Провадження № 2/325/9/2018
Справа № 325/1528/17
Іменем України
26 жовтня 2018 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Діденка Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частини житлового будинку і земельних ділянок в натурі,
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частини житлового будинку і земельних ділянок в натурі - задоволено повністю: 1) виділено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в натурі ? частину земельної ділянки, загальною площею 5,7700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, відповідно до варіанту І (один) розподілу земельних ділянок, зазначеному у висновку експерта № 2374 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-оціночної експертизи від 27.04.2018 року, а саме виділити ОСОБА_1 земельну ділянку S-1 площею 20946,0 м2 та S-3 площею 7913,0 м2. 2) виділено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, в натурі ? частину земельної ділянки, загальною площею ? від 5,7700 га (що становить ? частину земельної ділянки площею 5,7700 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324586800:01:001:0541 № 231 та 2324586800:01:001:0543 № 165, відповідно до варіанту І (один) розподілу земельних ділянок, зазначеному у висновку експерта № 2374 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-оціночної експертизи від 27.04.2018 року, а саме виділити ОСОБА_1 земельну ділянку S-1 площею 10473,0 м2 та S-3 площею 3956,0 м2.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи, що в ухваленому рішенні судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне вирішити таке питання з власної ініціативи шляхом ухвалення додаткового рішення.
У відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.
Так, при поданні позову позивачем ОСОБА_1 сплачено суму судового збору в розмірі 1440,50 грн. за розгляд справи та 320,00 грн. за забезпечення доказів, що підтверджено наявними у матеріалах справи квитанціями.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, ухвалою суду від 16.10.2018 року постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача і позовні вимоги в частині виділу позивачу в натурі ? частини житлового будинку № 20 по вул. Горького в с. Чкалове Приазовського району Запорізької області та ? частини земельної ділянки, площею 0,5100 га для ведення особистого селянського господарства на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Як встановлено висновком експерта № 2374 від 27.04.2018 року, ринкова вартість житлового будинку складає 145 419,00 грн., земельної ділянки площею 0,5100 га - 22548,65 грн., а отже дійсна вартість позовних вимог, які залишено без розгляду складає 83983,82 грн. ((145 419,00 грн. / 2) + (22548,65 грн. / 2) = 83983,82 грн.).
Отже, ціна позовних вимог, залишених судом без розгляду, складає 83983,82 грн., а тому сума судового збору 839,84 грн., відшкодуванню не підлягає.
Інші частина сплаченого судового збору в сумі 920,66 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, що відповідає ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Крім того, під час розгляду справи була проведена судова будівельно-технічна та земельно-оціночна експертиза, вартість якої відповідно до рахунку № 0901/01 від 09.01.2018 року складає 16 500,00 грн. При цьому, ухвалою суду від 08.12.2017 року оплата експертизи покладена на ОСОБА_1
В судовому засіданні 16.10.2018 року представником позивача на підтвердження сплати вартості експертизи надано копію платіжного доручення № 168 від 12.02.2018 року, згідно з яким ТОВ «Агрофірма Ольвія» сплатила суму 16500,00 грн. за проведення судової експертизи згідно рахунку № 0901/01 від 09.01.2018 року за ОСОБА_1.
Як роз'яснено в п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Частиною 4 ст. 139 ЦПК України передбачено, що суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що є складовою принципу змагальності.
З наданого представником позивача платіжного доручення неможливо зробити висновок про те, що витрати на оплату експертизи поніс саме позивач ОСОБА_1, який вимагає їх відшкодування.
Навпаки, згідно з платіжним документом за позивача здійснено оплату іншою юридичною особою, яка не є учасником справи, при цьому будь-яких доказів про умови такого внесення коштів (на основі повернення або безоплатно) суду не надано. Жодних конкретних пояснень в судовому засіданні з цього приводу стороною також надано не було.
На підставі положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача не був позбавлений можливості до закінчення судових дебатів заявити суду про намір надати додаткові докази на підтвердження понесення витрат саме позивачем, проте своїм правом не скористався.
За таких умов, суд вважає, що позивачем не доведено понесення саме ним витрат на проведення експертизи в сумі 16500,00 грн., а тому вони відшкодуванню не підлягають.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що фактично 50 % питань, які були поставлені на експертизу, стосувались позовних вимог, залишених судом без розгляду за заявою позивача, а тому 50 % витрат на експертизу не пов'язані з розглядом справи.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Згідно з поясненнями відповідачів в судовому засіданні та письмовими запереченнями проти позову, відповідачі визнали позовні вимоги, але посилались на те, що не згодні нести судові витрати, оскільки вони жодних прав позивача не порушували, позивач перед поданням до суду позову не звертався до них для вирішення питання позасудовим способом, наприклад, шляхом укладення нотаріального договору про виділ частки з майна.
У позові позивачем зазначено, що без згоди відповідачів він не має можливості оформити земельні ділянки, однак під час розгляду справи жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі перешкоджають позивачу реалізувати свої права, суду надано не було. Так само, позивачем не спростовано доводів відповідачів про невжиття ним досудового врегулювання виділу своєї частки.
Суд враховує, що вжиття заходів досудового врегулювання спору є правом сторони, але в той же час позивач, не вживши таких заходів, а саме не з'ясувавши позицію відповідачів і не надавши їм можливість врегулювати справу у позасудовому порядку, обрав судовий спосіб захисту, що призвело до виникнення значних судових витрат, чого можливо було уникнути.
А тому, на переконання суду, дії позивача щодо досудового вирішення спору також свідчать про відсутність підстав для відшкодування витрат на проведення експертизи.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 89, 139, 141, 142, 247, 263-265, 270 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 29, кв. 11, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 суму судового збору в розмірі 460 грн. 33 коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: смт. Приазовське запорізької області, вул. Пушкіна, б. 29 кв. 18, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 суму судового збору в розмірі 460 грн. 33 коп.
В стягненні інших заявлених судових витрат відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду складено 26 жовтня 2018 року.
Суддя Є.В. Діденко