Справа № 161/14692/18
Провадження № 2/161/3818/18
23 жовтня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Філюк Т.М., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Федерації в особі Посольства ОСОБА_3 Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України,-
Позивач ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 Федерації в особі Посольства ОСОБА_3 Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України.
22 жовтня 2018 року від позивача ОСОБА_2 РусланиВолодимирівни надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на права вимоги в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24.12.2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Iaw Debenture Trust Corporationp.l.c.» у розмірі 3 938 400, 00 (три мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч чотириста) грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000, 00 (сто двадцять тисяч) євро та заборонити будь-яким суб'єктам права вчиняти будь-які дії, що спрямовані на будь-яку передачу повністю або частково цих прав вимоги будь - яким суб'єктам права (зокрема, але не виключно, державам та іншим суб'єктам публічного права, фізичним особам, юридичними особам), зупинити здійснення платежів в межах державного зовнішнього запозичення за трастовим договором, укладеним 24.12.2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією «The Iaw Debenture Trust Corporationp.l.c.» у розмірі 3 938 400, 00 (три мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч чотириста) грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000, 00 (сто двадцять тисяч) євро, заборонити Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Національному банку України, Державному казначейству України, іншим органам державної влади, їх посадовим та/або службовим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані із здійсненням платежів в межах державного зовнішнього запозичення України перед ОСОБА_3 Федерацією у розмірі 3 938 400, 00 (три мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч чотириста) грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000, 00 (сто двадцять тисяч) євро.
Свою заяву обґрунтовує тим, що загальновідомим є той факт, що 24.12.2013року Україна, представлена Міністром фінансів України, який діяв у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, уклала трастовий договір з компанією "The Law Debenture Trust Corporationp.l.c.", що, в свою чергу, є довірчим власником перед держателем зобов'язань, що представлений одноособово Міністерством фінансів ОСОБА_3 Федерації. За цим договором Україна отримала 3 000 000 000 доларів США (три мільярда доларів США) з 5-відсотковим зобов'язанням та видала Міністерству фінансів ОСОБА_3 Федерації зобов'язання на вказану суму, строк виконання якого закінчувався 20.12.2015 року. 16.12.2015року Міжнародний валютний фонд (МВФ) розповсюдив офіційний прес-реліз, відповідно до якого виконавча рада МВФ ухвалила рішення стосовно статусу єврооблігацій України, держателем яких є ОСОБА_3 Федерація. Згідно офіційного прес-релізу МВФ, держателем вимоги, пов'язаної із єврооблігаціями на суму в 3 000 000 000 доларів США (три мільярда доларів США) є Фонд національного добробуту ОСОБА_3 Федерації (ФНБ РФ). Згідно згаданого прес-релізу, облігація на суму в 3 000 000 000 доларів США (три мільярда доларів США) була придбана ФНБ РФ на підставі рішення Уряду ОСОБА_3 Федерації з метою надання допомоги Україні. Отже, як випливає із зазначеного прес-релізу МВФ офіційно підтвердила, що держателем єврооблігацій є не компанія "The Law Debenture Trust Corporationp.l.c.", а саме Фонд національного добробуту ОСОБА_3 Федерації. Зважаючи на те, що державою Україна, станом на 20.12.2015 року, не погашено основну суму та належні відсотки по відношенню до вищезазначеного зобов'язання 16.02.2016року Міністерство фінансів ОСОБА_3 Федерації, як держатель зобов'язання, через довірчого власника звернулося до Високого Суду Правосуддя Відділення ОСОБА_4, м. Лондон, з позовом про повернення основної його суми та нарахованих відсотків, а тому можна зробити висновок, що внаслідок вказаного державного запозичення ОСОБА_3 Федерація вимагає від України повернення боргу в розмірі 3 000 000 000 доларів США (три мільярда доларів США) та нарахованих відсотків. Статтею 128 ЦК РФ передбачено, що до об'єктів цивільних прав відносяться речі, включаючи гроші та документарні цінні папери, інше майно, в тому числі безготівкові грошові кошти, бездокументарні цінні папери, майнові права, результати робіт і надання послуг; охоронювані результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них кошти індивідуалізації (інтелектуальна власність), нематеріальні блага. Згідно ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі,гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт , послуги, результати інтелектуальної , творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Права вимоги за трастовим договором, укладеним 24.12.013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією "The Law Debenture Trust Corporationp.l.c." є майном, на яке можна звернути стягнення. За таких обставин, на права вимоги в межах державного зовнішнього запозичення України перед ОСОБА_3 Федерацією за трастовим договором, укладеним 24.12.2013 року між Україною, від імені якої діяв Міністр фінансів України у відповідності до Інструкції Кабінету Міністрів України, та компанією "The Law Debenture Trust Corporationp.l.c." у розмірі 3 938 400 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000 евро необхідно накласти арешт, оскільки за рахунок цього майна відповідача може бути виконане рішення за її позовом у разі його задоволення.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно роз'яснень, даних в п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).
Як передбачено ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як слідує із змісту ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Луцький міськрайонний суд Волинської області, як суд загальної юрисдикції , розглядає цивільно-правовий спір, що виник в цій справі між фізичною особою та державою ОСОБА_3 Федерації.
Заявник просить вжити заходи забезпечення позову, які виходять за межі цивільних прав і цивільного спору, юрисдикційних повноважень суду загальної юрисдикції, повязані з вирішенням прав та обовязків держав, державних владних органів, субєктів міжнародних відносин у правовідносинах, які до сфери цивільного права в розумінні вказаних вимог Закону не належать і нормами ЦПК України не регламентуються.
Відтак, суд не вправі втручатися у правовідносини, які не є спірними в цій цивільній справі й виходять за межі позову й цивільного спору.
За змістом вимог Закону України «Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом» та ст.116 Конституції України право зупинення здійснення платежів за державними зобов'язаннями належать виключно до компетенції КабінетуМіністрів України, як вищого органу виконавчої влади,який забезпечує проведення фінансової політики,з дійснення зовнішньоекономічної діяльності України, внутрішньої й зовнішньої політики держави, забезпечує суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення цивільних прав і свобод людини і громадянина.
Судом встановлено, що вказані у заяві обмеження є безпідставним втручанням в діяльність суб'єктів господарювання і виникли між ними правовідносини, які можуть потягнути непередбачувані негативні наслідки для їх суб'єктів, у тому числі , держави Україна, оскільки стосуються регламентованих договірних відносин міжнародних суб'єктів, які в цій справі не розглядаються й не вирішуються.
Як зазначає позивач у заяві, згаданий спір за державними договірними зобов'язаннями України розглядається в міжнародній судовій установі й деталі, пов'язані з цими правовідносинами, а також можливі наслідки перешкоджання виконанню рішення міжнародної судової установи знаходиться за межами юрисдикції та повноважень Луцького міськрайонного суду Волинської області .
Вказані заявником заходи забезпечення позову виходять за межі позовних вимог, стосуються інших спірних міжнародних правовідносин, що виникли за зовнішніми державними запозиченнями, які виникли між іншими особами й суті цивільного спору в цій справі не стосуються, до предмету й підстав вказаного спору не відносяться.
На думку суду застосування запропонованих заходів забезпечення позову може призвести до невиправданого втручання у господарську, економічну, фінансову міжнародну діяльність держави та суб'єктів міжнародних відносин у виконанні державними органами влади України своїх конституційних функцій, чого суд здійснити не вправі.
Згідно з ч. 7 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Заявник просить заборонити й обмежити права, обов'язки та втрутитися в інтереси необмеженого кола осіб, в тому числі, органів державної влади у необмежений спосіб, що не ґрунтується на вимогах Закону і виходить за межі позовних вимог.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що вказані в заяві заходи забезпечення позову стосуються інших, не цивільно-правових відносин, які не є спірними в цій цивільній справі, предмету і підстав позову не стосуються, пов'язані із втручанням в міжнародну діяльність інших суб'єктів, державних органів влади, тощо.
З врахуванням викладеного, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
п о ст а н о в и в :
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Федерації в особі Посольства ОСОБА_3 Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначениий строк обчислюється з дня складення повного тексту.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали - 23 жовтня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк