ЄУН 193/827/18
Провадження №2-о/193/37/18
23 жовтня 2018 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі :
судді Шумської О.В.
при секретарі Мельниковій Т.О
за участю представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Софіївка цивільну справу за заявою ОСОБА_4, представник заявника ОСОБА_1, заінтересована особа Софіївський РС ГУ ДМС України про встановлення факту постійного проживання на території України,-
Заявник звернувся до суду з вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Мелітополь Запорізької області, Україна. З 24 січня 1986 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 по паспорту громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2, виданому ОВД м. Феодосія Автономної Республіки Крим, 14 вересня 1985 року. Крім цього відповідно записам у будинковій книзі зазначеної адреси є відомості про тимчасову прописку з 05 березня 1998 року по 05 березня 1999 року по вищевказаному паспорту. За обліками Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області паспорт серії НОМЕР_2 було оформлено на підставі втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1, виданого Мелітопольським МВВС в Запорізькій області від 10 березня 1976 року. На момент проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року) заявник перебував на території України, відбував покарання строком 12 років в «Оріхівській виправній колонії № 88» Запорізької області, початок строку 24 січня 1986 року, кінець строку 25 січня 1998року. Звільнений був 24 січня 1998 року.
Після відбуття покарання заявник був ще два рази засуджений до позбавлення волі. В 2001 році заявником було загублено паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2, виданому ОВД м. Феодосія Автономної Республіки Крим, 14 вересня 1985 року. В теперішній час він відбуває покарання строком 14 років в Софіївській виправній колонії № 45 за вироком Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області.
З 07 вересня 2015 року відповідно акту огляду медико-соціальної експертної комісії заявнику була встановлена без срочно інвалідність другої групи.
Відсутність паспорта громадянина України позбавляє його можливості оформити соціальну допомогу по інвалідності.
З заявою про оформлення набуття громадянства України заявник звертався до Софіївського РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області яке відмовило йому у оформленні документів посилаючись на ст.44 Указу Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України « Про громадянство України» та ст. 8 Закону України «Про громадянство» .
Встановлення факту постійного проживання на території України в період з 1986 року по теперішній час заявнику потрібно для оформлення громадянства України та отрмання паспорта громадянина України.
Представник позивача у судовому засіданні заяву підтримав, та просить задовольнити.
Представники заінтересованої особи Соффіївського РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не заперечують проти заяви про становлення факту постійного проживання на території України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.91 року чи 13.11.91 року
Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.91 року або 13.11.91 року.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України", безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття "безперервне проживання на території України" та "проживання на території України на законних підставах". Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на даний час відбуває покарання у Державній установі "Софіївська виправна колонія (№45)", що підтверджується довідкою №45/5-2088 від 21.05.2018 року(а.с.9).
Згідно наданої суду довідки, ОСОБА_4, відбував покарання в Державній установі "Оріхівська виправна колонія (№88)" за вироком судової колегії з кримінальних справ Кримської області з 25.01.1986 року по 25.01.1998 роки, за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області з 27.01.2001 року по 27.07.2004 роки, за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15.09.2006 роки по 15.09.2011 роки(а.с.10).
З 07 вересня 2015 року ОСОБА_4 була встановлена друга група інвалідності безсрочно, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №415209(а.с.11).
Судом досліджено лист Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області №2301/01-А-70 від 12 травня 2017 року, в якому вказано, що згідно даних обліку будинкової книги ОСОБА_4 зареєстрований з 24.01.1986 року за адресою: АДРЕСА_1, по паспорту громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_3, виданий ОВД м.Феодосія,14.09.1985 року(а.с.4). За обліками Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області паспорт серії НОМЕР_3 було оформлено на підставі втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4, виданого Мелітопольським МВВС в Запорізькій області від 10.03.1976 року(а.с.4).
Таким чином суд вважає, що в матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують факт постійного проживання на території України заявника ОСОБА_4. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 8 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.1-13,76-81, 83,89, 223,293,315, 316, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_4, представник заявника ОСОБА_1, заінтересована особа Софіївський РС ГУ ДМС України про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на території України з 1986 року по теперішній час ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, Україна.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя О.В.Шумська