Справа № 761/35486/17
Провадження № 2/761/1924/2018
15 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києві в складі головуючого судді Макаренко І.О. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Київського національного торговельно-економічного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації, моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому відповідно до останньої редакції позовної заяви просив суд:
визнати незаконним наказ Міністерства освіти і науки №466-к від 15.08.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_1.»;
поновити ОСОБА_1 на посаді керівника (декана) створеного на базі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі структурного підрозділу Київського національного торговельно-економічного університету - факультету міжнародної торгівлі та права з 15.08.2017 р.;
стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 73 124,57 грн., з яких:
-58 522,00 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2017 р. по 19.02.2018 р.;
-14 602,57 грн. - індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2017 р по 19.02.2018 р.;
стягнути з Міністерства освіти і науки на користь ОСОБА_1 64 000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11.06.2015 р. по справі №22-ц/796/6663/2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 р. по справі 757/14317/14-ц: визнано наказ МОН України №171-к від 05 травня 2014 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі ОСОБА_1.» незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05.05.2014 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. На підставі вказаних рішення були видані виконавчі листи. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05.05.2014 р., було виконане 15.08.2017 р. шляхом видання наказу №465-к від 15.08.2017 р.
В той же день, МОН України було видано наказ №466-к від 15.08.2017 р., яким позивача було звільнено з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 16.08.2016 р. у зв'язку з закінченням строку дії контракту, оскільки контракт №І-134 від 16.08.2013 р., укладений між МОН України та ОСОБА_1 припинено з 16.08.2016 р., зобов'язано Київський національний торговельно-економічний університет як правонаступника всього майна, прав та обов'язків припиненого Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, забезпечити внесення відповідних записів щодо зміни підстав звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 Позивач вважає, що трудові відносини за період з 05.05.2014 р. о 15.08.2017 р. тривали, адже лише 15.08.2017 р. позивача поновлено на роботі, а тому дія контракту була продовжена на невизначений строк. Позивач вважає наказ №466-к від 15.08.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_1.» є незаконним та таким, що винесений з порушенням норм КЗпП та з порушенням процедури звільнення.
У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач Міністерство освіти і науки України просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі вказуючи на те, що позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Виконати рішення суду було неможливо, оскільки, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі було реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету. З метою виконання рішення наказом №465-к від 15.08.017 р. позивача було поновлено на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05.05.2014 р., але зважаючи на той факт, що строк дії контракту позивача сплинув 16.08.2016 р., МОН України видало оспорюваний наказ.
Відповідач Київський національний торговельно-економічний університет у своєму відзиві просив відмовити у позові. Зазначає, що відповідач не має жодного відношення до виданих МОН України наказів про поновлення та звільнення на роботі позивача. ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з КНТЕУ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.
Наказом МОН України №363-к від 16.08.2013 р. ОСОБА_1 було призначено ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, у зв'язку з чим між ОСОБА_1 та МОН України було укладено контракт №І-134 від 16.08.2013 р., строком на три роки з 16.08.2013 р. по 16.08.2016 р.
Наказом МОН України №171-к від 05.05.2014 р. було достроково розірвано контракт з ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі ОСОБА_1 та звільнено його з займаної посади у зв'язку з невиконанням ним умов контакту.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11.06.2015 р. по справі №22-ц/796/6663/2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 р. по справі 757/14317/14-ц: визнано наказ МОН України №171-к від 05 травня 2014 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі ОСОБА_1.» незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05.05.2014 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. №1223-р «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі», наказу Міністерства освіти і науки України від 17.12.2015 р. №1309 та наказу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 18.12.2015 р. №802, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі було реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету, який є правонаступником УДУФМТ.
На підставі вказаних рішень Апеляційного суду міста Києва від 11.06.2015 р. по справі №22-ц/796/6663/2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 р. по справі 757/14317/14-ц були видані виконавчі листи з примусового виконання рішення, за якими було відкрито виконавчі провадження у Відділі примусових виконань рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. по справі №761/22772/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.09.2017 р. позов ОСОБА_1 до КНТЕУ, МОН України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, стягнуто з КНТЕУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12.06.2016 р. по 30.06.2017 р.
Наказом МОН України №465-к від 15.08.2017 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05.05.2014 р.
Наказом МОН України №466-к від 15.08.2017 р., ОСОБА_1 звільнено з посади ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 16.08.2016 р. у зв'язку з закінченням строку дії контракту, контракт №І-134 від 16.08.2013 р., укладений між МОН України та ОСОБА_1 припинено з 16.08.2016 р., зобов'язано Київський національний торговельно-економічний університет як правонаступника прав та обов'язків припиненого Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, забезпечити внесення відповідних записів щодо зміни підстав звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 та вчинити інші дії, передбачені Кодексом законів про працю України.
Позивач наголошує на тому, що поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05.05.2014 р. означає, що трудові відносини позивача та МОН України за період з 05.05.2014 р. по 15.08.2017 р. тривали, адже 15.09.2017 р. його поновлено на роботі. Зазначає, що відповідно до оскаржуваного наказу, його звільнення з роботи відбулося на рік раніше ніж поновлення, що є неприпустимим. Вважає, що одного лише факту закінчення строку дії контракту недостатньо для припинення трудових відносин, для цього необхідно волевиявлення однієї із сторін, в протилежному випадку дія контракту вважається продовженою на невизначений строк.
Дані твердження спростовуються наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).
Отже, контракт не може бути укладений на невизначений строк тому, що за своєю правовою природою вважається строковим договором.
Окрім того, як вбачається із вступної частини контракту №І-134 від 16.08.2013 р. укладеного між ОСОБА_1 та МОН України, позивач призначався на посаду ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, строком на три роки з 16.08.2013 р. по 16.08.2016 р.
Підписавши контракт, позивач погодився з умовами, які в ньому викладені, в тому числі і зі строком його дії.
Окрім того, пунктом 26 контракту, передбачено, що контракт припиняється у зв'язку із закінченням строку його дії.
Пунктом 18 Положення про порядок укладання контаркту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р. №203 має умову укладення угоди сторонами про продовження контракту або укладення на новий (інший) строк за 2 місяці до закінчення строку дії контратку.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» керівництво факультетом здійснює декан (начальник), керівництво навчально-науковим інститутом - директор (начальник), які не можуть перебувати на цих посадах більш як два строки.
Згідно із ст. 43 Закону України «Про вищу освіту» Керівник факультету (навчально-наукового інституту) обирається вченою радою факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти більшістю голосів від її складу з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту). Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом закладу вищої освіти.
Керівник закладу вищої освіти призначає керівника факультету (навчально-наукового інституту) строком на п'ять років та укладає з ним відповідний контракт.
Отже, з метою зайняття посади декана факультету, позивачу необхідно було пройти відповідний конкурс.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що після закінчення строку дії контракту сторони досягнули домовленості продовження трудових відносин шляхом укладення нового контракту або того, що позивач пройшов відповідний конкурс.
Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача про визнання незаконним наказу Міністерства освіти і науки №466-к від 15.08.2017 р. «Про звільнення ОСОБА_1.» та поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника (декана) створеного на базі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі структурного підрозділу Київського національного торговельно-економічного університету - факультету міжнародної торгівлі та права з 15.08.2017 р. задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з Київського національного торговельно-економічного університету середнього заробітку та індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15.08.2017 р. по 19.02.2018 р. і моральної шкоди задоволенню також не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Київського національного торговельно-економічного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації, моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 21, 23 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Київського національного торговельно-економічного університету про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації, моральної шкоди - відмовити.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: