г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1035/18
Номер провадження 2/213/752/18
22 жовтня 2018 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М.
секретар судового засідання - Ладухіна І.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради в особі Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд визнати за нею - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кочубея, будинок 61, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., літньої кухні «Б», сараю - «В», вбиральні «Г», погрібу «Д», літнього душу «Е», огорожі № 1, воріт № 2, замощення - II, водоколонки - I, за набувальною давністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в особі Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, надав суду клопотання про проведення розгляду справи без участі представника, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду /а.с.43/.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та суду пояснила, що 18 травня 2010 року померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кочубея, будинок 61, яке було набуто спадкодавицею на підставі Угоди купівлі-продажу нерухомості,зареєстрованої ОСОБА_3 філією Товарної біржі «Українська» 11.09.1998 та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.
Оскільки батько позивача - ОСОБА_5 помер ще раніше - 07 лютого 2000 року, тому позивач, як єдина спадкоємиця першої черги після смерті матері, звернулася до ОСОБА_6 нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини, та за її заявою було заведена спадкова справа, та видано свідоцтво про право на спадщину на приватизовану матір'ю земельну ділянку під будинком, а у видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що угода купівлі-продажу будинку не є дійсною.
Представник позивача зазначила, що ОСОБА_4 після купівлі будинку мешкала в ньому з сім'єю, була в ньому зареєстрована, утримувала житло, тобто користувалася ним належним чином, а потім приватизувала земельну ділянку, на якій знаходиться домоволодіння.
За час мешкання у будинку позивач збільшила його загальну площу з 39,1 кв.м. до 43,6 кв.м, за рахунок скління ганку у 2000 році, а також побудувала погріб, літній душ, сарай перебудувала під літню кухню, а погріб - під сарай. Таким чином, мати позивача завжди вважала, що є власницею будинку та допоміжних прибудов, хоча договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.
Також зазначила, що позивач ОСОБА_1 весь час до дня смерті матері мешкала разом з нею у цьому будинку, тому відповідно до ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Інших спадкоємців у померлої немає, спадкових заповітів вона не залишала, однак через неналежне оформлення договору купівлі-продажу спірного будинку позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини після смерті матері ОСОБА_4
Представник позивача просила врахувати, що за час проживання у спірному домоволодінні позивач неодноразово проводила поточні ремонти у будинку та надвірних прибудовах, обробляє присадибну ділянку, тобто добросовісно володіє та користується майном, починаючи з 18 травня 2010 року (дня смерті матері), яка законно володіла спірним майном з 11 вересня 1998 року. З цих підстав просить позов задовольнити.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідно до ст.92 ЦПК України позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що будинок за адресою вул. Кочубея, 61 був придбаний її матір'ю ОСОБА_4 на товарній быржі «Українська», але не оформлений нотаріально, оскільки мати не знала про те, що біржовий договір потребує нотаріального посвідчення. За життя мати постійно мешкала у цьому будинку, ремонтувала його та надвірні прибудови, покращила його стан. Вона також мешкає у спадковому будинку постійно з 09 листопада 2007 року, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, допомагала матері доглядати за будинком за її життя, продовжує проживати у будинку по цей час, підтримує двір та будинок у належному стані.
Вислухавши представника позивача, свідка, ознайомившись з письмовими матеріалами справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.
Судом встановлено, що 11.09.1998 на ОСОБА_3 філії Товарної Біржі «Українська» дійсно було укладено та зареєстровано за №31183 договір купівлі-продажу нерухомості: будинку №61 по вулиці Кочубея в м. Кривому Розі, розташованого на земельній ділянці, яка підлягає приватизації, на якій знаходяться житловий будинок «А-1» загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., сарай «Б», погріб - «В», уборна - «Г», забори 1-2, замощення - I, III, водоколонки - II. Договір купівлі-продажу був укладений між продавцем ОСОБА_8, якій це домоволодіння належало на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 21.08.1998 року, та покупцем - ОСОБА_4
Після укладення договору купівлі-продажу право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано в ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації 14.09.1998 в реєстровій книзі № 8, сторінка 99, номер запису 1268, за новим власником - ОСОБА_4 /а.с.8/.
Належне користування ОСОБА_4 придбаним житлом підтверджується наданими суду копіями договорів, укладених нею на надання комунальних послуг, на страхування будівлі тощо /а.с.23-27/.
Згідно з інформаційною довідкою КП ДОР «ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації» за № 1252 від 04.10.2018 право власності на будинок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кочубея, 61 станом на 31.12.2012 зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого 11.09.1998 на Товарній біржі «Українська» за реєстровим номером № 31183 /а.с. 95/.
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про її народження /а.с.15/ та зміну нею прізвища від 23.10.1987 /а.с.16/.
Згідно зі свідоцтвом про смерть I-КИ № 349492, виданим 18.05.2010 Інгулецьким відділом РАЦС ОСОБА_3 МУЮ Дніпропетровської області, матір позивача - ОСОБА_4 померла 18.05.2010 /а.с.13/.
Батько позивача - ОСОБА_5 помер 07.02.2000, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про його смерть /а.с.14/.
22.03.2018 за заявою позивача ОСОБА_6 нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_7 була заведена спадкова справа, та 18.04.2018 позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину на приватизовану матір'ю земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою місто Кривий Ріг, вул. Кочубея, 61, але постановою нотаріуса від 22.03.2018 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння було відмовлено у зв'язку з тим, що нею надано правовстановлюючі документи, які не є дійсними відповідно до ч.1 ст.227 ЦК УРСР /а.с. 17, 83/.
Як свідчать матеріали спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4, витребуваної судом за клопотанням представника позивача, заповіту на спадкове майно спадкодавицею не укладалось, відомості, що підтверджують видачу будь-кому свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння за адресою: вул. Кочубея, 61 у місті Кривому Розі відсутні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.
Наданими суду доказами, зокрема витягом з будинкової книги, встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09.11.2007 зареєстрована у спірному домоволодінні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кочубея, 61 /а.с.19-21/.
З ОСОБА_5, складеного головою вуличного комітету 18.05.2018, та довідки Виконкому інгулецької районної у місті ради від 22.05.2018, вбачається, що ОСОБА_1 з 09.11.2007 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, до 18.05.2010 - мешкала разом з матір'ю ОСОБА_4, після смерті матері залишається мешкати у будинку разом з чоловіком ОСОБА_9, користується будинком, городом, упорядковує садибу /а.с.50, 53/.
Згідно приписів ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.4 цієї статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Відповідно до п.13 цієї Постанови особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як роз'яснює Пленум ВССУ, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Судом встановлено, що попередній власник спірного домоволодіння помер, на запити суду до нотаріуса, КП ДОР «ОСОБА_3 БТІ», щодо наявності відомостей про прийняття спірного майна у спадщину, та стосовно власника цього нерухомого майна, надійшли відповіді, з яких вбачається, що право власності залишається оформленим на померлу власницю ОСОБА_4, та про відсутність інформації про прийняття будь-якою особою спадщини на домоволодіння після її смерті.
Таким чином, наданими суду доказами, поясненнями учасників справи доведено, що інших спадкоємців, крім позивача, після смерті власника домоволодіння немає, позивач, як донька попереднього власника заволоділа домоволодінням відкрито, добросовісно безперервно користується ним понад 10 років, утримує його, підтримує в належному стані, є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок.
До того ж суд враховує, що належний відповідач у справі - територіальна громада в особі виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_10 ради, заперечень проти позову не наддала, а отже - на спірне нерухоме майно не претендує.
Суд враховує при цьому, що прийняти у спадщину спірне нерухомого майна позивачу не вдалося через неналежне оформлення попереднім власником правовстановлюючого документу на домоволодіння.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що єдиною можливістю оформити право власності на спірну будівлю для позивача є звернення до суду із даним позовом.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до висновку про оціночну вартість об'єкта оцінки від 26.03.2018 оціночна вартість домоволодіння № 61 по вул. Кочубея у місті Кривому Розі Дніпропетровської області становить 67 409,00 грн. /а.с.18/, та вважає, що позивачем судовий збір сплачено повністю.
Враховуючи специфіку спору, а також те, що позивач зазначила, що вона має намір особисто нести судові витрати, зокрема щодо сплати судового збору, не розподіляються, та покладаються на позивача.
Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 80, 141, 228-229, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради в особі Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на домоволодіння № 61 по вулиці Кочубея в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 43,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., літньої кухні «Б», сараю - «В», вбиральні «Г», погрібу «Д», літнього душу «Е», огорожі № 1, воріт № 2, замощення - II, водоколонки - I.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 - 50102, м.Кривий Ріг, вул. Кочубея, 61;
Відповідач: ОСОБА_3 міська рада в особі Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради - 50026, м.Кривий Ріг, пл. Гірницької Слави, 1, ЄДРПОУ 04052548.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 22.10.2018.
Повне рішення складено та підписано 26.10.2018.
Суддя О.М. Нестеренко