18.10.2018 Справа № 920/675/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
представника позивача - не з'явився
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/675/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912)
до Сумської митниці ДФС (40022, м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 24; код ЄДРПОУ 39420037)
про стягнення 333235 грн. 00 коп.,
встановив:
До господарського суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»» з позовом до Сумської митниці ДФС про стягнення 333235 грн. 00 коп. шкоди завданої внаслідок падіння покрівлі даху будинку, який перебуває у власності відповідача, на застраховане майно за договором добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та перерви у господарській діяльності № 3722687\АКБ від 24.10.2016, згідно з яким позивач виплатив страхове відшкодування ТОВ «ПТЛ», як страхувальнику майна. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, позивач посилається на ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов'язку балансоутримувача належно утримувати майно, що перебуває на його балансі, та ст. 1166 ЦК України щодо відшкодування шкоди.
26.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позову не визнав, мотивуючи свою позицію відсутністю у його діях будь-якої вини, а потрапляння покрівлі адмінбудинку митниці на будівлю страхувальника відбулось внаслідок стихійного лиха. Крім того, відповідачем зазначено, що він не являється ані власником, ані балансоутримувачем будівлі митниці.
Ухвалою від 04.10.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.
17.10.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача на належного та передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва. За змістом клопотання позивач просить суд розглянути справу без участі його представника.
З урахуванням клопотання позивача суд продовжує розгляд справи у відсутності його представника.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
Щодо заміни відповідача та передачі справи за підсудністю.
17.10.2018 від позивача до суду надійшло клопотання (здано на пошту позивачем 12.10.2018) про заміну неналежного відповідача - Сумську митницю ДФС на належного відповідача - Державну фіскальну службу України та передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Разом з тим, ухвалою від 04.10.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що клопотання про заміну відповідача подано позивачем після закінчення підготовчого провадження, суд не вбачає законних підстав для його задоволення.
Відтак, у заміні відповідача та передачі справи за підсудністю суд позивачу відмовляє.
По суті справи.
24.10.2016 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ТОВ «ПТЛ» було укладено Договір добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та перерви у гоподарській діяльності № 3722687\АКБ.
У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
В м. Суми на вул. Робітнича, 13 сталася страхова подія за участю застрахованого майна, внаслідок падіння покрівлі даху будинку, який знаходиться за адресою м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 24.
Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку до страховика звернувся страхувальник, після чого було складено страховий акт АХА2224948 від 22.08.2017.
На підставі зазначеного страхового акту АТ «СК «АХА Страхування» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 333235,00 грн.
Судом встановлено, що 3 липня 2017 року Сумський обласний центр з гідрометеорології листом № 03-39/13-305 повідомив відповідача про те, що ввечері 01.07.2017 спостерігався зливовий дощ, що супроводжувався грозою. В період часу з 19:42 до 19:45 спостерігалось випадіння граду діаметром 13 мм. Максимальна швидкість вітру за даними метеостанції сягала 22 м/с. За даними метеорологічного локатора та обстеження на території міста Суми місцями спостерігалися осередки випадіння крупного граду діаметром більше 20 мм, а швидкість вітру 25-28 м/с, що відноситься до стихійного гідрометеорологічного явища.
Разом з тим, відповідно до копії Повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.07.2017 (далі-Повідомлення) керівник ТОВ «ПТЛ» (страхувальник) звернувся до позивача (страховика) із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку на об'єкті страхування за адресою: вул. Робітниче селище, 13, м. Суми.
Пункт 6.2 Повідомлення не містить відомостей про особу, винну в настанні події, а в пункті 6.3 вказується, що «в результаті вітру зірвало дах з приміщення митниці, що знаходиться навпроти та перенесло його частки на дах застрахованого приміщення, в результаті чого було пошкоджено конструкцію та покриття даху, утеплювач зовнішньої стіни, в одному з магазинів провисла та провалилася стеля».
Згідно з пунктом 13.2 Договору добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та перерви у господарській діяльності № 3722687/АКБ (далі - Договір) при страхуванні майна страховим випадком є подія, передбачена цим Договором, яка відбулася після набуття чинності цим договором, і з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) внаслідок втрати (загибелі) або пошкодження застрахованого майна в результаті будь-якого з ризиків, передбачених пунктом 13.1 цього Договору. У свою чергу, підпунктами 13.1.5 та 13.1.9 пункту 13.1 цього Договору визначено, зокрема, що страховими ризиками визнаються втрата або пошкодження застрахованого майна в результаті: 1) стихійних лих (згідно з класифікацією компетентних державних органів відповідно до чинного законодавства та з урахуванням вказаних у Правилах визначень - сильного вітру (бурі), урагану граду, зливи тощо. Ознаки стихійних лих визначаються та підтверджуються висновком компетентних державних органів; 2) протиправних дій третіх осіб - зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно наступних дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище, крадіжки зі зломом відкритого викрадення майна (грабежу), нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з насильством (розбій), умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу або іншим способом.
Для отримання страхового відшкодування, в разі настання страхового випадку, передбаченого пунктом 13.2 цього Договору, страхувальник зобов'язаний надати страховику, зокрема: - документи, видані компетентними органами, які підтверджують настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, та причини настання страхового випадку. Наявність протиправних дій підтверджується документами компетентних органів, що підтверджують початок кримінального провадження за ознаками відповідного злочину згідно з підпунктом 13.1.9 пункту 13.1 цього Договору та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; - за наявності осіб (особи), винних у заподіяних страхувальнику (Вигодонабувачу) збитках: довідка про відшкодування збитків винною особою. За відсутності першої довідки -довідка про відмову відшкодувати збитки винною особою підписана страхувальником та винною особою або тільки страхувальником - у разі відмови підписати вказану довідку винною особою або документи від компетентних органів, що підтверджують факт відшкодування (відмову або неможливість відшкодувати) збитку винною особою (підпункти 16.1.3 та 16.1.7 пункту 16.1 Договору).
Таким чином, для встановлення вини відповідача у настанні страхового випадку та відповідно наявності підстав для заявлених до митниці вимог компенсувати заподіяні збитки мають бути наявними вказані в підпунктах 16.1.3 та 16.1.7 пункту 16.1 Договору документи, яких надано не було.
Згідно з відомостями Акту огляду застрахованого об'єкта від 03.07.2017 представник позивача позначив, що «перевіркою на місці встановлено, що застрахований об'єкт пошкоджено внаслідок події, що має ознаки страхового випадку, - стихійного лиха. Причиною та характеристикою виникнення події, що має ознаки страхового випадку, є сильний порив вітру».
Крім того, висновок № 9-44/25 про розмір матеріального збитку від 20.07.2017 також містить відомості, що оцінювач провів незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки внаслідок природного явища (сильного вітру). Ціллю оцінки також було «визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику об'єкта оцінки внаслідок природного явища (сильний вітер)».
Страховий акт № АХА2224948 від 22.07.2017 також містить вказівку на задіяний ризик - сильний вітер (буря)/стихійні лиха, у зв'язку з чим по заяві Страхувальника комісією прийнято рішення про виплату відшкодування.
Слід зазначити, що абзацом 1 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору страхування майна страховик бере на себе зобов'язання відшкодовувати майнову шкоду, завдану майну страхувальника внаслідок настання страхових подій, тобто приймає на себе увесь обсяг фінансових ризиків щодо виплати суми відшкодування завданої шкоди застрахованому майну.
Позивач посилаючись на норми статті 993, частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України і Закону України «Про житлово-комунальні послуги» просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, що виплачена страхувальнику згідно вищевказаного страхового акту АХА2224948 від 22.07.2017 року.
Разом з тим, преамбула Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. За визначеннями пунктів 2 та 5 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг, а виконавець комунальної послуги -суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Аналогічні положення містить і преамбула Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 24 червня 2004 року № 1875-ІV (далі - Закон № 1875-ІV), згідно з якою цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Частиною 1 статті 1 Закону № 1875-ІV закріплено визначення понять виробник, виконавець, споживач і житлово-комунальні послуги, відповідно до яких: 1) виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; 2) виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; 3) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; 4) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відтак, норми Законів М 1875-ІV та № 2189-VIII не регулюють спірні правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо порядку та підстав стягнення страхового відшкодування з осіб, які не є сторонами договору страхування майна.
Позивач вказує у своєму позові на те, що страхова подія сталася внаслідок неналежного утримання майна, яке перебуває у власності відповідача, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок відшкодувати шкоду.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Дана правова позиція щодо умов настання цивільно-правової відповідальності відображена також в постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13 та від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14.
Разом з тим, позивачем не доведено суду належними і допустимими доказами наявності у діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Також, суд наголошує, що Сумська митниця ДФС не являється ані власником, ані балансоутримувачем громадської будівлі за адресою: вул. Юрія Вєтрова, 24, м.Суми, її власником є держава в особі Державної фіскальної служби України, що є відмінною від відповідача юридичною особою.
Тому, Сумська митниця ДФС є неналежним відповідачем у даній справі.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 26.10.2018.
Суддя В.Л.Котельницька