36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.10.2018 Справа № 917/395/18
м.Полтава
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси", проспект Хіміків, 84, м. Черкаси, 18018
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин", вул. Івана Франка, 9 Б, с. Повстин, Пирятинський район, Полтавська область, 37053
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 18005
про стягнення 992 260,82грн.
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин" про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу №54 від 28.04.2015р. в розмірі 992260,82 грн., з них: 697750,00 грн. - основного боргу, 59020,20 грн. - 3% річних, 235490,62 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу №54 від 28.04.2015р.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2018 року відкрито провадження у справі № 917/395/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 15.05.2018.
07.05.2018р. від третьої особи за вхід. №4517 надійшли пояснення, в яких третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 15.05.2018р. було відкладено підготовче засідання на 12.06.2018р. У судовому засіданні 12.06.2018р. оголошено перерву у розгляді справи на 14.06.2018р. У судовому засіданні 14.06.2018р. підготовче засідання продовжено на 30 днів та оголошено перерву у розгляді справи до 21.06.2018р.
У зв'язку з відпусткою та лікарняним судді, розгляд справи призначено на 28.08.2018р.
Ухвалою від 28.08.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 25.09.2018р.
У зв'язку з відпусткою судді, розгляд справи призначено на 18.10.2018р.
Представники сторін у судове засідання 18.10.2018 не з'явилися.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
28.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №54(договір).
Відповідно умов в порядку та строки, визначеного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити грошові кошти за товарно-матеріальні цінності (товар), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого буде визначено у товарно-транспортних та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).
Ціна на товар встановлюється у національній валюті України та вказується в п.1 додатків до договору (п.2.1 договору)
Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування безготівкових коштів, в розмірі суми договору, вказаного в додатках на розрахунковий рахунок продавця. Термін та порядок розрахунків вказано в п.2 додатків.
Відповідно до умов зазначених в додатку 1 до договору продавець має передати аміак рідкий технічний в кількості 100 тон на загальну суму 1 750 000,00грн. на умовах 100% оплати вартості товару в строк до 05.05.2015 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 597 750,00грн.., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000047 від 01.05.2015р., №РН-0000048 від 01.05.2015р., №РН-0000033 від 02.05.2015р., №РН-0000090 від 02.05.2015р., №РН-0000082 від 02.05.2015р., №РН-0000083 від 05.05.2015р., №РН-0000084 від 06.05.2015р.; товарно-транспортними накладними від 30.04.2015р., від 01.05.2015р., від 02.05.2015р., від 05.05.2015р., від 06.05.2015; договором №7 від 28.04.2015р. про надання комплексу послуг по внесенню аміаку рідкого технічного, актом №ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2015р., реєстром доставки аміаку (копії в матеріалах справи).
Отримання вищезазначеного товару відповідачем також підтверджується рішенням господарського суду Полтавської області №917/396/18 від 14.05.2018р. (копія в матеріалах справи).
На момент подання позову відповідачем було сплачено поставлений позивачем товар частково, а саме: у сумі 900 000,00 грн. Таким чином, у відповідача існує заборгованість у розмірі 697 750,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 59020,20грн. -3% річних та 235490,62грн. - інфляційні витрати, нараховані за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
В порушення своїх зобов'язань за договором заборгованість за отриманий товар в сумі 697 750,00грн. відповідачем не сплачена.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення 697750,00грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 59020,20грн. -3% річних за період з 18.05.2015р. по 12.03.2018р. та 235490,62грн. - інфляційні витрати за період з 01.06.2015р. по 01.03.2018р.
За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3", правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача 59012,45 грн. - 3% річних та 235490,62 грн. - інфляційних витрат. Вимоги в частині стягнення 7,75грн. 3% річних слід відхилити за їх безпідставністю.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме: 59012,45 грн. - 3% річних та 235490,62 грн. - інфляційних витрат
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин" (вул. Івана Франка, 9 Б, с. Повстин, Пирятинський район, Полтавська область, 37053, код ЄДРПОУ 36814431, інші відомості: відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси" (проспект Хіміків, 84, м. Черкаси, Черкаська область, 18018, код ЄДРПОУ 30956059, інші відомості: відсутні) - 697750,00грн. - сума основного боргу, 59012,45грн. - 3% річних, 235 490,62грн. - інфляційних втрат, 14 883,80грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Паламарчук В.В.