Справа № 202/2874/17
Провадження № 2/202/201/2018
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
24 жовтня 2018 року м. Дніпро
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Некрасової А.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпрі Ради, про визнання договору дарування недійсним та витребуванням майна з незаконного володіння,-
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказана цивільна справа.
В судовому засіданні представником позивача повторно подано заяву позивача про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на 1/3 частину домоволодіння №55 по вул. Червонопартизанській (нова назва ОСОБА_10) в м. Дніпрі, що належить ОСОБА_11 (ОСОБА_2), оскільки за час розгляду справи декілька разів змінювалися власники 1/3 частини житлового будинку №55 по вул. Макухи у м. Дніпрі, що є предметом розгляду даної справи.
Вказала, що є обґрунтованим побоювання, що ОСОБА_2, може розпорядитися спірним нерухомим майном та відчужити його на користь невідомих осіб, що затягне розгляд справи, змусить Позивача вкотре уточнювати позовні вимоги або ж, якщо Позивач не дізнається про перехід права власності до вирішення спору по суті, ускладнить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог).
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, доходить наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії .
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається із долучених до повторного клопотання Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 19.04.2018 року спірна 1/3 частина домоволодіння була відчужена ОСОБА_7 договором дарування ОСОБА_11
З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, оскільки предметом позову є, про визнання договору дарування недійсним та витребуванням майна з незаконного володіння.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 Цивільного процесуального кодексу України,-
Заяву позивача ОСОБА_4 (49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд.55, РНОКПП НОМЕР_1) про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на 1/3 домоволодіння №55 по вул. Червонопартизанській (нова назва вул. ОСОБА_10) в м. Дніпрі, що належить на праві власності ОСОБА_11 (м. Дніпро, вул. Василя Макухи (попередня назва Краснопартизанська), будинок 55, РНОКПП НОМЕР_2) (номер запису про право власності 25795283) .
Стягувачем за цим виконавчим документом є ОСОБА_4 (49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд.55, РНОКПП 221262241).
Боржником за цим виконавчим документом є ОСОБА_2 (49000, м. Дніпро, вул. Макухи, буд.55 РНОКПП НОМЕР_2).
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Суддя Л.П. Слюсар