22 жовтня 2018 рокуСправа № 921/610/17-г/14
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянув скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №4875/07 від 08.10.2018 на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі:
за позовом Збаразького районного центру зайнятості (вул. Кобилянської, 1, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47302)
до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Грушевського, 13, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402)
про cтягнення допомоги по безробіттю в сумі 3 040,33 грн.
за участю представників сторін:
боржника - ОСОБА_2, довіреність №6292/07 від 27.12.2017.
стягувача - ОСОБА_3, довіреність №02/21 від 04.01.2018.
органу ДВС - ОСОБА_4, довіреність №б/н від 29.08.2018
Суть справи:
На адресу Господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області надійшла скарга №4875/07 від 08.10.2018 на неправомірні дії старшого державного виконавця, у якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо відкриття виконавчого провадження ВП 57303229 з виконання наказу №921/610/17-г/14, виданого 09.02.2018;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 26.09.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП 57303229 з виконання наказу №921/610/17-г/14.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а не державною виконавчою службою. Тому дії старшого державного виконавця є неправомірними, а винесена ним 26.09.2018 постанова про відкриття виконавчого провадження незаконна та підлягає скасуванню.
Старший державний виконавець Гулька В.І. у судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги. Окрім цього, до матеріалів справи від органу виконання надійшов відзив на скаргу №5832/03.3-32 від 18.10.2018, в якому він зазначає, що у зв'язку з поверненням Управлінням Державної казначейської служби у ОСОБА_1 районі виконавчого документа стягувачу без виконання, останній звернувся із заявою до відділу ДВС для примусового виконання рішення. У зв'язку з чим, державним виконавцем згідно до вимог чинного законодавства винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Представник стягувача у судове засідання прибув, надав усні пояснення по суті скарги, зазначивши, що Збаразький районний центр зайнятості вважає дії старшого державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження правомірними, а постанову ВП 57303229 від 26.09.2018 законною.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, господарським судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 року у справі №921/610/17-г/14 позов задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь Збаразького РЦЗ 3 040 грн. 33 коп. виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітному ОСОБА_5 у зв'язку із призначенням пенсії за віком. 09.02.2018 судом видано відповідний наказ.
Для його виконання, Збаразький районний центр зайнятості неодноразово звертався до Управління державної казначейської служби України у ОСОБА_1 районі.
Разом з тим, 06.08.2018, 22.08.2018 та 13.09.2018 вище зазначений наказ повертався казначейською службою без виконання через те, що боржник не має відкритих в органі Казначейства рахунків , з яких можливе безспірне списання коштів.
Окрім цього, у листі №2-09/705 від 13.09.2018 Управлінням державної казначейської служби, з посиланням на п.2 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", надано письмові пояснення та зазначено, що виконання рішення суду шляхом стягнення коштів не може бути здійснено, оскільки стягувачем є державний орган. А тому Управління рекомендувало центру зайнятості звернутись до органів державної виконавчої служби.
26.09.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_4, відповідно до поданої стягувачем заяви, було винесено постанову ВП 57303229 про відкриття виконавчого провадження.
Супровідним листом №5681/03.3-32 від 26.09.2018 вказана постанова була направлена ОСОБА_1 об'єднаному Пенсійному фонду України Тернопільської області.
Не врахування державним виконавцем приписів Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон) слугувало підставою для оскарження його дій у судовому порядку.
Дослідивши законодавчі приписи та мотиви, якими керувався державний виконавець при вчиненні оскаржуваної дії, суд прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити в повному обсязі , з наступних міркувань.
За частиною 1 статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з п. а ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Враховуючи наведені у скарзі обставини суд приходить до висновку, що скарга подана з дотриманням встановлених процесуальних строків.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
В свою чергу, за статтею 21 Закону України "Про зайнятість населення", центр зайнятості є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції .
Таким чином, як стягувач так і боржник за судовим рішенням у справі №921/610/17-г/14 є державними органами.
Учасники спору та орган виконання, обґрунтовуючи свої доводи, заперечення та пояснення посилаються на правові норми, що викладені у Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". При цьому суд звертає увагу сторін на те, що в силу статті 1 цього нормативно-правового акту ним встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, а не механізм, порядок та спосіб за якими мають виконуватися рішення суду.
Більше того, за вказівками, що містяться у статті 4 даного Закону, встановлені ним гарантії та особливості виконання не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України у справі №916/859/14 від 18.02.2015 та постанові Верховного Суду України у справі №3-316гс15 від 08.07.2015.
Таким чином, наведений правовий акт спірні правовідносини не регулює та застосуванню до них не підлягає.
Натомість, сукупність дій, спрямованих на примусове виконання судових рішень, що мають учинятися повноважними на те органами та особами обумовлено у спеціальному законодавстві.
Так, визначаючи органи та установи, яких держава наділила повноваженнями виконувати судові рішення, законодавець у статті ст. 6 Закону встановив, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Наведене кореспондується із положеннями абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час винесення постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження), за яким безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм стягнення за рішеннями судів коштів з державних установ визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2013 р. із наступними змінами (далі - Порядок).
Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.
При цьому, на відміну від Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у розумінні пункту 2 Порядку, як стягувачами так і боржниками, серед інших, можуть бути державні органи. А відтак, саме вказаний нормативно-правовий акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За викладеними у пункті 3 Порядку приписами, судові рішення про стягнення коштів боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби. Ця правова норма унеможливлює відкриття виконавчого провадження органом ДВС. А тому державний виконавець відповідно до п.9 ч.4 ст.4 Закону, зобов'язаний був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки останній не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Натомість відкривши виконавче провадження, згідно з оскаржуваною постановою , орган ДВС діяв всупереч законодавчих вимог, які наведені вище.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови ВП 57303229 від 26.09.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу слід визнати протиправними.
Як наслідок, скарга ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №4875/07 від 08.10.2018 підлягає задоволенню, а оспорювана постанова скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №4875/07 від 08.10.2018 на неправомірні дії старшого державного виконавця задовольнити.
2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у тернопільській області ОСОБА_4 щодо відкриття виконавчого провадження ВП 57303229 з виконання наказу №921/610/17-г/14, виданого 09.02.2018 Господарським судом Тернопільської області.
3. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження винесену 26.09.2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у тернопільській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП 57303229 з виконання наказу №921/610/17-г/14 виданого 09.02.2018 Господарським судом Тернопільської області.
4. Ухвалу направити сторонам по справі та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ( вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46022).
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст ухвали складено 26.10.2018.
Суддя О.В. Руденко