154/2184/18
2/154/854/18
25 жовтня 2018 року м. Володимир-Волинський
Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі :
головуючого судді Вітера І.Р.,
при секретарі Корніюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,-
13 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Володимир-Волинського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування позову вказала, що з 2014 року по червень 2018 року вона, ОСОБА_1 проживала разом із відповідачем, ОСОБА_2 у цивільному шлюбі без належного реєстрації фактично шлюбних відносин. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось, тому вони стали проживати окремо один від одного, син проживає разом з нею та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання та на утримання сина не надає, хоча зобов'язаний надавати. Їй одній утримувати дитину дуже важко, так як вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, доходів в неї інших немає. Відповідач офіційно не працює, однак отримує тимчасові заробітки, має мінливий нерегулярний дохід. Ніякі стягнення за виконавчими документами з відповідача не проводяться, стан здоров'я в нього задовільний, а тому вона змушена звернутись у суд із позовом про стягнення з нього аліментів. У позові зазначила, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 1200 гривень щомісяця до повноліття сина та на її утримання у твердій грошовій сумі 1000 гривень до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження 28 серпня 2018 року з викликом сторін.
Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. У матеріалах справи міститься заява, де позивач просить справу розглядати за її відсутності.
Відповідач у встановлені судом строки надав відзив на позов, в якому зазначив, що ніколи не перебував у зареєстрованому шлюбі та навіть не проживав разом з позивачем як чоловік та дружина, сторони дійсно мають спільну дитину, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вимоги позивача визнає частково, зазначає він не працює і не має постійного заробітку, а тому не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 779, 50 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття. Просив в позові в частині стягнення з нього 1000 грн. на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років відмовити повністю.
В ході розгляду справи представник відповідача ОСОБА_5 подав до суду заяву, згідно якої позов про стягнення з відповідача аліментів визнав частково, погодився стягнення аліментів на утримання сина у твердій грошовій, однак спів мірній, сумі, в частині стягнення аліментів на утримання позивача заперечив та просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність відповідача .
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних права обов'язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дані правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України (далі - СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
В силу статті 51 Конституції України та ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Так, дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтв про народження серії 1-ЕГ № 257354 від 04 липня 2017 року, виданого Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Волинській області.
Під час розгляду справи було встановлено, що неповнолітня дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
За правилами ч.1-2 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно із ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII установлено розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2018 році, зокрема для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень.
Прожитковий мінімум - це вартісна оцінка споживчого кошика, що містить мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєдіяльності. Чільні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і використання прожиткового мінімуму, встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999.
За таких обставин, виходячи в першу чергу із забезпечення інтересів дитини, яка не повинна жити за мінімальними стандартами, а в обов'язок батьків покладено забезпечення належного рівня проживання та виховання своєї дитини, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач просить аліменти в розмірі, що становить значно більше половини визначеного законодавством прожиткового мінімуму. Крім цього, позивач не обґрунтувала заявлений нею до стягнення розмір аліментів та не надала доказів на підтвердження правильності і справедливості визначеного нею розміру аліментів.
При вирішенні спору суд виходить з засад рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, а саме, що кожен з батьків рівною мірою несе обов'язки по утриманню дітей і повинен їх виконувати, а тому суд вважає правильним і справедливим покладення обов'язку по утриманню дитини в рівних долях на кожного з батьків. Також суд враховує стан здоров'я дитини та інші обставини.
На підставі наведеного, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; те що обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття покладений на обох батьків; суд вважає можливим визначити суму аліментів в твердій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно з дня звернення до суду та до повноліття сина, чи зміни матеріального стану платника аліментів, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
За юридичною природою право подружжя на утримання є особливим майновим суб'єктивним правом та його реалізація можлива лише за умови настання такого юридичного факту як реєстрація шлюбу.
Правові норми, на які посилається позивач, передбачають право одного із подружжя на утримання іншим.
Положеннями ч.2 ст.21 СК України встановлено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
В той же час, з позовної заяви вбачається, що сторони ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, оскільки вона не є та не була дружиною відповідача.
Крім того, доводи позивача щодо можливості відповідача надавати їй матеріальну допомогу не мають правового значення для вирішення спору з підстав відсутності у позивача права на отримання аліментів від відповідача.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині .
Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення аліментів, судові витрати по справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень, від сплати яких позивач була звільнена при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Датою подачі позову є 13 серпня 2018 року.
Згідно ст. 430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 21, 75, 76, 84, 180-183, 191 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) в користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. щомісячно, починаючи стягнення з 13 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) гривень 40 коп. судового збору на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п.15.5, п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, у цей же строк з дня його отримання.
Головуючий (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер