"19" січня 2010 р. Справа № 8/306/09
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
при секретарі Новіковій Л.М.,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 55200, АДРЕСА_1,
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Україна”, 55300, Миколаївська область, смт. Арбузинка, вул. Учительська, 38,
про: стягнення коштів у сумі 35479 грн. 40 коп.,
ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ЗАТ «Україна»(далі -відповідач) про стягнення 35479 грн. 40 коп., з яких: 12800 грн. -основний борг за меблі, поставлені на підставі договору № 25/2 від 25.05.2006 року; 14863 грн. -пеня; 6664 грн. 40 коп. -збитки від інфляції; 1152 грн. -3% річних.
Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином; правом участі у судовому засіданні вони не скористалися, витребувані документи суду не надали. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Вивченням матеріалів справи та дослідженням доказів, встановлено таке: 25.05.2006 року між сторонами було укладено договір № 25/5 (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти і оплатити товар (меблі) вартістю 17800 грн. Згідно з п.п. 4.1, 5.2, 6.1 Договору відповідач зобов'язаний розрахуватися за поставлені меблі у повному обсязі в межах строку дії Договору, тобто до 25.07.2006 року, а у разі порушення строку оплати -сплатити «пеню у розмірі 0,5% від суми Договору за кожний прострочений день від несплаченої суми».
Укладений сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань. Майнові зобов'язання, які виникають між
учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На виконання умов Договору, за накладною № 63 від 29.05.2006 року, позивач поставив відповідачеві меблі на загальну суму 17800 грн. Факт отримання відповідачем меблів на вказану суму підтверджений довіреністю серії ЯКГ № 201419 від 29.05.2006 року.
Зобов'язання щодо оплати відповідач виконав частково: за прибутковим касовим ордером № 45 від 20.07.2006 року сплатив 5000грн., решта 12800грн. дотепер не сплачені.
В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося вище, сплатити вартість отриманого товару (меблів) відповідач мав в термін до 25.07.2006 року, але у повному обсязі у встановлений строк (термін) цього не зробив.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені), а в силу ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведених норм закону, відповідач є таким, що прострочив з 26.07.2006 року. Внаслідок прострочення відповідача позивач цілком правомірно вимагає застосовувати до нього приписи ст.. 625 ЦК України -стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення -з серпня 2006 року по серпень 2009 року, та 3% річних від простроченої суми. За розрахунком позивача (а.с. 8, 10) ці суми дорівнюють 19464 грн. 40 коп. Та 1152 грн. відповідно.
Однак з нарахуванням пені у сумі 14863 грн. за 167 днів прострочення, починаючи з 10.04.2009 року (дати отримання відповідної претензії), суд не може погодитися з позивачем, виходячи з такого:
а) позивач помилково вважає, що право на неустойку (пеню) виникло у нього з 10.04.2009 року -моменту отримання відповідачем претензії від 03.04.2009 року. Виходячи зі змісту зобов'язання, умови якого визначені сторонами у Договорі, відповідач повинен сплатити отриманий товар у чітко встановлений термін -до 25.07.2006 року, тому до даних правовідносин не можна застосовувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відтак, немає підстав вважати, що право позивача на одержання оплати за товар (меблі) порушено з 10.04.2009 року, а не з 26.07.2006 року. Це певною мірою стосується і дати виникнення права на неустойку (пеню);
б) частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку нарахування пені мало бути припинено 26.01.2007 року (через шість місяців від 26.07.2006 року). Статтею 258 ЦК України для стягнення пені, як різновиду неустойки, встановлено спеціальну позовну давність в один рік, відтак, з вимогою про стягнення пені за період з 26.07.2006 року по 26.01.2007 року позивач мав звернутися до суду не пізніше 26.07.2007 року. Фактично позов поданий до суду 03.12.2009 року, тобто зі спливом спеціальної позовної давності.
Поряд з цим слід зазначити, що вимога позивача про стягнення основного боргу у сумі 12800 грн. також заявлена зі спливом позовної давності.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З матеріалів справи вбачається, що за захистом свого порушеного права позивач міг звернутися до суду протягом трьох років, в термін з 26.07.2006 року до 26.07 2009 року, але фактично подав позовну заяву 03.12.2009 року, тобто за межами строку загальної позовної давності.
Наслідки спливу позовної давності встановлені ст. 267 ЦК України. Відповідно до вказаної статті заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вже зазначалося, за захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду після спливу загальної позовної давності; незалежно від цього суд прийняв заяву до розгляду; відповідач не брав участі у судовому засіданні, до винесення судового рішення з заявою про застосування позовної давності до суду не звертався. Відтак, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові, у суду відсутні.
Вищенаведене свідчить про те, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому
підлягають задоволенню в частині, що не суперечить ст. ст. 258, 530 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ «Україна»(55300, Миколаївська область, смт. Арбузинка, вул. Учительська, 38; ідентифікаційний код 03764985) на користь ФОП ОСОБА_1 (55200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти у сумі: 12800грн. -основний борг; 6664грн. 40коп. -збитки від інфляції; 1152грн. -3% річних; 206грн. 16коп. -державне мито; 137грн. 16коп. -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 14863грн. пені -в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя