Справа № 324/1181/18
Провадження № 2/324/643/2018
25 жовтня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
при секретарі Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначив, що він є власником будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Толстого, буд.94. Відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивача та зареєстрований у його будинку з 15.01.2000 року, однак з березня 2016 року він не проживає у цьому будинку, не використовує житлову площу за належністю, але залишається зареєстрованим. На теперішній час відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і у добровільному порядку не бажає зніматися з реєстрації у будинку позивача. Тим, що відповідач зареєстрований у вказаному будинку, порушуються права позивача як власника майна. Тому позивач ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди у користуванні ним правом власності та визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку, розташованому за адресою: Запорізька область, м.Пологи, вул.Толстого, буд.94.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 також у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, але подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечувала проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач, місце реєстрації якого за адресою, зазначеною позивачем у позові, підтверджене відповіддю органу місцевого самоврядування на запит суду, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, відзиву щодо позову до суду не подав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із копії Договору довічного утримання від 21.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, вбачається, що позивач є власником будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Толстого, буд.94.
Відповідно до копії Домової книги для прописки громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3, довідки №7529 від 26.06.2018 року, виданої виконавчим комітетом Пологівської міської ради та відповіді органу місцевого самоврядування на запит суду від 18.07.2018 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Про те, що відповідач не проживає у будинку позивача зазначено у копії довідки від 01.07.2018 року, виданої квартальним комітетом №12 м.Пологи.
У ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені у ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» поняття реєстрації визначено як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, 2) позбавлення права користування житловим приміщенням, 3) виселення, 4) визнання особи безвісно відсутньою, 5) оголошення особи померлою.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним судом України у постановах від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а, від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15, від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
Згідно зі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно зі ст.169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Судом встановлено, що відповідач не є власником житлового будинку, але є членом сім'ї власника будинку, не є наймачем житлового будинку (його частини), не проживає у ньому з березня 2016 року, витрати по його утриманню не несе.
Тобто, на даний час відсутні правові підстави для збереження за ним житлового приміщення.
Факт реєстрації відповідача у житловому будинку позивача може створити перешкоди у отриманні позивачем субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, а також у майбутньому може створити перешкоди для здійснення власником будинку свого права на його відчуження, а можливість заявлення відповідачем про своє право на проживання у вказаному будинку може створити перешкоди позивачу у користуванні своїм майном.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами і не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.71, 150, 169 ЖК України, ст.ст.3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 правом власності та визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив з дати набрання рішенням суду законної сили право користування житловим приміщенням у будинку, розташованому за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Толстого, буд.94.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Каретник Ю. М.