79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.10.2018 Справа №914/1169/18
м. Львів
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів
до відповідача: Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Золочів
про стягнення 193 411, 64 грн.
Суддя Н.Мороз
При секретарі Ю.Забора
Представники:
Від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю.
Від відповідача: Сеньків О.В.
Суть спору:
Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м. Львів до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Золочів про стягнення 193 411, 64 грн. видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.
Ухвалою суду від 27.06.2018р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Внаслідок усунення позивачем виявлених недоліків, ухвалою від 03.08.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03.09.2018р.
Ухвалою суду від 03.09.2018р. суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018 р.
Ухвалою суду від 25.09.2018р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.10.2018 р.
Представник позивача в судове засідання 16.10.2018р. з'явився, позовні вимоги підтримав. Позов просить задоволити. Пояснив, що у період з січня по грудень 2017 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Закону України "Про охорону дитинства". Проте відповідач, який є органом соціального захисту населення, не відшкодував витрат, яких позивач зазнав унаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та пояснив, що Золочівська РДА діє в межах кошторисних призначень. У 2017р. з місцевих бюджетів кошти на фінансування пільг з послуг зв'язку не виділялись та відповідно не були затверджені кошториси на здійснення таких видатків, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Львівська філія ПАТ «Укртелеком», надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2017 року по грудень 2017 року Львівською філією ПАТ "Укртелеком" надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м. Золочів та Золочівського району Львівської області на суму 193 411, 64 грн.
На підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг позивачем долучено до позовної заяви розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форми №2-пільга, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535, за період з січня 2017 року по грудень 2017 року на загальну суму 193 411, 64 грн., які щомісяця скеровувались відповідачу для проведення звірки розрахунків відшкодувань ( копії в матеріалах справи).
Відповідач є єдиним органом соціального захисту населення на території Золочівського району Львівської області, який відповідно до своїх функціональних обов'язів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003 р. № 117, веде облік пільгових категорій громадян та проводить розрахунки з підприємствами та організаціями. Крім того, згідно пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» відповідач, як уповноважений орган, щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", а підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Для проведення звірки розрахунків відшкодувань, Львівською філією щомісяця направлялась Форма-2 Пільги за формою, що передбачена Наказом міністерства праці та соціальної політики № 535 від 04.10.2007 року. Відшкодування заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги відповідачем не проводилось з посиланням на відсутність бюджетних призначень та коштів на зазначені видатки.
Відповідно до приписів п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017 року, у видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів включено пільги з послуг зв'язку.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем не було відшкодовано вартість витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня по грудень 2017 року в розмірі 193 411, 64 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відтак, недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для звільнення останнього від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації втрат від надання послуг на пільговій основі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.04.2018р. у справі №911/4249/16 та 906/621/17.
Крім того позицію з цього приводу висловлено і Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі "Терем ЛТД", "Чечеткін та Оліус проти України", а також Верховним Судом України в постанові від 15.05.2012 р. № 11/446, та Вищим господарським судом України в постанові від 23.08.2012р., п.5 оглядового листа від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013.
Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства. У відповідності до частини 2 цієї ж статті ЦК України, такими актами є закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання відповідача, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення, виникли на підставі Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, а також Закону України від 18.11.2003 р. № 1280- IV « Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, Законів України від 22.10.1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», від 23.03.2000 р. № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань», від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», від 26.04.2001 р. № 2402- III « Про охорону дитинства», Постановою Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003 р. № 117.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог актів цивільного законодавства. Боржник не звільняється від виконання зобов'язання внаслідок відсутності коштів.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
З огляду на вказані норми законодавства, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України) (Аналогічна позиція викладена в п. 6.16. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. по справі № 906/621/17).
Враховуючи наведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача вартості витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 193 411,64 грн. підставною, обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано передбаченого законодавством обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості по видатках на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, заборгованість відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 193 411,64 грн. Доказів зворотнього суду не надано.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Львівська область, м. Золочів, вул. Пачовського, 7 (код ЄДРПОУ 03194306) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» м. Львів, вул. Дорошенка, 43 (код ЄДРПОУ 01186030) - 193 411,64 грн. - заборгованості та 2 924,25 грн. - судового збору.
У зв"язку із відрядженням судді Мороз Н. В. у період з 25.10.2018р. по 26.10.2018р., повний текст рішення виготовлено у перший робочий день, після повернення судді з відрядження, а саме 29.10.2018р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.