"23" жовтня 2018 р. Справа № 916/1218/18
Господарський суд Одеської області, м. Одеса,
у складі судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.,
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, згідно довіреності №06/08-15 від 06.08.2018р.
відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, згідно довіреності від 06.11.2017р.
третьої особи за первісним позовом: не з'явився,
розглянувши справу №916/1218/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг” (79035, м. Львів, вул. Зелена,115ж/42) до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго Прайм” (79026, АДРЕСА_1)
про стягнення 221854,68грн., із яких: 198400грн. основного боргу, 21497,86грн. пені, 1956,82грн. три проценти річних.
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг” (79035, м. Львів, вул. Зелена,115ж/42), Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго Прайм” (79026, АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що за договором №16/05ц від 16.05.2018р. від ТОВ «Енерго Прайм» набув право вимоги до залізниці по договору № ОД/Т- 17956 від 24.07.2017р., укладеному між цедентом та залізницею, за видатковою накладною №РН- 0000337 від 22.12.2017р. по поставці вугілля марки ДГ-13-100, внаслідок часткової сплати вартості якого залізницею у останньої утворилась заборгованість в сумі 198400грн. Про переуступку права вимоги відповідач за первісним позовом був повідомлений листом №30/05-11 від 30.05.2018р., який залізницею отриманий 08.06.2018р. З огляду на наведене, позивач за первісним позовом порахував до стягнення з відповідача за первісним позовом переуступлену основну заборгованість в розмірі 198400грн., 21497,86грн. пені за період з 15.01.2018р. по 15.05.2018р., 1956,82грн. три проценти річних за період з 15.01.2018р. по 15.05.2018р.
Відповідач за первісним позовом - РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» проти первісного позову заперечує, подав відзив на позов від 26.07.2018р. за вх.№15095/18, де зазначає, що із договору цесії №16/05ц від 16.05.2018р. не вбачається, яке саме право було відступлене за умовами договору цесії, так як не зазначено право вимоги чого було відступлено, тобто, що є предметом вимоги, право на яке було відступлене за договором цесії. РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» вважає, що вимоги щодо стягнення пені у розмірі 21497,86грн. та трьох процентів річних в сумі 1956,82грн. не підлягають задоволенню, оскільки вимога щодо сплати пені не є предметом договору цесії, а отже право на стягнення пені та трьох процентів річних не було відступлено позивачу на підставі договору цесії.
Крім того, відповідач за первісним позовом вказує, що пеня та три проценти річних, розраховані за період з 15.01.2018р. по 15.05.2018р., тобто за період після закінчення строку дії договору постачання вугілля №ОД/Т-17-956НЮ від 24.07.2017р. Також, відповідач вказує, що пеню та три проценти річних позивачем розраховано невірно, з врахуванням неробочих днів, які не є банківськими днями.
Позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив на зустрічний позов від 03.09.2018р. за вх.№17791/18, де зазначає, що у п.1 Договору №16/05ц відступлення права вимоги (цесії) від 16.05.2018р. визначено конкретний обсяг прав, що відступається - заборгованість у розмірі 198 400,00 грн., право вимоги на яку настало із посиланням на первинні документи - договір №ОД/Т-17-956 НЮ від 24.07.2017р., видаткову накладну №РН-0000337 від 22.12.2017р. Також, ТОВ «Паливторг» вказує, що згідно п.п.2, 3 договору цесії до ТОВ «Паливторг» переходить зазначене у п.1 цього договору право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору, а також усі права, які забезпечують виконання обов'язків відповідача, а договором №ОД/Т-17-956 НЮ від 24.07.2017р. сплату пені, положеннями ч.2 ст.625 ЦК України передбачено право на стягнення трьох процентів річних.
Позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що договір цесії т№16/05ц від 16.05.2018р. підлягає визнанню судом недійсним, вказуючи про те, що положення ч.3 ст.512 ЦК України забороняє будь-яку заміну кредитора у зобов'язанні у тих випадках, якщо така заборона встановлена договором або законом. Договір №ОД/Т-17-956 від 24.07.2017р. було укладено за наслідками проведеної тендерної процедури відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відмічає, що відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів. При цьому, ст.ст.16, 28, 30 вказаного Закону передбачають відповідність переможця процедури закупівлі відповідним кваліфікаційним критеріям, які встановлюються замовником у тендерній документації з переліку кваліфікаційних критеріїв, визначених ст.16 Закону про закупівлі. Таким чином, на думку залізниці, у разі заміни переможця торгів іншою особою на стадії виконання договору про закупівлю буде порушений принцип Закону України «Про публічні закупівлі» щодо можливості виконання договору особою, яка відповідає кваліфікаційним критеріям. Крім того, виходячи зі змісту статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої, зокрема умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, а істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч.4 ст.36 Закону, заміна сторони у зобов'язанні (за виключенням правонаступництва, в результаті чого права та обов'язки передаються іншим юридичним особам внаслідок припинення юридичної особи згідно зі ст.104 ЦК України) суперечить вказаному Закону в цілому, оскільки договір про закупівлю укладається відповідно до ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, тобто за результатами процедури закупівлі та саме між замовником і учасником, який визначений переможцем торгів. На підставі викладеного, залізниця вважає, що зміст договору цесії №16/05ц від 16.05.2018р. є таким, що суперечить як Закону про закупівлі в цілому та його ч.4 ст.36 зокрема.
Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечує, подав відзив на зустрічний позов від 03.09.2018р. за вх.№17792/18, де зазначає, що у законодавстві відсутня заборона заміни кредитора у зобов'язаннях, що випливають із договорів, укладених внаслідок проведення процедур публічних торгів, в тому числі в порядку, що передбачений Законом України «Про публічні закупівлі», на виконання якого між ТОВ «Енерго Прайм» та залізницею було укладено Договір №ОД/Т-17-956НЮ від 24.07.2017р., який виконаний з боку ТОВ «Енерго Прайм» повністю. ТОВ «Паливторг» відмічає, що положення ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» обмежує заміну істотних умов договору про закупівлю, тоді як при укладенні спірного договору цесії відбулась заміна правоволодільця щодо виконання замовником зобов'язань із оплати поставленого товару та не відбувалась зміна істотних умов договору №ОД/Т-17-956НЮ від 24.07.2017р. ТОВ «Паливторг» зазначає також, що сторони договору цесії дотримались усіх вимог, необхідних для його укладення, вчинили всі необхідні дії для набрання ним чинності, внаслідок чого відсутність прямої чи опосередкованої вказівки про заборону укладення договору переведення боргу унеможливлює визнання його недійсним в порядку ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. На думку товариства, за наслідками укладання спірного договору у залізниці не виникає жодного додаткового обов'язку, а його права ніяким чином не порушуються.
Ухвалою суду від 03.07.2018р. відкрито провадження у справі №916/1218/18, постановлено розглядати справу №916/1218/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 30.07.2018 р. об 11год.00хв.
Ухвалою суду від 30.07.2018р. об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі №916/1218/18 вимоги за зустрічним позовом від 24.07.2018р. за вх.№1620/18 ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” до ТОВ “Паливторг” про визнання недійсним договору, постановлено перейти до розгляду справи №916/1218/18 за правилами загального позовного провадження, призначено у справі проведення підготовчого засідання.
30.07.2018р. судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ “Паливторг” від 27.07.2018р. за вх.№2-3799/18 про участь у судовому засіданні 30.07.2018р. в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.08.2018р. залучено до участі у справі ТОВ “Енерго Прайм” в якості співвідповідача за зустрічним позовом.
25.09.2018р. судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №916/1218/18, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.09.2018р. о 13год.45хв.
У судовому засіданні 28.09.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні на 23.10.2018р. о 10год.00хв.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
24.07.2017р. між РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (замовник) та ТОВ «Енерго Прайм» (постачальник) було укладено договір постачання вугілля №ОД/Т-17-956-НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику певну продукцію, відповідно до специфікацій №№1, 2, 3, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах даного договору. Найменування товару: вугілля енергетичне марки ДГ (13-100). Ціна на товар за цим договором встановлюється в національній валюті України (гривнях) і вказується у специфікаціях №№1, 2, 3 цього договору (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору, п.п.2, 3 додаткової угоди №3 від 07.11.2017р.).
Згідно п.п.5.1., 5.2., 5.3. договору №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. розрахунки за кожну партію товару здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахуванням грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після підписання акту приймання-передачі товару. Датою оплати вважається дата перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок постачальника. Вартість понаднормових нестач, а також вартість вугілля, невідповідна якість якого підтверджена висновком незалежної експертизи замовником не сплачуються. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання актів звірки, які складаються і підписуються сторонами протягом дії цього договору на партію товару, що поставлена на протязі календарного місяця або до кожного додатку.
Відповідно до п.п.7.10., 7.11. договору №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. за порушення терміну оплати товару згідно п.5.1. замовник зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від несплаченої суми за поставлений товар. У разі порушення оплати замовник додатково до штрафу, визначеного в п.7.10. цього договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Договір №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. згідно його п.10.1. діє до 31.12.2017р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань.
Додатковою угодою від 07.08.2017р. пункт 7.10. договору №ОД/Т-17-956-НЮ виключено, погоджено, п.7.11. вважати пунктом 7.10. договору.
У п.1 додаткової угоди №3 від 07.11.2017р. до договору №ОД/Т-17-956-НЮ сторони узгодили, що специфікація №1 виконана частково, а саме поставлено 454,47 тон товару на суму 1203436,56грн., специфікація №2 виконана частково, а саме поставлено 247,5тон на суму 720918грн.; в невиконаній частині специфікації №№1, 2 вважаються такими, що втратили чинність.
У специфікації №1 сторони договору №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. погодили поставку товару на загальну суму 3124640грн.; у специфікації №2 сторони погодили поставку товару на суму 1921137,24грн.; у специфікації №3 сторони узгодили поставку товару на суму 1200000грн.
Як свідчить наявний у справі Звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-06-02-000008-с від 25.07.2017р., договір №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. укладався за результатами проведення процедури закупівлі робіт, послуг за державні кошти.
РФ «Одеська залізниця» по договору №ОД/Т-17-956-НЮ від 24.07.2017р. отримала від ТОВ «Енерго Прайм» товар у кількості 62тн за залізничною накладною №53507505, про що сторонами підписано акт №337 від 26.12.2017р., видаткову накладну №РН-0000337 від 22.12.2017р. на суму 198400грн.
ТОВ «Енерго Прайм» та залізниця склали акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2018р, яким визначили наявною заборгованість залізниці за поставлений по договору №ОД/Т-17-956-НЮ товар у сумі 198400грн.
ТОВ «Енерго Прайм» звертався до замовника по договору №ОД/Т-17-956-НЮ із претензією №28/03-11 від 28.03.2018р. про сплату заборгованості в сумі 198400грн.
Також позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом із вимогою №0706/1 від 07.06.2018р. про сплату заборгованості в сумі 198400грн.
16.05.2018р. між ТОВ «Енерго Прайм» (цедент) та ТОВ «Паливторг» (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за зобов'язанням, яке виникло на підставі Договору № ОД/Т-17956 від 24.07.2017р., що укладений між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Енерго Прайм» та Регіональною філією “Одеська залізниця” Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081200) (надалі - Боржник), видаткової накладної № РН-0000337 від 22.12.2017р., що підтверджують поставку на підставі зазначеного Договору № ОД/Т-17956 від 24.07.2017р. відповідно до якої Боржникові було поставлено вугілля марки ДГ-13-100, унаслідок чого утворилась заборгованість Боржника перед Цедентом у розмірі 198400грн., право вимоги на яку настало. До Цесіонарія переходить зазначене у п. 1 цього Договору право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення Договору. До Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника (п.п.1, 2, 3 договору).
Як свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення 08.06.2018р. РФ «Одеська залізниця» було вручено повідомлення ТОВ «Енерго Прайм» №30/05-11 від 30.05.2018р. про укладання договору цесії №16/05ц від 16.05.2018р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено п.1 ч.1, ч.3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.513, ч.1 ст.514 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.ч.1, 2 ст.516 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ст.202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність технічним вимогам, визначеним у тендерній документації, та визначає відповідність учасників кваліфікаційним критеріям до проведення автоматичної оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів. За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом (ч.ч.5, 6 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Як передбачено ч.2 ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті (ч.ч.1, 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, як свідчать досліджені вище матеріали справи, проаналізовані положення чинного законодавства, у договорі про відступлення права вимоги №16/05ц від 16.05.2018р. сторони у відповідності до вимог 512, 514, 517 ЦК України погодили, що ТОВ «Енерго Прайм» відступило ТОВ «Паливторг» право вимоги за договором №ОД/Т-17956 від 24.07.2017р., укладеним між ТОВ «Енерго Прайм» та РФ “Одеська залізниця” ПАТ «Українська залізниця».
При цьому, у вказаному договорі цесії сторони чітко передбачили, що передається ТОВ «Паливторг» саме вимога, що виникла із видаткової накладної №РН-0000337 від 22.12.2017р. на суму 198400грн., що становить вартість поставленого за нею вугілля. За договором №16/05ц від 16.05.2018р. відбулась саме заміна кредитора (виконавця) послуг в частині вимоги обмеженої несплаченою замовником частиною вартості поставленої виконавцем продукції.
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло із договору про закупівлю послуг за державні кошти на стадії виконання замовником зобов'язань по ньому щодо оплати поставленого товару, за умови поставки постачальником товару у повному обсязі, не змінює істотних умов договору про закупівлю, а отже, не суперечить вимогам ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», та в цілому положенням вказаного Закону.
За таких обставин, судом було перевірено всі обставини, на які послався позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору №16/05ц від 16.05.2018р., а також обставини, що покладені відповідачем за зустрічним позовом в обґрунтування заперечень, досліджено чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, за результатами чого встановлено, що вимога ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” про визнання недійсним договору №16/05ц від 16.05.2018р., укладеного між ТОВ «Енерго Прайм» та ТОВ «Паливторг», є неправомірною та такою, що не підлягає судом задоволенню.
Розглянувши вимоги первісного позову, суд встановив, що за договором про відступлення права вимоги (цесії) №16/05ц від 16.05.2018р. від ТОВ «Енерго Прайм» до ТОВ «Паливторг» було передано лише право вимоги до РФ “Одеська залізниця” ПАТ «Українська залізниця» щодо сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 198400грн. Передачу права на будь-які інші вимоги до залізниці, у т.ч. щодо пені, трьох процентів річних, до ТОВ «Паливторг» сторони договору №16/05ц від 16.05.2018р. не погодили.
Враховуючи викладене, задоволенню судом підлягає лише позовна вимога ТОВ «Паливторг» про стягнення з РФ “Одеська залізниця” ПАТ «Українська залізниця» 198400грн. основного боргу, в задоволенні решти первісних позовних вимог щодо стягнення 21497,86грн. пені, 1956,82грн. три проценти річних суд відмовляє.
У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач за первісним позовом визначив сплату ним за розгляд даного позову судового збору в сумі 3327,82грн.
Позивач за зустрічним позовом до суми судових витрат відніс сплату ним судового збору в сумі 1762грн. за подання зустрічного позову.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Внаслідок часткового задоволення первісного позову на користь ТОВ «Паливторг» з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ “Одеська залізниця” підлягає стягненню судовий збір в сумі 2976грн.
За умови відмови судом у задоволенні зустрічного позову понесені ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ “Одеська залізниця” судові витрати на оплату судового збору в сумі 1762грн., покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг” (79035, м. Львів, вул. Зелена,115ж/42) частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40081200) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг” (79035, м. Львів, вул.Зелена,115ж/42, код ЄДРПОУ 40220890) 198400 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста) грн. основного боргу, 2976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. судового збору.
3.Відмовити Публічному акціонерному товариству “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) у задоволенні зустрічного позову повністю.
4.Понесені Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) судові витрати покласти на останнього.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення буде складено 26 жовтня 2018 р.
Суддя І.А. Малярчук