Єдиний унікальний номер 185/4075/16-к
1-кп/185/203/18
11 жовтня 2018 року. м. Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016040370000870 від 01.04.2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Павлограда Дніпропетровської
області, громадянина України, українця, з неповною середньою
освітою, розлученого, непрацюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,
за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.06.2009 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-3618 від 26.06.2009 року, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку(доходу)щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2009 року до повноліття дитини. Маючи відомості про необхідність сплати присуджених судом аліментів з моменту набрання рішенням Павлоградського міськрайонного суду законної сили, в період з 01.02.2012 року по 30.04.2014 року та з 01.10.2015 року по 27.04.2016 року почав ухилятись від сплати аліментів, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов'язання по виплаті аліментів, на неодноразові звернення ОСОБА_5 щодо необхідності сплачувати аліменти не реагував, на виклики та попередження державного виконавця про необхідність виконання обов'язку по сплаті аліментів та можливість кримінальної відповідальності не реагував, продовжуючи ухилятись від сплати аліментів, аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виплачував частково, подарунків не дарував та іншої матеріальної допомоги дитині не надавав, інших неповнолітніх дітей, і протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні не мав, не бажаючи сплачувати аліменти дитині до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості не звертався, маючи таку можливість та офіційно працевлаштувавшись про даний факт державного виконавця також не повідомляв, за місцем працевлаштування, з метою уникнення стягнення грошових коштів із зазначеного доходу про свої зобов'язання щодо сплати аліментів на дитину відповідно до рішення суду також не повідомляв, в результаті чого утворив заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.02.2012 року до 30.04.2014 року та з 01.10.2015 року по 27.04.2016 року у сумі 26 523 грн. 25 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Так, заборгованість за період часу з 01.02.2012 року по 30.04.2014 року та з 01.10.2015 року по 27.04.2016 року склала 26 523 грн. 25 коп.;
за 2012 рік нараховано до сплати: Лютий - 287 грн. 50коп., Березень - 267 грн. 90 коп., Квітень - 476 грн. 40 коп., Травень - 352 грн. 73 коп., Червень - 304 грн. 40 коп., Липень - 275 грн. 10 коп., Серпень - 275 грн. 10 коп., Вересень - 329 грн. 40 коп., Жовтень - 1389 грн., Листопад - 1389 грн., Грудень -1389 грн. Всього - 6735 грн. 53 коп.
Протягом 2012 року обвинуваченим було сплачено аліментів на суму 1206 грн. 46 коп. (491 грн. 86 коп. - в лютому утримано підприємством, 400 грн. 00 коп. в травні та 314 грн. 60 коп. в липні - самостійні сплати), в зв'язку з чим всього за 2012 рік заборгованість склала - 5529 грн. 07 коп.
Заборгованість за 2013 рік склала: Січень - 291 грн. 60 коп., Лютий - 356 грн. 75 коп., Березень - 356 грн. 75 коп., Квітень - 336 грн. 68 коп., Травень - 356 грн.75 коп., Червень - 356 грн.75 коп., Липень - 356 грн.75 коп., Серпень - 331 грн.85 коп., Вересень - 291грн.60 коп., Жовтень - 291грн.60 коп., Листопад - 1407 грн., Грудень - 1407грн. Всього - 6144_грн.08 коп.
Заборгованість за 2014 рік склала: Січень -1594 грн., Лютий - 1594 грн., Березень - 385 грн. 80 коп., Квітень - 385 грн. 80 коп. Всього - 3 959 грн. 60 коп.
Заборгованість 2015 рік склала: Жовтень - 436 грн. 50 коп., Листопад - 1613грн., Грудень - 1907грн. Всього - 3956 грн. 50 коп.
Заборгованість за 2016 рік склала: Січень - 1907 грн.,Лютий - 1907 грн., Березень - 1907 грн., Квітень - 1216 грн. Всього - 6937 грн.
Заборгованість ОСОБА_3 по аліментах на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу з 01.02.2012 року по 30.04.2014 року та з 01.10.2015 року по 27.04.2016 року становить 26 523 грн. 25 коп.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, та суду показав, що про рішення суду про виплачувати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 10.06.2009 року до повноліття дитини, він знав. З 2011 року по 2012 рік він працював та сплачував аліменти. В 2012 році потерпіла написала заяву про відмову від стягнення з нього аліментів, та у майбутньому він не знав про виконавчий лист. За період проживання з потерпілою, а саме з 2012 року по 2014 рік, та з 2015 року по 2016 рік, він утримував сина та дружину. Потерпіла не зверталась щодо несплати аліментів, та його ніхто не розшукував. У листопаді 2015 року державний виконавець повідомив його щодо несплати аліментів. Чеки щодо допомоги сину він почав збирати після того, як було відкрито кримінальне провадження. Якби він знав про заборгованість, то платив би гроші потерпілій. З його боку не було злісного ухилення від сплати аліментів, а сама заборгованість не тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України. Він не мав можливості працевлаштуватись, отримувати заробітну платню.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що у 2008 році народився під час спільного проживання з обвинуваченим народився син ОСОБА_7 . В цей час обвинувачений не працював, та не допомагав їй на утримання сина. У 2009 році було рішення суду про стягнення з обвинуваченого аліментів на її користь на утримання сина. Надалі обвинувачений поросив написати відмову від стягнення аліментів, обіцяв допомагати, що вона і зробила. Через деякий час обвинувачений відмовився від сплати аліментів, та вона знову написала заяву у виконавчу службу. З 2009 року вона жила у батьків, а з 2012 року знову проживала разом з ОСОБА_3 . З 2013 року знову проживала у батьків. З травня 2014 по травень 2015 року вони з обвинуваченим проживали разом. Обвинувачений знав про заборгованість, але продовжував не працювати, не надавати їй допомоги. Вона зверталась до державного виконавця, були виписані виконавчі листи, але обвинувачений повідомляв, що не буде сплачувати аліменти. Один раз обвинувачений сплатив аліменти у сумі 419 грн., про що є квитанція, та купив спортивний костюм і кепку дитині. На даний час обвинувачений кожен місяць виплачує по 200 грн., але цього не вистачає на утримання дитини. Вона погоджується з сумою заборгованості по аліментам. Просить суд призначити обвинуваченому саму максимальну міру покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 164 КК України.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона працює державним виконавцем в Павлоградському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. З січня 2015 року у її провадженні знаходилось виконавче провадження по стягненню аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання сина у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але боржник до відділу не з являвся, повідомляв, що не має часу, прийде тоді коли буде час, та щоб його не турбували. Виклики робились по телефону, та простою кореспонденцією. З'явився боржник у листопаді 2015 році, та йому було повідомлено про розмір боргу, та як необхідно сплачувати. Боржник відмовився підписувати будь-які документи, повідомив, що він сплачував аліменти деякий період часу. Було зроблено запити за місцем роботи боржника, після чого було зроблено перерахунок. Направлялись привода боржника, які не було виконано, в зв'язку з відсутністю останнього за місцем проживання. За період часу з січня 2015 році по квітень 2015 року місце роботи боржник не повідомляв. Виконавче провадження не призупинялося. ОСОБА_5 з 2009 року по 2011 рік забирала виконавчий лист, та за цей період аліменти не стягувались з боржника. Після цього вона знову звернулась з виконавчим листом, але просила стягувати з дня подачі позову до суду. В провадженні знаходяться підтверджуючі виклики боржника до державного виконавця, а також запити у поліцію. Про стан здоров'я обвинуваченого нічого не було відомо, та останній також нічого не повідомляв. На її погляд було злісне порушення закону щодо невиплати аліментів, так як боржник сплачував декілька разів по 100 грн., надавав чеки. Підтвердженням злісного ухилення обвинуваченого від сплати аліментів є розрахунок заборгованості.
Аналіз показань свідка та потерпілої, викладених вище, які попереджалися про кримінальну відповідальність, на думку суду є допустимими та об'єктивними. Відсутність будь-яких протиріч між ними, дають підстави дійти висновку щодо їх логічності, послідовності та правдивості, підтверджують обставин, що підлягають доказуванню і впливають на оцінку дій обвинуваченого, та підтверджують його вину в інкримінованому йому злочину.
Окрім показань, допитаних в судовому засіданні потерпілої, свідка, вина обвинуваченого також підтверджується іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-витягом з кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 від 01.04.2016 року;
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.04.2016 рок у відношенні ОСОБА_9 ;
-свідоцтвом про народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року про видачу дублікату виконавчого листа ОСОБА_5 ;
-виконавчим листом № 2-3618-2009 року про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2009 року до повноліття дитини;
-постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2011 року, копію якої було направлено на адресу ОСОБА_3 ;
-викликом державного виконавця ОСОБА_10 ;
-запитами державного виконавця ОСОБА_10 на адресу БТІ, ДАІ.;
-довідкою ТОВ «Терса плюс» у тому, що ОСОБА_3 працює у даному товаристві з 16.12.2011 року;
-довідкою за запит державного виконавця, що ОСОБА_3 з 19.03.2012 року не працює у ТОВ «Терса плюс»;
-попередженням державного виконавця, направленого на адресу ОСОБА_3 за вих. № 02/93161 від 04.11.2015 року;
-запитами державного виконавця на адресу ТОВ «Терса плюс», директору ТОВ «Кінон» м. Першотравенськ, директору ПП «Світекс», щодо сум доходів ОСОБА_3 за вказаними місцями роботи;
-довідками про доходи ОСОБА_3 за місцем роботи ТОВ «КІНОН» м. Першотравенськ, ПП «Світекс»,
-довідками Павлоградського МВ ДВС ГТУЮ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , згідно яких виплати були часткові, а саме у лютому 2012 року, травні 2012 року, липня 2012 року, жовтні 2014 року, квітні 2016 року;
-довідкою Павлоградського міськрайоного центру зайнятості про працевлаштування ОСОБА_3 ;
-протоколом огляду документа пенсійного фонду України, в якому вказана інформація по працевлаштуванню ОСОБА_3 ;
-витягом з протоколу № 8 засідання опікунської ради від 29.08.2016 року згідно якого ОСОБА_5 не перешкоджає перебуванню сина ОСОБА_7 у свого батька - ОСОБА_3 .
Судом також встановлено час, коли саме рішення суду про стягнення на користь потерпілої аліментів пред'явлено для виконання, час відкриття виконавчого провадження, маються повідомлення обвинуваченого про знаходження виконавчого документа на примусовому виконанні.
Суд прийняв до уваги і те, що після стягнення з обвинуваченого аліментів, останній проживав з потерпілою однією сім'єю, що він працював, та на той час потерпіла відкликала з виконавчої служби виконавчий лист, і також те, що виконавцем про примусове виконання обвинувачений повідомлявся, та про повторне звернення виконавчого листа до виконання обвинувачений знав, про що в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_8 та оглянуті в судовому засіданні матеріали, надані в оригіналах державним виконавцем. Крім того, обвинувачений був присутнім при розгляді справи про стягнення з нього аліментів, знав про прийняте рішення.
Ствердження обвинуваченого на неможливість знайти роботу, що стало підставою несплати ним аліментів, є необгрунтованим, та спростовується листом Павлоградського міського центру зайнятості щодо наявність робочих місць у вказаній місцевості та попиту на робочу силу на території м. Павлограда та Павлоградського району, довідками про працевлаштування обвинуваченого, в яких зазначені періоди працевлаштування, та суми нарахованого заробітку.
Твердження обвинуваченого щодо необізнаності ним про необхідність сплачувати аліменти також спростовуються і наданими обвинуваченим квитанціями, що підтверджують періодичні часткові сплати ним аліментів протягом часу дії судового рішення та періоду утворення ним зазначеної заборгованості.
Законом України від 04.11.2011 року № 2677-у1, який набрав чинності 08.03.2011 року, ст. 164 КК України доповнено приміткою, якою передбачено, що під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей /аліментів/, слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду / приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо/, які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Будь - яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків судом не встановлено.
Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв.
Суд вважає належними доказами копії документів, завірених Павлоградським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а саме: протокол огляду документа пенсійного фонду України, в якому вказана інформація по працевлаштуванню ОСОБА_3 ; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.04.2016 рок у відношенні ОСОБА_3 ; копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2011 року, яку було направлено на адресу ОСОБА_3 ; копію виклику та попередження державного виконавця ОСОБА_10 ; копіями запитів державного виконавця ОСОБА_10 на адресу БТІ, ДАІ.; копію запитів державного виконавця на адресу ТОВ «Терса плюс», директору ТОВ «Кінон» м. Першотравенськ, директору ПП «Світекс», щодо сум доходів ОСОБА_3 за вказаними місцями роботи; копію довідок Павлоградського МВ ДВС ГТУЮ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , згідно яких виплати були часткові, а саме у лютому 2012 року, травні 2012 року, липні 2012 року, жовтні 2014 року, квітні 2016 року; копії довідок про доходи ОСОБА_3 за місцем роботи ТОВ «КІНОН» м. Першотравенськ, ПП «Світекс», так як оригінали вказаних документів були пред'явленні у судовому засіданні, були оглянуті, та відповідають фактичним обставинам справи, які належним чином мотивовані, аргументовані та науково обґрунтовані, тому сумнівів у суду не викликають.
Суд також вважає належним доказом протокол огляду документа пенсійного фонду України / а. с. 70 / в якому не зазначено понятих, так як в зазначеному документі лише вказана інформація по працевлаштуванню ОСОБА_3 .
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які були дані в ході судового розгляду, а саме в тому, що він з тимчасових заробітків сплачував аліменти, купував дитині деякі речі та продукти харчування, не підтверджуються дослідженими доказами по справі і прямо протирічать показам потерпілої, та матеріалам провадження.Суд розцінює показання обвинуваченого як надумані, заявленими з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія протии Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, позицію публічного обвинувачення, суд приходить висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та кваліфікує його дії, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Його дії кваліфікуються за ч.1 ст. 164 КК України.
Під час визначення покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання для обвинуваченого, не встановлено.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, який відносяться до категорії невеликої тяжкості, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не працює, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-дерматовенеролога з діагнозом: «Псоріаз», за місцем проживання характерезується задовільно, проживає з матір ю пенсіонеркою, вину не визнав.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначені покарання суд враховує також те, що при заборгованості 26523,25 грн. обвинувачений сплатив потерпілій 1506 грн.46 коп., та після надходження обвинувального акту до суду ще 400 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.1 ст. 164 КК України у вигляді обмеження волі.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу останнього, те, що вказаний злочин є злочином невеликої тяжкості, та тяжких наслідків не настало, проживає з матір'ю пенсіонером - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, суд приходить висновку, що обвинувачений не становить небезпеку для суспільства, в зв'язку з чим його виправлення можливе без ізолювання від суспільства, та вважає можливим відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, протягом якого він не скоїть нового злочину, та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
Тому саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним злочинів.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки, з виконанням обов'язків, передбачених п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази по справі відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається сторонам кримінального провадження.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1 .