Справа № 177/1177/18
Провадження № 2/177/770/18
Іменем України
17 жовтня 2018 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі: секретаря Маракуца І. В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсної заяви про відмову у прийнятті спадщини,-
Позивач звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої вказала, що 27 квітня 2017 року померла її мати - ОСОБА_5, яка за життя заповіт не складала.
Після її смерті вона та її рідний брат - ОСОБА_6
Павлович, який помер 23.10.2017 року, були єдиними спадкоємцями за законом, які бажали прийняти спадщину. Інших спадкоємців за законом першої черги не було.
ОСОБА_5 за життя була власником 1/2 частини домоволодіння №43 по вул. Мічуріна в с. Суворівка Криворізького району Дніпропетровської області, та земельної ділянки в с. Суворівка Криворізького району Дніпропетровської області.
Позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Шостої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь своєї доньки - відповідача по справі. ЇЇ брат також подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь відповідача по справі.
З заявами про відмову від спадщини до нотаріуса вона з братом звернулися, оскільки вважали, що на одну людину легше збирати документи та все оформлювати, менше витрачати коштів, яких бракує, тим паче, що з донькою у неї були чудові відносини на момент відмови від спадщини.
Зазначає, що вона фактично проживає у спірному будинку, але з жовтня 2017 року відносини з донькою різко погіршились та за цей час донька фактично почала її виганяти з будинку, відключила світло від домоволодіння, почала знущатися над нею, ображати, принижувати, погрожувати, залякувати. Фізичними і психічними методами намагається вижити її з житлового будинку.
Позивач вважає, що її відмова від спадщини після смерті матері була вчинена внаслідок помилки, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсною відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, померлої 27 квітня 2017 року, на користь ОСОБА_3, 16 вересня 1991 року, що була прийнята державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 01 червня 2017 року.
Ухвалою судді від 27 червня 2018 року позовна заява прийнята судом до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Шостої криворізької державної нотаріальної контори витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин.
09 серпня 2018 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за життя її бабуся ОСОБА_5 в 1996 році склала заповіт на її ім'я. Після смерті бабусі її мати ОСОБА_1 та дядько ОСОБА_6, виконуючи волю померлої, відмовилися від спадщини на її користь, надавши відповідні заяви до нотаріальної контори. До жовтня 2017 року вона проживала разом з матір'ю у спадковому будинку, але у них почали погіршуватися відносини та вона виїхала з будинку. Мати до теперішнього часу проживає у будинку, однак не слідкує за ним, виносить з нього речі. Пояснила, що вона написала заяву на відключення електричної енергії, оскільки мати, проживаючи в будинку, не сплачує комунальні послуги та виник борг за світло. Вона не вчиняла будь-яких дій, направлених на те, щоб вигнати матір з будинку, навпаки, внаслідок конфлікту з позивачем, вона була вимушена покинути будинок бабусі.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, наданим сторонами, встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 27 квітня 2017 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ №744395 (а.с.12).
За життя ОСОБА_5 на випадок смерті здійснила розпорядження своїм майном, яке знаходиться в с. Суворівка: будинок та предмети домашнього вжитку, та заповіла його своїй онуці ОСОБА_9, яка змінила прізвище на ОСОБА_3 під час реєстрації шлюбу 25.01.2013 року (а.с. 5 зворот) - відповідачу по справі, що підтверджується копією заповіту від 20 грудня 1996 року, посвідченого заступником голови Красінської сільської ради ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за №139 (а.с. 34).
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 були її діти: донька ОСОБА_1 - позивач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІ-ЮН № 116261, копіями свідоцтв про укладення шлюбу, згідно яких ОСОБА_11 змінила прізвище на «Довгорук», та з «»Довгорук» на «Двойнова» (а.с. 7-10), та син ОСОБА_6, який помер 23 жовтня 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 761516 (а.с. 13).
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно норм ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як видно із копії спадкової справи №315/2017, заведеної Шостою криворізькою державною нотаріальної конторою після смерті ОСОБА_5, померлої 27.04.2017 року, відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом, 02.06.2017 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі.
Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_1 (донька померлої) та ОСОБА_6 (син померлої) звернулися до нотаріуса із заявами про відмову від належного їм спадкового майна за законом на користь відповідача ОСОБА_3 (а.с. 28-37).
Позивач в позовній заяві зазначає, що написання нею заяви про відмову від спадщини після смерті матері на користь доньки - відповідача по справі, вчинено нею внаслідок помилки.
У частині третій статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Частиною 6 ст. 1273 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
У ч. 5 ст. 1274 ЦК України закріплено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відмову від спадщини вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері. Зміст ст. 1273 ЦК України їй нотаріусом роз'яснено, про що свідчить її підпис.
Вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.
В судовому засіданні позивач, як на підставу того, що вона подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері внаслідок помилки, посилається на те, що вона вважала, що на одну людину легше збирати документи та все оформлювати, менше витрачати коштів, яких бракує, крім того з донькою - відповідачем по справі, у неї були гарні стосунки і вони домовилися, про те, що донька надасть можливість їй проживати в домоволодінні. Однак з жовтня 2017 року між нею та донькою стосунки погіршилися та почали постійно виникати сварки.
Тобто, позивач, будучи обізнаною людиною, яка не досягла пенсійного віку на момент відкриття спадщини, розуміла наслідки відмови від спадщини
Відповідач в судовому засіданні пояснила, що домовленості між нею та матір'ю ніякої не було, остання проживала та продовжує проживати у спірному домоволодінні, в той час як вона виїхала зі свого будинку до іншого місця проживання.
Допитані в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в судовому засіданні, кожен окремо пояснювали, що вони знають сім'ю ОСОБА_1 давно, вказували також про нормальні стосунки між сторонами. Кожен зі свідків підтвердив про погіршення відносин між позивачем та відповідачем після смерті ОСОБА_5. Лише свідок ОСОБА_12 вказала, що їй відомо про домовленість між сторонами, яка полягала в тому, що позивач та її брат відмовляться від спадщини на користь відповідачки в обмін на зобов'язання відповідача дозволити проживати в спадковому будинку. крім того, вказувала, що була очевидцем того, як відповідач запитала у матері про те, коли вона вже вибереться з будинку. Свідок ОСОБА_13 також пояснила, що позивач відмовилася від спадщини з метою уникнення «паперової волокити». Свідки вказувала, що внаслідок конфлікту між сторонами саме відповідач виїхала з будинку та проживає в іншому населеному пункті.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена нею внаслідок помилки, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України:
У задоволені позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання недійсної заяви про відмову у прийнятті спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Повний текст судового рішення складений 26.10.2018.
Суддя: