 позиції подача лише заяви без всіх відповідних документів, які підтверджують кредиторські вимоги, не може вважатись належним виконанням положень статей 23, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». (пункт 41) До вказаного висновку Верховний Суд дійшов при наявності встановлених обставин, що кредиторами при зверненні до суду із заявою не було надано первинних документів (банківських виписок, листів, видаткових накладних), якими кредитор обґрунтовує свої вимоги.
Проте, на думку суду, обставини даної справи не дають підстав для застосування статей 23,95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до встановлених правовідносин таким чином, як вказано в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви конкурсного кредитора в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Статтею 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені наслідки невиконання циєї вимоги - господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.
Отже наслідки неподання документів, вказані в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/20378/16 можуть застосовуватися лише у тому разі, якщо такі документи не подані не тільки разом із заявою до суду, а і після письмового повідомлення судом кредитора про необхідність надання таких документів.
У даній справі, у зв'язку з находженням її поза межами суду, кредитор надав необхідні документи без направлення йому судом письмового повідомлення, передбаченого статтею 24 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як свідчать матеріали заяви, кредитор звернувся до суду із заявою (від 15.11.2017 № 1/11) з грошовими вимогами 15.11.2017.
Враховуючи, що матеріали справи № 915/535/17 згідно супровідного листа від 19.10.2017 було надіслано до Одеського апеляційного господарського суду України у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ БТК "ТАВРІЯ", ухвалою суду від 27.11.2017 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «НЕСТОРГ» про визнання кредиторських вимог у сумі 12538389,05 грн. було відкладено до повернення матеріалів справи № 915/535/17 з суду апеляційної інстанції.
27.04.2018 до господарського суду Миколаївської області від кредитора надійшли пояснення від 23.04.2018 № 1/04, копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень від 23.04.2018 № 1/04 кредитор зазначив, що копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014 не були додані з підстав знаходження оригіналів вказаних договорів в матеріалах кримінального провадження № 120141000050011851 від 31.12.2014, проте на звернення кредитора до слідчих органів були отримані відповідні, завірені підписом слідчого та печаткою органу досудового розслідування копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
Враховуючи, що 11.07.2018 матеріали справи № 915/535/17 було повернуто до суду першої інстанції, та у зв'язку із закінченням терміну планової відпустки суду, ухвалою суду від 22.08.2018 заяву кредитора призначено до розгляду на 25.09.2018 о 10:00, а також зобов'язано кредитора до 05.09.2018 надати суду договір № 16/12Амс від 16.12.2014, договір № 29/12ДПТ від 29.12.2014, договір № 29/12БГ від 29.12.2014, договір № 30/12НТ від 30.12.2014.
На виконання вимог ухвали суду від 22.08.2018 кредитором було повторно надано копії договору № 22/12ТД від 22.12.2014, договору № 26/12ТД від 26.12.2014.
Враховуючи, що боржник суму заборгованості у визначений термін не сплатив, судом визнаються грошові вимоги ТОВ «НЕСТОРГ» в загальному розмірі 12538389,05 грн. заборгованості та у сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 12538389,05 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.
Керуючись ч. 6 ст. 12, ст. 234 ГПК України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТОРГ» в загальному розмірі 12538389,05 грн. заборгованості та у сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору, які відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 12538389,05 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.
2. Зобов'язати розпорядника майна грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСТОРГ» в сумі 12538389,05 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги реєстру задоволення кредиторських вимог
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
4. Ухвалу надіслати на адресу кредитора, боржника, розпорядника майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За передбаченими частиною 1 ст. 256 ГПК України приписами апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текс ухвали складений та підписаний « 29» жовтня 2018 року.
Суддя О.В.Ткаченко