Справа №203/2056/18
Провадження №2/0203/938/2018
23.10.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд» про застосування наслідків недійсності договору,
13 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інтер-Авто-Трейд» про застосування наслідків недійсності договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2018 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №004, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у поставлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, встановлених у попередньому договорі. Основний договір купівлі-продажу сторони зобов'язалися укласти 25.02.2018 року за умови виконання пункту 2.1 попереднього договору, згідно яким позивач на підтвердження своїх намірів переказує на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 50 000,00 грн., а останній у свою чергу своїм підписом у попередньому договорі засвідчує отримання таких коштів. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 50 000,00 грн., але після здійснення оплати зв'язок з відповідачем було втрачено. Відповідач ухиляється від спілкування, за фактичною та юридичною адресою не знаходиться. Обіцяний транспортний засіб надано так і не було. Після ретельного вивчення попереднього договору позивачеві стало зрозуміло, що сплачені кошти йому не повернуть. Крім того, позивач виявив порушення відповідачем добросовісності та справедливості умов при укладенні вказаного договору. Викладене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про застосування наслідків недійсності договору шляхом стягнення з відповідача 50 000,00 грн. (а.с.а.с. 1 - 7).
Представник позивача до суду не з'явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача до суду також не з'явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом було встановлено, що 20.02.2018 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №004 (а.с.а.с. 8 - 10).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.5 вказаного договору сторони зобов'язуються укласти основний договір 25.02.2018 року, предметом якого є продаж покупцеві транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», 2014 року випуску.
Згідно з пунктами 1.3, 1.4 попереднього договору основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною.
У відповідності з абзацом другим пункту 1.5 попереднього договору якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на п'ятий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. У такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019 року.
Пунктом 2.1 договору визначено, що на підтвердження намірів сторін укладання основного договору в момент укладення попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти у сумі 50 000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких грошових коштів.
20 лютого 2018 року на виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачеві грошові кошти у сумі 50 000,00 грн. (а.с. 15).
За правилами, встановленими частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що у порушення приведеної норми та умов попереднього договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-ХІІ) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
У відповідності зі статтею 18 Закону №1023-ХІІ умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Таким чином, умови договору є несправедливими, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
За правилами, встановленими пунктами 4, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону №1023-ХІІ, несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).
Статтею 19 Закону №1023-ХІІ визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється та вона є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, вчинені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
З огляду на викладене, укладений між сторонами правочин є недійсним в силу Закону №1023-ХІІ.
За змістом статті 216 ЦК кожна із сторін недійсного правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215, 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 50 000,00 грн.
У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; Україна, Луганська область, селище міського типу Бірюково, вулиця Бірюкова, 1А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд» (ідентифікаційний номер - 41933044; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 93/323) про застосування наслідків недійсності договору задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у сумі 50 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто-Трейд» на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетр овська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складено 26 жовтня 2018 року.
Суддя М.О. Католікян