Справа № 196/1351/18
№ провадження 2/196/530/2018
24 жовтня 2018 року смт.Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої - судді Гудим О.М.
за участю секретаря - Шевченко Т.І.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкоди при здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкоди при здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником житлового будинку з господарськими буідвлями та спорудами за адресою:с.Китайгород вул.Центральна (Комсомольська), 43 Царичанського району Дніпропетровської області, який він успадкував після смерті батька.
ОСОБА_2, відповідач в даній справі, є його рідним братом та за життя батьки зареєстрували його у вищевказаному житловому будинку, в якому останній не проживав та не проживає на даний час, а також він не є членом його сім'ї.
ОСОБА_2 його неодноразові прохання знятися з реєстрації проігнорував. Проте його реєстрація за зазначеною адресою не дозволяє йому як власнику розпоряджатись будинком на власний розсуд і значно обмежує його законні права, а саме: він не має можливості оформити субсидію.
Відмова ОСОБА_2 в добровільному порядку знятися з реєстрації місця проживання змушує звернутися його до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладені обставини та посилаючись на вимоги ст.ст.317, 391 ЦК України, прохає суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком в с.Китайгород вул.Центральна (Комсомольська), 43 Царичанського району Дніпропетровської області шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в житловому будинку в с.Китайгород вул.Центральна (Комсомольська), 43 Царичанського району Дніпропетровської області.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.
Представник третьої особи виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Свідки ОСОБА_3, дружина позивача, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5. односельці відповідача, в судовому засіданні пояснили, що дійсно відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивача ОСОБА_1, проте в житловому будинку належному останньому за адресою с.Китайгород вул.Центральна (Комсомольська), 43 Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_2г. не проживав та не проживає на даний час.
Заслухавши доводи позивача та пояснення свідків, вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п.40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.10.2016 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними прибудовами, розташованого в с.Китайгород вул.Центральна (Комсомольська), 43 Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.10-13).
При цьому, в спірному домоволодінні крім позивача зареєстрований, але не проживає його брат ОСОБА_2, відповідач в даній справі.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 залишається зареєстрованим в житловому будинку №43 по вулиці Центральна (Комсомольська) в с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, проте в житловому будинку не мешкає без поважних причин, особистих речей в ній не має, оплату комунальних послуг не здійснює, не є членом сім'ї позивача.
Отже, дії відповідача по відношенню до позивача, що проявляються в перешкоджанні йому користуватися, шляхом нездійснення відміни своєї реєстрації, належним йому на праві власності майном, у вигляді домоволодіння розташованого за адресою: вул.Центральна (Комсомольська), 43 в с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, є неправомірними та такими що порушують його законні права та інтереси, передбачені ст.41 Конституції України.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Оскільки, відповідач своїми діями порушив законні права та інтереси позивача, то у відповідності зі ст.391 ЦПК України, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду у разі: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою;4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, з якого вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи, що позивач як власник спірного житлового будинку №43 по вул.Центральна (Комсомольська) в с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, не порушує прав фізичних та юридичних осіб, за захистом своїх прав звернувся до суду, відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, зустрічних позовних вимог також, крім того, відповідач без достатніх підстав до нині зареєстрований за адресою житлового будинку, в ньому не проживає, суд вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні, шляхом зняття з реєстраційного обліку знайшли своє підтвердження, а тому можливо усунути для позивача перешкоди в користуванні житловим будинком №43 по вул.Центральна (Комсомольська) в с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Таким чином, судовий збір в розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.379, 386, 391 ЦК України, ст.с.4, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкоди при здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації, задовольнити в повному обсязі.
Усунути в здійсненні ОСОБА_1, як власником житлового будинку, розташованого по вул.Центральна (Комсомольська), 43 с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, права користування та розпорядження майном, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку за адресою: вул.Центральна (Комсомольська), 43 с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: вул.Центральна (Комсомольська), 43 с.Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.
Головуюча: О.М.ГУДИМ