ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
26 жовтня 2018 року Справа № 913/245/18
Провадження №33/913/245/18
Суддя господарського суду Луганської області Драгнєвіч О.В., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 (з урахуванням поданих уточнень за вих.№02.2.3-722 від 22.10.2018) на дії Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з виконання наказу господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/245/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., вул.Щорса, буд.36-Б, м.Київ, 01133
до фізичної особи-підприємця Слинько Тетяни Василівни, АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, вул.Інститутська, буд.9, м.Київ, 01601,
про стягнення 69101 грн 73 коп.
орган виконання рішення - Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, пр.Хіміків, 68, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400,
при секретарі судового засідання Брежній Л.В.,
у засіданні брали участь:
від стягувача (позивача) - представник не прибув;
від боржника (відповідача) - представник не прибув;
від 3-ої особи - представник не прибув;
від органу виконання рішень - представник не прибув.
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.07.2018 у справі №913/245/18 позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до фізичної особи-підприємця Слинько Тетяни Василівни про стягнення 69101 грн 73 коп. задоволено частково. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Слинько Тетяни Василівни на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за простроченими процентами в сумі 66 289 грн 23 коп., 3% річних в сумі 332 грн 89 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1698 грн 77 коп.
На виконання вказаного рішення господарським судом стягувачу видано наказ №913/245/18 від 08.08.2018.
26.09.2018 головним державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уваровою Н.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутня дата та рік народження боржника.
17.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 на дії посадових осіб Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/245/18, в якій скаржник просив:
- визнати дії посадових осіб Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області в частині повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, незаконними;
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державного виконавця Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області - Уварової Н.О. від 26.09.2018;
- зобов'язати посадових осіб Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області прийняти до виконання наказ №913/245/18, виданий 08.08.2018 господарським судом Луганської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Слинько Тетяни Василівни на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за простроченими процентами в сумі 66 289 грн 23 коп., 3% річних в сумі 332 грн 89 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1698 грн 77 коп.
На обґрунтування заявлених вимог стягувач зазначає, що 20.09.2018 скаржником було направлено заяву про прийняття наказу господарського суду Луганської області №913/245/18 від 08.08.2018 до виконання та відкриття виконавчого провадження. 04.10.2018 від Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у виконавчому документі не зазначено дату та рік народження боржника - фізичної особи, що унеможливлює проведення виконавчих дій.
Скаржник посилаючись на ч.1 ст.4, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", ч.1 ст.58, ч.1 ст.128 Господарського кодексу України, ст.51 Цивільного кодексу України, п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вважає, що державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ стягувачу, незаконно виніс повідомлення, оскільки боржником у даній справі є не фізична особа, а фізична особа-підприємець (суб'єкт підприємницької діяльності), якому присвоєно ідентифікаційний код, що і було зазначено в наказі суду. Натомість зазначення дати народження юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців чинним законодавством не вимагається.
Як встановлено судом, вказане повідомлення було одержано поштою 02.10.2018 (про що свідчить відмітка поштового штемпелю на конверті, тобто оскарження повідомлення у строки за ст. 341 Господарського процесуального кодексу України до суду мало б відбутись по 12.10.2018. Оскільки стягувачем скаргу за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 на дії органу державної виконавчої служби направлено до суду 12.10.2018 (згідно даних поштового штемпеля на конверті), скарга є вчасно поданою з дотриманням процесуальних строків.
Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Ухвалою суду від 18.10.2018 прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 до розгляду, призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 26.10.2018.
Представники учасників справи в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.
Разом з тим, від стягувача через канцелярію суду надійшла уточнююча заява до скарги на дії посадових осіб Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області за вих.№02.2.3-722 від 22.10.2018, в якій останній уточнив заявлені вимоги в прохальній частині скарги (з доказами направлення копій іншим учасникам), зокрема просив:
- визнати незаконними дії Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за №11538/16.1-41 від 26.09.2018;
- визнати незаконним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №11538/16.1-41 від 26.09.2018;
- зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області №913/245/18 від 08.08.2018.
Відповідно до ч.3 cт.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позич має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. При цьому відповідно п.5 ст.46 до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
З огляду на дотримання стягувачем встановленої процедури та відповідності поданої заяви вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв подану заяву, розгляд скарги здійснюється з урахуванням поданої заяви про уточнення вимог.
У відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (боржника) є: АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що відповідач (боржник) знаходиться на території проведення антитеростичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" з метою належного інформування учасника оголошення про час і місце судового засідання було розміщено на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.
Також суд намагався здійснити повідомлення відповідача телефонограмою за вказаним номером телефону, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак встановити зв'язок з абонентом не вдалося.
Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території.
За висновком суду, неприбуття представників учасників процесу в судове засідання, яких належним чином було повідомлено, та не надання відповідного відзиву на скаргу, не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у скарзі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За вимогами ч.3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Приписами ч.1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
На виконання рішення господарського суду Луганської області від 11.07.2018 у справі №913/245/18 господарським судом стягувачу видано наказ №913/245/18 від 08.08.2018, який повністю відповідає резолютивній частині судового рішення. Даний наказ було видано на виконання чинного судового рішення, що виключає помилковість його видачі. За даним наказом існує обов'язок боржника по вчиненню вказаних у судовому рішення та наказі дій.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (стягувач, скаржник) 20.09.2018 звернулось до Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області із заявою про прийняття наказу господарського суду Луганської області №913/245/18 від 08.08.2018 та відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2018 головним державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уваровою Н.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутня дата та рік народження боржника, що унеможливлює проведення виконавчих дій (а.с.154).
Як вбачається, в повідомленні державним виконавцем в графі назва документу помилково зазначено: наказ №913/245/18 виданий 11.07.2018, замість правильної дати 08.08.2018. Оскільки, як встановлено судом, наказ видавався саме 08.08.2018, а 11.07.2018 є датою прийняття судом рішення у справі №913/245/18. Зазначене враховується судом.
Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Так, п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.
Визначення поняття фізичної особи міститься у ст.24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.
Відповідачем у справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом господарського суду Луганської області №913/245/18 від 08.08.2018 є фізична особа - підприємець Слинько Тетяна Василівна, а не фізична особа, а тому посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ не містить дати народження боржника, у зв'язку з чим він не відповідає вимогам статті Закону України "Про виконавче провадження", і тому підлягав поверненню стягувачу є безпідставним, оскільки боржник у даній справі виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому зазначчення дати народження у виконавчому документі не вимагається.
Окремо суд звертає увагу на те, що повертаючи виконавчий документ з підстави відсутності в наказі дати народження боржника, державний виконавець послався на те, що це унеможливлює проведення виконавчих дій.
Суд визнає безпідставним вказане обґрунтування.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Наразі суд зауважує про те, що у виконавчому документі зазначаються дані, які ідентифікують сторін виконавчого провадження та можуть сприяти примусовому виконанню рішення.
За висновком суду, відсутність у виконавчому документі необов'язкового для фізичних осіб-підприємців (боржників) в силу положень п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" такого реквізиту як дата народження, за наявності всіх обов'язкових згідно Закону реквізитів - повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання, ідентифікаційні коди стягувача та боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не унеможливлює проведення виконавчих дій.
Враховуючи викладене, суд не вбачає порушень статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника, оскільки в даному випадку судовий наказ видано відносно суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця, а не просто щодо боржника фізичної особи, тому в даному випадку обов'язковим реквізитом за приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є саме ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника.
Отже, судом встановлено, що наказ господарського суду Луганської області
№913/245/18 від 08.08.2018 відповідає вимогам ч.1 ст.4 зазначеного Закону, а тому підстави для його повернення стягувачу були відсутні.
Наведене узгоджується також з правою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №915/127/17.
Судом також враховуються рекомендації викладені у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, згідно яких за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 на дії Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з виконання наказу господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/245/18.
Окремо суд звертає увагу органу виконання на положення ст.345 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої про виконання ухвали, постановленої ха результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись ст.ст. 120, 240, 234-235, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за вих.№02.2.3-706 від 10.10.2018 (з урахуванням поданих уточнень вимог по скарзі за вих.№02.2.3-722 від 22.10.2018) на дії Луганського міського відділу державної виконавчої служби Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з виконання наказу господарського суду Луганської області від 08.08.2018 у справі №913/245/18, задовольнити.
2. Визнати незаконними дії Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за №11538/16.1-41 від 26.09.2018.
3. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №11538/16.1-41 від 26.09.2018.
4. Зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області №913/245/18 від 08.08.2018.
5. На виконання вимог ст.345 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області повідомити суд і стягувача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду цієї скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, в порядку визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 29.10.2018.
Суддя О.В. Драгнєвіч