Постанова
Іменем України
25 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 757/29871/16-ц
провадження № 61-30211св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач 1 - ОСОБА_4,
позивач 2 - ОСОБА_5, які діють в інтересах неповнолітніх та малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
представник позивача 1 та позивача 2 - ОСОБА_9,
відповідач - ОСОБА_10,
представник відповідача - ОСОБА_11,
третя особа - комунальне підприємство «Печерська брама»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Новака Р. В. від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В. та Іванченка М. М. від 07 листопада 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з указаним позовом до ОСОБА_10, у якому просили вселити їх разом із дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 01 грудня 1995 року, ОСОБА_5 з 31 березня 2011 року, ОСОБА_6 з 03 серпня 2006 року, ОСОБА_7 з 08 жовтня 2010 року та ОСОБА_6 з 07 серпня 2014 року зареєстровані і постійно мешкають в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, з 05 травня 2007 року у вказаній квартирі також зареєстрована ОСОБА_10, яка мешкає за іншою адресою. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що власником особового рахунку на спірну квартиру була бабуся ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - ОСОБА_12, яка померла та знята з реєстраційного обліку з 16 серпня 2012 року. Посилаючись на те, що у зв'язку з необхідністю проведення ремонту у помешканні, позивачі були тимчасово відсутні у квартирі, у той час як відповідач змінила вхідні замки дверей, чим порушила їхні житлові права, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітніх та малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності позивачами факту протиправного діяння відповідача щодо порушення житлових прав ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення місцевого суду ухвалено на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_10 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, відмітка в паспорті та факт сплати комунальних послуг за квартиру не підтверджує постійного проживання в житловому приміщенні, а будь-які інші докази проживання позивачів, які не були членами сім'ї померлої ОСОБА_12, у спірній квартирі відсутні, що спростовує наявність спору між сторонами стосовно користування нерухомістю.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
25 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом установлено, що ОСОБА_4 з 01 грудня 1995 року зареєстрована в АДРЕСА_3 що складається з двох кімнат, житловою площею 31, 35 кв. м та загальною площею 48, 8 кв. м.
Крім того, у квартирі зареєстровані: з 31 березня 2011 року ОСОБА_5, з 03 серпня 2006 року ОСОБА_6, з 08 жовтня 2010 року ОСОБА_7, з 07 серпня 2014 року ОСОБА_6 та з 03 травня 2007 року відповідач ОСОБА_10
Квартира належить до державного житлового фонду, наймачем квартири була бабуся позивача ОСОБА_4 та відповідача- ОСОБА_12, яка померла та знята з реєстраційного обліку з 16 серпня 2012 року.
Частиною першою статті 64 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, врахували, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхні діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6 зареєстровані у спірній квартирі, проте у зв'язку із вчиненням відповідачем перешкод у користуванні житлом, що підтверджується відповідними висновками Печерського УП ГУНП України у м. Києві, позивачі позбавлені можливості користуватися та проживати у квартирі, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту житлових прав останніх шляхом вселення до квартири АДРЕСА_2.
Доводи зазначені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанції по суті вирішення спору, тому вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:В. М. Коротун
В. П. Курило