Ухвала від 22.10.2018 по справі 6/1-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

22.10.2018 Справа № 6/1-10

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Резніченко О.Ю., суддя Спиридонова Н.О., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 6/1-10 за заявою Відкритого акціонерного товариства "SELMI" (40009, м. Суми, вул. Комсомольська, 68-а, код 04799336) про визнання його банкрутом,

Представники сторін:

Від кредиторів: кредитор по заробітній платі - Бойко Б.П.;

Сумська міська рада - Базіль Р.В. (довіреність № 239/03.02.02-17 від 05.03.2018);

ПАТ "Промінвестбанк" - Тищенко Т.А. (довіреність №09/12/20 від 22.02.2018;

Ліквідатора - Чупрун Є.В.;

ГУ ДФС у Сумській області - Войтенко О.В.,

ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8,

АТ «Електрохімічний завод» - Даценко А.М.,

ТОВ «Котеджбуд» - Гузенко Є.В.,

Представник працівників ВАТ «»SELMI" - Семенець А.М.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2010 р. за заявою боржника - ВАТ "SELMI" в особі голови правління генерального директора ВАТ "SELMI" Лялька І.С. порушено провадження у справі № 6/1-10 про банкрутство (загальна процедура).

Постановою господарського суду Сумської області від 22.02.2017 року боржника ВАТ "SELMI" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

24.02.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення № 40664 про визнання боржника - ВАТ "SELMI" банкрутом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року постанову суду першої інстанції у даній справі від 22.02.2017 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 року № 6/1-10 постанову суду апеляційної інстанції від 11.05.2017 року та постанову суду першої інстанції від 22.02.2017 року у даній справі залишено без змін.

До суду надійшло пояснення ОСОБА_6 про визнання вимог в сумі 151 298,39 грн. (вх.109, а.с. 177 Том 197).

Ухвалою господарського суду від 04.10.2018 було призначено на 22.10.2018 розгляд вищевказаної заяви.

Заявник в судовому засіданні підтримав подану заяву.

Ліквідатор направив суду відзив № 3279 від 17.10.2018, відповідно до якого просить суд відмовити заявнику в задоволенні заяви.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши подані документи, заслухавши пояснення ліквідатора, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що до суду звернувся ОСОБА_6. з заявою про визнання вимог на суму 151 298,39 грн.

Вказані вимоги складаються з: заборгованість по заробітній платі 48 677,01 грн., 13 555,12 грн. - 3% та 89 066,26 грн. - інфляційних втрат.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 07.12.2017 № 6/1-10 заборгованість по заробітній платі в сумі 48 677,01 грн. ОСОБА_6 визнано та включено до реєстру вимог кредиторів ВАТ «SELMI».

Щодо інфляційних та 3% річних, які нараховано у відповідності до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що за порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити грошові кошти, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми основного боргу.

Заявник вказує, що до фонду заробітної плати входять суми компенсацій працівникам втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство відповідно до приписів ст. 1 ЦК України регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності , вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також, до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено Законом.

Отже, передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія статті 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва, тощо) та сімейні правовідносини.

У зв'язку з цим, хибним є посилання заявника на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Слід зазначити, що до вимог кредитора не можуть бути застосовані і приписи Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року, відповідно до ст. 5 якого підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Порядком проведенння індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємства, установи, організації у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу, тощо.

Отже, зазначений Закон розповсюджується на працюючих осіб, і його застосування до заборгованості по заробітній платі звільненими працівниками не передбачено.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство перед іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до визначення, наведеного в статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 на яке посилаються заявники, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодаства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно віл того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Таким чином, застосування вказаного Рішення Конституційного Суду України до вимог заявників є недоречним.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви кредитора по заробітній платі щодо нарахованих, на підставі 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ухвалив:

1. В задоволенні пояснення ОСОБА_6 про визнання вимог в сумі 151 298,39 грн. (вх.109) - відмовити.

2. Копію ухвали направити ліквідатору, ОСОБА_6

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://court.gov.ua/sud5021/.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню у порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 23.10.2018.

Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко

Судді О.Ю. Резніченко

Н.О. Спиридонова