Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"16" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/470/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Коваль С.М., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури (35705, Рівненська обл. м. Здолбунів, вул. Кн. Ольги, 36) в інтересах держави в особі Головинської сільської ради (35041, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Головин, вул. Вишнева, 1, код ЄДРПОУ 04526590)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мельника Андрія Андрійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)
про повернення земельної ділянки
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ФОП Мельник І.А.;
від органу прокуратури: Марщівська О.П.
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.
Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельника Андрія Андрійовича в якій просить зобов'язати ФОП Мельника Андрія Андрійовича повернути Головинській сільській раді земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,02 га, яка була передана згідно договору оренди № 040559100004 від 01.07.2005р.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що договір оренди № 040559100004 від 01.07.2005р припинив свою дію, а Головинською сільською радою не приймалось рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2005р за № 040559100004, відтак у ФОП Мельника А.А. відсутнє право оренди земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.07.2018 відкрито провадження у справі № 918/470/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 01.08.18р.
До канцелярії суду 06.08.18р Відповідачем поданий відзив на позов, в якому останній не погоджується із позовними вимогами прокурора та вважає позов необгрунтованим і безпідставним виходячи із того, що прокурор невірно визначивши та застосувавши норми матеріального права, які не мають зворотної дії в часі та не були чинними на дату укладення Договору оренди землі, при цьому не урахувавши конклюдентні дії Відповідача, як носія переважного права, неправомірно, за відсутності ознак і доказів існування предмету спору, пред'явив позов у даній справі, і в такий спосіб прокуратура намагається незаконно втрутився у переважне право Відповідача на користування майном, яке гарантоване ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, вказує на те, що не заперечує той факт, що після закінчення у 2010 році договору оренди землі і до сьогодні, продовжує користуватись земельною ділянкою, що є предметом зазначеного договору. За період користування земельною ділянкою Відповідач належно та своєчасно виконував обов 'язки Орендаря, у тому числі щодо сплати орендної плати, (про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку Орендодавця) та що підтверджується листом Костопільського відділення Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненської області від 31.07.2018 за №4088/0.1712.17-09. Крім того, Відповідач зазначає про те, що після закінчення у 2010 році дії договору оренди і до сьогодні, сільською радою не направлялись на адресу Орендаря - Мельника A.A., у місячний термін жодних письмових заперечень проти автоматичної пролонгації (продовження) дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
У той же час, як зауважує Відповідач, посилання місцевої прокуратури у позовній заяві на лист Головинської сільської ради від 03.05.2018року за №374/02-16, яким повідомлено, що після звернення Мельника A.A. в сільську раду у 2014 році, з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та грошової оцінки земельної ділянки для подальшої її викупу та, що сільською радою було відмовлено у задоволенні такого клопотання Мельника A.A., у зв'язку з відсутністю на земельній ділянці зареєстрованого об'єкту нерухомого майна, не являється належним та достатнім доказом здійснення сільською радою свого права на заперечення проти продовження договору оренди, оскільки дане рішення не є тотожним запереченню проти продовження договору оренди згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній до 20.09.2016 року.
Разом з тим, як зазначає Відповідач, зазначений договір оренди не є розірваний в порядку визначеному ст. 652 ЦК України та не визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку, а отже, є дійсний згідно зі ст. 204 ЦК України, яка містить презумпцію правомірності правочину з урахуванням того, що його дія була продовжена автоматично згідно норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Таким чином, підсумовує Відповідач, оскільки орендодавець був обізнаний у намірах орендаря скористатися своїм переважним правом, а тому застосувавши принцип «мовчазної згоди» з продовженням договору оренди на тих самих умовах і строк, не заперечував проти його подовження та не перешкоджав орендарю у реалізації ним такого права. А тому, з урахуванням наведеного та норми ст.ст. 764, 777 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній до 20.09.2016 року Відповідач вважає, що Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2005 року за № 040559100004, який укладено на строк 5 років (згідно з п.8), після його закінчення 01.07.2010 року, за відсутності письмового заперечення Орендодавця протягом місяця з дати закінчення такого терміну та вчинення Орендарем, як носієм переважного права конклюдентних дій, вважається автоматично поновлений на той самий строк, який був раніше встановлений таким договором. При цьому, ні нормами діючого законодавства України, ані умовами Договору оренди землі не встановлено жодних обмежень чи/або заборон щодо поновлення (автоматичного подовження) такого договору більше як один раз. На думку Відповідача, після закінчення 01.07.2015 року, дії поновленого у 2010 році (автоматично подовженого) договору оренди та за відсутності письмових заперечень Орендодавця, цей договір оренди знову був поновлений (автоматично подовжений) на новий строк (термін) до 01.07.2020 року, який станом на сьогодні є чинним, відтак у місцевої прокуратури відсутні правові підстави для ствердження про припинення зазначеного договору оренди землі.
Від прокуратури 14.08.18р до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор зауважив про те, що положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній з 17.02.2011, а не з 20.09.2016, як помилково вважає відповідач) містять обов'язок орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця, долучивши проект додаткової угоди до договору оренди а також вимогу щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі в обов'язковому порядку. У той же час, спірний договір оренди землі, укладений Головинською сільською радою з відповідачем на термін 5 років (до 01.07.2010) передбачав переважне право орендаря після закінчення строку дії договору поновити його на новий строк, повідомивши орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Таким чином, на думку прокуратури, на момент закінчення договору оренди - 01.07.2010, орендар у разі належного виконання умов спірного договору та вимог чинних нормативних актів, що визначають правові підстави та умови поновлення договору оренди землі, мав право скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий п'ятирічний строк, тобто до 01.07.2015.
Враховуючи, що станом на 09.07.2018 (дату звернення заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури до суду із вказаним позовом) Мельник A.A. продовжуючи користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, а саме 01.07.2015, не надсилав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та не укладав додаткової угоди до спірного договору з Головинською сільською радою, як це передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції з 17.02.2011) відтак, підсумовує прокурор, у Відповідача відсутні правові підстави вважати, що договір оренди поновлено на той самий строк і на тих самих умовах.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що вимоги Відповідача про закриття провадження у даній справі є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.18р.
21.08.2018 до суду від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначив про те, що частинами 1, 3 статті 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України та норми ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, на думку Відповідача, аналіз наведених вище норм Закону дозволяє зробити висновок, що внесені Законодавцем зміни набувають чинності та застосовуються до правовідносин які виникли лише після набуття чинності таких змін у законі.
Враховуючи вищевказане, Відповідач вважає, що оскільки, правовідносини за договором оренди виникли у 2005 році то за таких обставин, до вирішення спору підлягають застосуванню норми закону які були чинними на дату виникнення у 2005 році правовідносин за договором оренди.
Крім того, Відповідач вказує на те, що Позивачем не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами наявності у діях Відповідача, прямого порушення інтересів держави у сфері використання комунального майна, що в свою чергу автоматично вказує на відсутність предмету спору.
В додаткових письмових поясненнях поданих до суду Відповідачем 16.10.18р., останній просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та у звязку із цим, відмовити повністю у задоволенні позову заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах Головинської сільської ради, Костопільського району Рівненської області про повернення земельної ділянки.
В обгрунтування заяви про застосування позовної давності, зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю в 3 роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Разом з тим згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
На думку Відповідача, оскільки прокурор звернувся до суду з даним позовом з пропуском 3-х річного строку позовної давності (звернувся до суду 09.07.2018 року), а спірні правовідносини мали місце 01.07.2015 року, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою суду від 05.09.18р розгляд справи відкладено на 16.10.18р.
В судовому засіданні 16.10.18р представник прокуратури підтримав позов повністю, просив суд задоволити, представник Відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, крім того просив застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.
Представник Головинської сільської ради в судові засідання 05.09.18р та 16.10.18р не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №3301309549199, №3301309444974 про вручення ухвал суду від 01.08.18р та 05.09.18р.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
В п. 3 зазначеного рішення Суд в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Таким чином, спірні правовідносини, пов'язані з можливим розпорядженням земельної ділянки комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а не вжиття Головинською сільською радою заходів щодо розірвання спірного договору та не повернення спірної земельної ділянки до земель запасу Головинської сільської ради порушують права останньої, як власника вказаної земельної ділянки.
Однак, на даний час Головинська сільська рада, як власник земельної ділянки жодних заходів щодо усунення вказаного порушення не вживає.
За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернень прокуратури до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення Головинській сільській раді є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Рішенням Головинської сільської ради Костопільського району № 108 від 30.12.2003 року Фізичній особі-підприємцю Мельнику Андрію Андрійовичу за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови надано в строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,02 га, що розташована за адресою: вул. Л.Українки, 128А, с. Головин Костопільського району.
На підставі вказаного рішення 22.11.2004 між Головинською сільською радою та ФОП Мельником A.A. укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, Головинська сільська рада (Орендодавець) надає, а ФОП Мельник A.A. (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,02 га, для будівництва магазину по продажу продовольчих товарів з земель запасу житлової та громадської забудови.
Пунктом 8 Договору сторонами встановлено, що останній укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір зареєстровано 01.07.2005 за № 040559100004 у Костопільському районному відділі Рівненської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».
Таким чином, термін дії договору оренди землі встановлено строком до 01.07.2010 року.
Пунктами 21, 37 Договору визначено, що дія вказаного договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено та після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Разом з тим, судом встановлено, що ФОП Мельник A.A. у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди. Водночас, рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2005 за № 040559100004 Головинською сільською радою не приймалось, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення з ФОП Мельником A.A. не укладена.
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,02 га обліковується за Мельником A.A.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що за Мельником A.A. (РНОКПП НОМЕР_1) об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. JI. Українки, 128А в с. Головин Костопільського району не зареєстровані.
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.03.18р № 267/0/201-18, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 36 423, 86 грн.
Згідно з ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Така ж норма закріплена сторонами і в п.37 Договору оренди землі.
Таким чином з 01.07.2010 Договір оренди землі від 22.11.2004, укладений між Головинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Мельником Андрієм Андрійовичем, припинив свою дію.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 21 Договору оренди землі передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
З огляду на вищезазначене, з 01.07.2010 у Відповідача виникло зобов'язання по поверненню орендодавцеві - Головинській сільській раді земельної ділянки загальною площею 0,02 га, нормативна грошова оцінка якої становить 36 423, 86 грн, яка знаходиться за адресою: вул. JI. Українки, 128А в с. Головин Костопільського району, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 22.11.2004 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Однак, як встановлено судом та не заперечується Відповідачем, останній після закінчення у 2010 році строку користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди і надалі продовжує користуватись земельною ділянкою і до сьогодні.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2010 на дату закінчення строку дії договору оренди землі від 01.07.2005), в якому зокрема зазначається про те, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як встановлено судом, Позивачем - Головинською сільською радою будь-яких письмових пропозицій, листів, повідомлень щодо змін умов договору оренди землі від 22.11.2004 або припинення його дії на адресу Відповідача не направлялося. Водночас, у зв'язку з тим, що ФОП Мельник A.A. продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору - 01.07.2010, відтак вказаний договір продовжив свою дію ще на п'ять років на тих самих умовах, що були визначені договором від 22.11.2004 (зареєстрований 01.07.2005) тобто до 01.07.2015.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України ""Про оренду землі" (в редакції від 17.02.2011 на дату закінчення продовженого строку дії договору оренди землі - 01.07.2015) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Таким чином, рішення про поновлення договору оренди землі приймається орендодавцем лише у відповідь на лист орендаря і лише після узгодження з орендарем істотних умов договору.
Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Виходячи зі змісту ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зважаючи на взаємозв'язок норм права викладених у даній статті, правило про продовження договору оренди за відсутності заперечень орендодавця (ч.6 ст. 33) можна застосовувати лише нерозривно із правилом про попереднє завчасне повідомлення орендарем про намір продовжити дію договору оренди (ч.2 ст. 33).
Отже, з урахуванням наведених вимог та положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» сторони мають право на поновлення договору оренди земельної ділянки лише за наявності зазначених умов, при цьому, застосування норми ч.6 ст.33 цього Закону неможливе без урахування правила про необхідність повідомлення орендарем про намір в установлені строки скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк.
Разом з тим, судом встановлено, що ФОП Мельник A.A. у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди. Водночас, рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.07.2005 за № 040559100004 Головинською сільською радою не приймалось, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення з ФОП Мельником A.A. не укладена.
Посилання представника Відповідача на те, що договір оренди землі після одноразового поновлення його строку та умов не потребує подальшого поновлення спростовується наведеними вище нормами Закону України «Про оренду землі», які, зокрема в редакції від 17.02.2011, не передбачають автоматичного поновлення договору оренди землі, а встановлюють чіткий та вичерпний порядок такого поновлення.
З огляду на вищезазначене та підтверджене матеріалами справи те, що Відповідач після припинення дії договору оренди землі вказану земельну ділянку Позивачу не повернув чим порушив цивільні права та законні інтереси останнього, суд дійшов висновку, що позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради грунтується на договорі та законі.
Щодо заяви Відповідача до прийняття рішення по справі про застосування строку позовної давності, судом враховано наступне.
За змістом ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і оспорюваних законом інтересів.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття З Господарського кодексу України).
За умовами ст.ст. 316-319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчудження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.
Як зазначається в п. 5.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10, у статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо і не зазначено в законі.
Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядженні своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йде мова про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 ЦК України.
Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у цієї особи титулу власника, в даному випадку Головинської сільської ради.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак, порушення права державної та комунальної власності на землю є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном.
Матеріали справи свідчать, що Відповідач визнає утримання спірної земельної ділянки, при цьому суд зазначає про те, що хоча Позивач прямо і не посилається на положення ст. 391 ЦК України та не визначають вказаний позов негаторним, однак це прямо випливає із суті вимог. Оскільки усунення перешкод у здійсненні правом власності (користування та розпорядження) може відбуватися шляхом зобов'язання винної сторони повернути земельну ділянку власнику.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 918/1217/16 від 11.05.2017, № 904/11083/16 від 12.07.2017, № 904/9152/16 від 21.06.2017, № 904/11398/16 від 02.08.2017 та Постанові Верховного суду України № 916/2129/15 від 05.10.2016.
Заперечення Відповідача наведені у відзиві на позов та письмових поясненнях спростовується всім вищенаведеним і, відповідно, є безпідставними та необгрунтованими та таким, що не підтверджують правомірність користування Відповідачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Мельника Андрія Андрійовича про повернення Головинській сільській раді земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,02 га, яка була передана згідно договору оренди землі № 040559100004 від 01.07.2005.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради задоволити.
2. Фізичній особі-підприємцю Мельнику Андрію Андрійовичу (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Головинській сільській раді (35041, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Головин, вул. Вишнева, 1, код ЄДРПОУ 04526590) земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,02 га, яка була передана згідно договору оренди № 040559100004 від 01.07.2005, укладеного між Головинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Мельником Андрієм Андрійовичем.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Андрія Андрійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Держказначейська служба України, код класифікації видатків 2800) 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2018 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.