26 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 754/3781/16-ц
провадження № 61-7543св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державне підприємство «Київпассервіс»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Журавської О. В., та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом, уточненим у травні 2016 року, до Державного підприємства «Київпассервіс» (далі - ДП «Київпассервіс») про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування збитків, завданих у зв'язку з невиплатою заробітної плати, та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову зазначила, що, звільняючи її з посади начальника відділу кадрів 13 листопада 2014 року, ДП «Київпассервіс» не виплатило їй індексацію заробітної плати у розмірі 847,71 гривень.
За таких обставин просила стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати у розмірі 847,71 гривень, завдані невиплатою заробітної плати збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 12 184,92 гривень і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 131 633,60 гривень.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ДП «Київпассервіс» на користь ОСОБА_4 ненараховану і невиплачену за період з травня по листопад 2014 року індексацію заробітної плати у розмірі 566,84 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у стягненні збитків з урахуванням індексу інфляції і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість таких вимог і зазначив, що індексація не є складовою заробітної плати, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ДП «Київпассервіс» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 5 580,20 гривень, сума якого визначена без відрахування податків і обов'язкових платежів.
Стягуючи на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 5 580,20 гривень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України, проте, оскільки заявлена до стягнення сума середнього заробітку значно перевищує суму невиплачених при звільненні грошових коштів, суд апеляційної інстанції з урахуванням засад розумності і справедливості зменшив суму стягнення пропорційно тій частці, яку невиплачена індексація становить від загальної суми, належної позивачу при звільнені. У частині вирішення інших позовних вимог ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржувала, тому у іншій частині вказане рішення апеляційним судом не переглядалося.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року і рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушення норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що, встановивши факт невиплати їй індексації заробітної плати у день звільнення, суди помилково обмежили її право на стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Вважає, що вказаний середній заробіток відповідно до статті 117 КЗпП України підлягає стягненню за весь час затримки по день фактичного розрахунку і правових підстав для його зменшення немає.
Доводів щодо незаконності судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій у частині вирішення інших позовних вимог касаційна скарга не містить.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 5 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2017 року ДП «Київпассервіс» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що індексація заробітної плати не є складовою заробітної плати, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 1 грудня 2011 року працювала на посаді заступника начальника відділу кадрів ДП «Київпассервіс».
13 березня 2012 року ОСОБА_4 переведено на посаду начальника відділу кадрів.
Наказом №565-ос від 13 листопада 2014 року позивача звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
З розрахункових листів за вересень, жовтень та листопад 2014 року суди встановили, що виплата ОСОБА_4 нарахованих сум відбувалася у день звільнення.
Представник ДП «Київпассервіс» в ході розгляду справи визнав, що за період з травня по листопад 2014 року ОСОБА_4 не нараховувалась, тому не була виплачена у день звільнення, індексація заробітної плати.
Згідно з довідкою ДП «Київпассервіс» сума індексації заробітної плати ОСОБА_4 за вказаний період складає 566,84 гривень.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх належних йому від підприємства, установи, організації сум провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою заробітна плата складається з основної, додаткової та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року.
Оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати як додаткова заробітна плата, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати у день звільнення працівник має право звернутися до суду з вимогами про стягнення невиплаченої індексації, а також вимагати виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП України.
Встановивши, що з ОСОБА_4 у день звільнення не проведено повний розрахунок і не виплачено їй індексацію заробітної плати за період з травня по листопад 2014 року у розмірі 566,84 гривень, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право вимагати виплати їй середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодуванняв тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. У разі часткового задоволення вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення невиплаченої індексації задоволені частково, та врахувавши, що невиплачена позивачу частка заробітної плати у порівнянні з виплаченою сумою є незначною, дійшов обґрунтованого висновку про пропорційне зменшення належного до стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, визначивши його розмір з урахуванням засад розумності і справедливості.
Доводи заявника про те, що, встановивши факт непроведення з нею повного розрахунку у день звільнення, суди повинні стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, касаційний суд відхиляє, оскільки у разі часткового задоволення вимог працівника про виплату належних при звільненні сум, розмір відшкодування за час затримки визначає суд. Застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування є правом суду.
Суд апеляційної інстанції, пропорційно зменшуючи розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, належним чином мотивував свої висновки. Заявником у касаційній скарзі на спростування висновків суду обґрунтованих доводів не зазначено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині без змін.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року із ухваленням у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, тому, оскільки доводів щодо його залишення в силі заявник не зазначає, рішення суду першої інстанції не переглядається касаційним судом.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик