Справа № 204/6226/18
Провадження № 2/204/1719/18
26 жовтня 2018 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи - Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
У серпні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Перша київська державна нотаріальна контора, в якій позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті дочки - ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири № 3, що знаходиться за адресою: м. Дніпро (раніше м. Дніпропетровськ), вул. Робоча, буд. 25-а та складається з: коридор площею 8,7 кв.м., кімната 1 площею 15,0 кв.м., кімната 2 площею 15,0 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., вбиральня площею 1,3 кв.м., кухня площею 7,5 кв.м., загальною площею 51, 2 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 травня 2017 року померла її дочка - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_3 прийняла зазначене майно як спадщину після смерті батька - ОСОБА_4, проте не оформила свої спадкові права. У визначений законом строк позивач звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності на квартиру. Свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру позивач не могла надати нотаріусу, оскільки воно було втрачене. Через відсутність правовстановлюючого документу позивач позбавлена можливості оформити спадщину в позасудовому порядку, а тому була змушена звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом на підставі ст. 16 ЦК України.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2018 було відкрито провадження за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судовому засіданні 24 вересня 2018 представником позивача заявлено клопотання про витребування спадкових справ, яке було задоволено судом (т. 1, а.с. 30).
18 жовтня 2018 року ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 111).
Позивач в судове засідання не з'явилась, від представника позивача надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. У попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги не визнавав, просив відмовити у задоволені позову, відзив не надавав.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомлення ним про причини неявки суд, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній даних та доказів.
Представник третьої особи - Першої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16 травня 2017 року померла ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 468717, виданим Відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_5 територіального управління юстиції у місті Києві 16 травня 2017 року, актовий запис № 8122 (т. 1, а.с. 7).
Згідно довідки Шевченківського районного сервісного центру по роботі зі споживачами від 20 липня 2017 року на час смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а.с. 8).
Судом встановлено, що померла ОСОБА_3 є дочкою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії V-УР № 0205637, виданим 03.12.1962 року Красногвардійським районним ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 2395 від 03.12.1962 року. Батько позивача - ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 12).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, й на частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З витребуваної судом копії спадкової справи № 822/2017 щодо майна померлої ОСОБА_3, яка була заведена Першою київською державною нотаріальною конторою (т. 2, а.с. 1-182), вбачається, що за життя ОСОБА_3 заповіт не складала.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
21 липня 2017 року ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги спадкування за законом звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою № 2057 про прийняття спадщини за законом, що залишилась після померлої 16 травня 2017 року дочки - ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 2). На підставі вказаної заяви 21 липня 2017 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 822/2017, копія якої знаходиться в матеріалах даної справи (т. 2, а.с. 1-182).
Відповідно до приписів ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З досліджених матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті своєї дочки ОСОБА_3, інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.
Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою № 2456 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 181).
Того ж дня, тобто 02 серпня 2018 року, постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 на ім'я померлого 10 вересня 2004 року ОСОБА_4, спадкоємцем якого була його дочка - ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (т. 2, а.с. 182).
Судом встановлено, що 10 вересня 2004 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 585365, виданим 11 вересня 2004 року відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську, актовий запис № 7111( т. 1, а.с. 8).
ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії V-УР № 0205637, виданим 03 грудня 1962 року Красногвардійським районним ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 2395 (т. 2, а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на відповідну частину квартири АДРЕСА_1.
За життя, зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 26 квітня 1996 року Виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) від 26.04.1996 року № 8/69-96, та зареєстрованого МБТІ м. Дніпропетровська у реєстрову книгу за № 125п-36 (т. 1, а.с. 9). Факт належності вказаної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується також листом Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 13 лютого 2018 року № 1959 (т. 1, а.с. 10).
З матеріалів спадкової справи № 930/2004 (т. 1, а.с. 81-96), до якої було долучено спадкову справу № 142/2005, заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 1419 від 23 листопада 2004 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а саме, 1/2 квартири АДРЕСА_1, зверталася його дружина - ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 82).
Дочка померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 також зверталася з відповідною заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою № 245 від 28 лютого 2005 року (т. 1, а.с. 85).
Однак, як вбачається з матеріалів спадкової справи № 930/2004, після смерті ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру ані його дружині - ОСОБА_6, ані його доньці - ОСОБА_3, не видавалися (т. 1, а.с. 81-96).
Отже, судом встановлено, що прийнявши спадщину у встановлений законом строк обидві спадкоємиці, а саме - дружина померлого 10 вересня 2004 року ОСОБА_4 - ОСОБА_6, та донька померлого - ОСОБА_3, не оформили право власності на спадкове майно у встановленому законом порядку та не отримали правовстановлюючі документи.
Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2018 року по справі № 204/7364/16-ц, яке набрало законної сили 05 червня 2018 року, було визнано за ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_6, право власності в порядку спадкування на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 26-29). Зазначеним рішенням встановлено а отже не підлягає доказуванню, що 3/4 частині спірної квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, належали матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на таких підставах: ? частина належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 квітня 1996 року Виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) від 26.04.1996 року № 8/69-96; ? частина належала на праві спадкування за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_7, який помер 10 вересня 2004 року.
Відповідно до ст. 328 ЦК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених ч.1 ст. 1297, ч. 1 ст. 1299 ЦК України, щодо оформлення права на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, або їх невиконання також не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи, що позивач є єдиною спадкоємицею першої черги спадкування за законом і у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті дочки - ОСОБА_3, однак у передбаченому законом порядку позбавлена можливості реалізувати свої права спадкоємця та отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на спадкову квартиру, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Визнання права власності на спадкове майно в рамках даного позову є необхідним і єдиним можливим способом захисту права позивача, як законної спадкоємиці. Суд звертає уваги на те, що якщо спадкоємець власника майна, в даному випадку ОСОБА_3, прийнявши спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4, не оформила на себе право власності на неї, це не позбавляє позивача, як кінцевого спадкоємця після смерті своєї доньки, в судовому порядку визнати право на це майно.
Оскільки, позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 травня 2017 року.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261, 2168, 1269, 1270 ЦК України та керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи - Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 16 травня 2017 року, на 1/4 частину квартири № 3 (три), що знаходиться за адресою: м. Дніпро (раніше м. Дніпропетровськ), вул. Робоча, буд. 25-а (двадцять п'ять-а) та складається з: коридор площею 8,7 кв.м., кімната 1 площею 15,0 кв.м., кімната 2 площею 15,0 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., вбиральня площею 1,3 кв.м., кухня площею 7,5 кв.м., загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Л. Черкез