Провадження № 11-сс/0430/107/18 Справа № 202/5392/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 жовтня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, до затримання працюючого начальником 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУНП в Дніпропетровській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 369 КК України по кримінальному провадженню № 42017040010000319,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року задоволено клопотання прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону ОСОБА_9 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 до 16 години 00 хвилин 25 листопада 2018 року з визначенням застави в розмірі 5 100 000 гривень.
Рішення суду обґрунтовано тим, що строк досудового розслідування постановою заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора ОСОБА_10 від 26.09.2018 року було продовжено до восьми місяців, які в розумінні ст. 219 КПК України спливають 26.12.2018 року.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що у розглядуваному клопотанні наведені дані, які вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та які не викликають розумних сумнівів у цьому, та наявність ризиків, задля запобігання яким застосовується запобіжний захід, а саме можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, речових доказів; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, інших членів злочинної організації у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже даних про наявність підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на менш суворий, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Підозрюваний не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до неї просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року скасувати та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшення застави до розміру, передбаченого п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що клопотання про продовження запобіжного заходу не було йому вручено у строк, передбачений КПК; в судовому засіданні прокурор не надав слідчому суді постанову про продовження строку досудового розслідування до восьми місяців; орган досудового розслідування навмисно затягував час ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а також всупереч нормам чинного законодавства під час відкриття сторонам матеріалів провадження провели таку процесуальну дію як звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу; у клопотанні прокурора відсутні докази наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України відносно нього, обгрунтованості підозри у вчиненні ним інкримінованих злочинів, а також необхідності визначення саме такого безпідставно завеликого розміру застави. Зазначає, що він має постійне місце проживання, вищу юридичну освіту, має на утриманні неповнолітню дитину та не працюючу дружину, а також піклується про батьків похилого віку, які мають інвалідність, до затримання працював у правоохоронних органах на протязі 12 років, у тому числі і на керівних посадах, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та вважав за необхідне ухвалу суду залишити без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2017 року за № 42017040010000319 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст.28 ч.2 ст. 311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст. 369, ч.3 ст. 357, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 263 КК України.
28 березня 2018 року ОСОБА_8 було затримано на підставі ухвали в порядку ст.. 208 КПК України і повідомлено про підозру за ч.1 ст. 255, ч.ч. 1,2 ст. 369 КК України.
20 серпня 2018 року ОСОБА_8 було повідомлено про нову підозру та про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст.28 ч.2 ст. 311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст. 369 КК України.
30 березня 2018 року щодо ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У подальшому, ухвалами Жовтневого, Самарського, Індустріального районних судів міста Дніпропетровська строк тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою продовжувався.
12 липня 2018 року постановою першого заступника військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_11 строк досудового розслідування продовжено до шести місяців, тобто до 29.09.2018 року.
Постановою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_9 від 19.09.2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.
21 вересня 2018 року прокурор відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_9 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Оскаржуваною ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року задоволено дане клопотання прокурора і продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 25 листопада 2018 року.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що під час судового розгляду слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст.28 ч.2 ст. 311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст. 369 КК України, оскільки наведені прокурором обставини дають достатні підстави для такого висновку, а доводи підозрюваного та твердження його захисника щодо необґрунтованості підозри мають характер суб'єктивної оцінки зацікавленої особи і є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги підозрюваного ОСОБА_8 в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, показами свідків, результатами обшуків, оглядів місць подій, матеріалами експертиз, речовими та іншими доказами, отриманими під час тимчасових доступів до речей і документів, та іншими матеріалами, долученими до клопотання прокурора.
Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що належним чином обґрунтовані і висновки слідчого судді про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такими обставинами обгрунтовано визнано те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинити інше правопорушення, що об'єктивно вказує на існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і колегія суддів вважає це правильним, а також з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочинів, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, вік та стан його здоров'я, зокрема, відсутність відомостей щодо наявності в нього захворювань, які виключали б тримання під вартою, доходить висновку про те, що позиція слідчого судді відносно можливості запобігання даним ризикам виключно шляхом продовження саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, є в даному випадку обґрунтованою та оцінює доводи апеляційної скарги підозрюваного щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.
Також слідчим суддею було перевірено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, оскільки в даному кримінальному провадженні існувала необхідність в проведенні окремих слідчих та процесуальних дій, подальше ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, кількість підозрюваних та їх захисників, великий об'єм матеріалів досудового розслідування, а також аудіо-, відеоматеріалів, отриманих в результаті проведення НСРД, і до закінчення цього строку сторона захисту не встигне завершити ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Доводи ж підозрюваного про те, що суд першої інстанції встановив завеликий розмір застави, який не відповідає майновому стану його та його родини, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначені в апеляції підстави були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням того, що ризики, встановлені судом, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням та продовженням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо. Слідчий суддя під час продовження запобіжного заходу належним чином врахував обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та ризики, які визнав доведеними, та як вимагають приписи норми ч.5 ст. 182 КПК України, визнавши це виключним випадком, встановив, що застава у зазначених для тяжкого злочину межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, призначив її у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тому апеляційні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу підозрюваного, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, продовжив строк тримання його під вартою в межах строків досудового розслідування, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і соціальні зв'язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також і дані, характеризуючі особу, на що є посилання в апеляції останнього, не спростовує і не зменшує достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання та подальшого продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв'язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року у кримінальному провадженні №42017040010000319 про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3