2/130/851/2018
130/1471/18
"19" жовтня 2018 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області,
в складі : головуючого судді Верніка В.М.
при секретарі : - Райчук Б.А.,
із участю : - позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_2 18.06.2018 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с.2-5). У позовній заяві позивачка ОСОБА_2 виклала наступну позицію. Вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1. 25.04.1998 року у належному їй будинку був зареєстрований її син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їх син, а її, позивача, онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. У 2002 році відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 виїхали на постійне місце проживання до Республіки Португалія, де вони мешкають в теперішній час. При оформленні документів на виїзд, на постійне місце проживання за кордон, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не знялися з місця реєстрації за місцем проживання, залишившись таким чином зареєстрованими досі у її будинку. 05.01.2007 року до неї переїхала жити її племінниця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєструвалась у належному їй будинку по АДРЕСА_1. У 2013 році відповідач ОСОБА_5 на запрошення відповідача ОСОБА_3 також виїхала на постійне місце проживання до Республіки Португалія, назад не поверталась, але продовжує залишатись зареєстрованою у будинку позивача. Факт непроживання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 тривалий час у її будинку за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується актом комісії квартального комітету від 21.05.2018 року та може бути доведений показаннями свідків. Посилаючись на обставини того, що відповідачі у належному їй будинку по АДРЕСА_1 не проживають понад один рік на момент подачі позовної заяви, вважає, що вони втратили право на користування вказаним жилим приміщенням. На її прохання до відповідачів про добровільне зняття їх з реєстрації у її будинку вона отримала відповідь, що у них на разі час немає можливості приїхати до м. Жмеринки для цього. Вона не бажає того, щоб у належному їй будинку залишались зареєстрованими відповідачі, які не мають ніякого права власності, чи користування цим будинком, а їх реєстрація є по суті формальною. Просила визнати такими, що втратили право користування житловим приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 05.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, зокрема з викликом відповідачів шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.32).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 06.09.2017 року відкладено розгляд справи на 19.10.2018 року у зв'язку з першою неявкою в судове засідання відповідачів у справі (а.с.43).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги та просила задоволити її позов з викладених у ньому обгрунтувань.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за їх належним викликом в судове засідання вчергове не з'явились, відзиву на позов не представили, клопотань про відкладення судового розгляду з поважних причин не подали, що втім не перешкоджає розгляду справи.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з 1984 року вона із чоловіком постійно мешкають у суміжному із будиноковолодінням позивача житловому будинку по АДРЕСА_2. Багато років тому у будинку ОСОБА_2 проживали її син ОСОБА_3, невістка ОСОБА_4, онук ОСОБА_3 та племінниця ОСОБА_5, проте усі вони понад десять років тому виїхали на постійне місце проживання за межі України, і з того часу не ніколи не повертались до будинку позивача по АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_6 надав суду аналогічні пояснення.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що відповідачі у даній справі ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є відповідно її дядьком, двоюрідним братом та тіткою, а відповідач ОСОБА_4 - дружина її дядька ОСОБА_3 Усі вони свого часу проживали у будинку позивача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, проте, понад 12 років тому відповідачі виїхали на постійне проживання за кордон, де постійно мешкають досі, та не повертались назад.
Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.06.2008 року (а.с.8) за позивачем ОСОБА_2 одноособово зареєстровано право приватної власності в цілому на житловий будинок з господарчими будівлями по АДРЕСА_1.
За відомостями, що містяться у домовій книзі, зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1, окрім позивача ОСОБА_2, вказані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.9-11).
Згідно акту обстеження від 21.05.2018 року комісією квартального комітету "Доваторський" м.Жмеринка місця проживання позивача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані, проте не проживають з 1999 року відповідач ОСОБА_3, а з 2002 року - відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.12).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать доводам позивача та ніким не оскаржуються.
Згідно положень ч.4 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1,2,7 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пунктом 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Обставин щодо створення відповідачам будь-яких перешкод у проживанні в спірному житловому приміщенні або про поважність причин власної відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не заявлено.
Враховуючи наведене та вимоги діючого законодавства, а також те, що позивач, як власник нерухомого майна має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, відповідачі створюють позивачу перешкоди у здійсненні нею свого права користування та розпорядження особистим нерухомим майном та позбавляють можливості використовувати житловий будинок за власним розсудом, наразі ніхто з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є співвласником даного житлового приміщення, а також фактично відсутніі у зазначеному будинку терміном понад один рік, поважності причин чого суду ніким не повідомлено, сукупність встановлених обставин чого визначає застережені законом підстави визнання відповідачів особами, які втратили право користування спірним будинком, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням постановлення рішення в інтересах позивача стягненню на її користь з відповідачів підлягає пропорційна сума від сплаченого та документально підтвердженого судового збору в розмірі 704,80 грн. (а.с.1), тобто з кожного по 176,20 грн. згідно вимог ч.1 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.41 Конституції України, ст.317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.12,13, 81, 141, 223, 259, 264 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, особами, які втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з кожного в рівних частинах по 176 гривень 20 копійок судових витрат із сплати судового збору на користь ОСОБА_2.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайоннй суд Вінницької області.
Повне судове рішення складено 24.10.2018 року.
Суддя Вернік В.М.