Справа № 202/1199/16-к
Провадження № 1кп/202/140/2018
Іменем України
25 жовтня 2018 року м. Дніпро
Індустріальний районний суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015040700001330 від 23.08.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм. Дніпро, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ;
у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст.187, ч.3 ст.187, ч.2 ст.263 КК України;
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпро, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_2 ;
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпро, громадянки України, незаміжньої, непрацюючої, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_3 ;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України;
Обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 28.10.2018 року.
Прокурор заявила клопотанняпро необхідність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Стороною захисту заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на домашній арешт, яке мотивоване тривалим знаходженням обвинувачених під вартою та відсутністю ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачені заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених законодавством.
Суд заслухавши прокурора, сторону захисту, вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, оскільки обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не забезпечить виконання процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від суду.
Ці обставини в сукупності, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідчать про наявність ризиків, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченим, вони можуть переховуватись від суду та у такий спосіб перешкоджатимуть розгляду кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На час розгляду цього клопотання ризик можливості незаконного впливу на потерпілих, свідків у обвинувачених наявний, існування обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, також продовжує бути підставою для позбавлення свободи, тому суд зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК існують.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із власне тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване».
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд-
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 23.12.2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3