65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1371/18
За позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області (пр. Шевченка, б. 12, м. Одеса, 65058; код ЄДРПОУ 38017120)
До відповідача: Комунального підприємства Ананьївської міської ради "АНАНЬЇВ -ВОДОКАНАЛ" (вул. Леніна, б. 11, м. Ананьїв, Одеська область, 66400; код ЄДРПОУ 34108926)
про стягнення збитків
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з ОСОБА_1
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 5 від 02.07.2018 р.;
Від відповідача: ОСОБА_3 - директор; ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 1 від 20.08.2018 р.
Суть спору: Позивач, Державна екологічна інспекція в Одеській області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства Ананьївської міської ради "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" (далі-КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ") про стягнення збитків у розмірі 433 820 грн. 70 коп.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 липня 2018 р. відкрито провадження у справі № 916/1371/18 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 серпня 2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 20 вересня 2018р. на підставі ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі №916/1371/18 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09.10.2018р. У судовому засіданні, що відбулося 09.10.2018р. відкрито судовий розгляд справи по суті. В ході проведення розгляду справи по суті судом оголошувалась перерва до 18.10.2018 р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Позивач зазначає, що у період з 26.03.2018р. по 30.03.2018р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ", у ході якої було встановлено , що КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» здійснювало водокористування з 10 свердловин, розташованих в межах земельних ділянок виробничих об'єктів КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» , наданих йому у користування Ананьївською міською радою Ананьївського району, для власних господарчо-побутових потреб та господарчо-побутових і виробничих потреб своїх абонентів. Водокористування здійснювалось при відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 26.03.2015р. по 25.03.2018р., що, на думку позивача, є порушенням п.9 ст.44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України.
Як зазначив позивач, даний факт зафіксовано в Акті перевірки, складеному за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, та відтворення і охорони природних ресурсів, проведеної в період з 26.03.2018р. по 30.03.2018р.
Позивач зазначає, що згідно з п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до ч.1 ст.149 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч.1 ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах ч.3 ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Згідно з Водним Кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України.
За визначеннями, наведеними у ст.1 Водного кодексу України, використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. За статтею 46 зазначеного Кодексу водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування-це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Таким чином, водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спец водокористування.
Позивач також зазначає, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 затверджено ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (жалі-Методика). ОСОБА_5 встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.
Відповідно до пункту 1.7. Методики самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.
В розділі IX пункти 9.1 та 9.2 ОСОБА_5 визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами підземні води, який здійснюється за формулою: Зсам=100 хWх ТАР, де W - об'єм води метри кубічні), що використана самовільно без дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами підземні води), Тар-розмір, грн./100 куб. м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
Позивач зазначає, що чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.
За таких обставин, позивачем, відповідно до вищевказаної ОСОБА_5, було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та розмір збитків склав 433 820 грн. 70 коп. (5х 284 100,0 м3 х 1,018 грн./ м3 х 0,3= 433 820 грн. 70 коп.).
В обґрунтування позову позивач також зазначає, що за положеннями приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Крім того, враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, Державна екологічна інспекція в Одеській області також вважає за необхідне у якості обґрунтування позовних вимог послатись на положення ч. ч. 1-2 ст. 22 та ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду. При цьому, позивач зазначив, що відповідно до положень ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою , якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Позивач, при розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу , не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.
З урахуванням всього викладеного Державна екологічна інспекція в Одеській області просить суд стягнути з КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" спричинені державі збитки у розмірі 433 820 грн. 70 коп.
Відповідач - КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" проти позову заперечує, посилаючись на те, що на час планової перевірки 26-30 березня 2018р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області у КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" дійсно не було дозволу на спеціальне водокористування, але, на той час вже були розпочаті роботи з отримання цього дозволу, а саме, 15 березня 2018р. було укладено договори з ТОВ «Науковий центр «Екологія» на виготовлення технічної документації для отримання дозволу, термін виготовлення документації та отримання дозволу складає орієнтовно 6 місяців.
Відповідач зазначив, що використовує воду для задоволення господарсько - побутових потреб абонентів КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ", а це 3092 фізичних абонентів та 74 юридичних абонентів (школи, дитячі садки, кафе та магазини). Промислових підприємств, які використовують воду, яку постачає КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" для виробництва - немає. Відповідно , під рентну плату попадають втрати води при аварійних ситуаціях на водогонах.
Як зазначає відповідач, згідно п.п. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 розділу IX Податкового Кодексу України рентна плата за спеціальне водокористування не справляється за воду, що використовують для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних та санітарно - гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та платників єдиного податку.
КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" також вважає, що позивачем безпідставно включено у розрахунок обсяг (284 100 м3) води, добутої КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" у період 2015-2017 р. та І квартал 2018 р., адже має бути враховано тільки втрати води, які складають за даний період, а саме: 1567 м3. При цьому, за ці втрати КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" сплатив рентну плату в п'ятикратному розмірі згідно п.п. 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 розділу IX Податкового Кодексу України, що підтверджується податковими деклараціями з рентної плати .
Отже, як вважає відповідач, відсутні збитки заподіяні державі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розглянув матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Комунальне підприємство «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ», згідно Статуту, затвердженого рішенням Ананьївської міської ради №257-УІ від 17.06.2011р., зареєстрованого 24.11.2011р. за №15261050004000278, є підприємством створеним на базі комунальної власності територіальної громади міста Ананьїва, закріпленої за ним на праві господарського відання. Підприємство підвідомче та підконтрольне Ананьївській міській раді. Основною метою створення та діяльності підприємства є забезпечення підприємств, населення міста Ананьїва та інших абонентів питною водою та приймання і очищення стічних вод, а також одержання прибутку. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення; очищення стічних вод до норм гранично-допустимих скидів; скид очищених стічних вод в басейн річки Тилигул.
Як встановлено судом, і проти чого сторони у справі не заперечують, у період з 26.03.2018р. по 30.03.2018р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ", результати якої оформлено Актом №19/10, складеним за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення і охорони природних ресурсів. З даного Акту вбачається, що станом на дату проведення перевірки у КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" відсутній дозвіл на спеціальне водокористування , що є порушенням п.3 ч.1 ст.44 , ч.1 ст.49 Водного кодексу України. За відсутністю такого дозволу , в період з 26.03.2015р. по 25.03.2018р. КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» здійснювало водокористування з 10 свердловин, розташованих в межах земельних ділянок виробничих об'єктів КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ», наданих йому у користування Ананьївською міською радою Ананьївського району для власних господарчо-побутових потреб та господарчо-побутових потреб споживачів, в результаті чого було використано 284,1 тис. м3 води.
Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Статтею 23 Кодексу України про надра (у відповідній редакції) передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
За результатом дослідження Акту №19/10, не вбачається, що видобуток відповідачем води на добу в спірний період перевищував 300 кубічних метрів на добу. При цьому, на арк..8 Акту зазначено, що за 2017 рік кількість водовикористання становила 103,6 тис. куб.м на рік ( що складає у середньому 283,84 куб.м на добу загалом на 10 водозабори). Отже, відсутні підстави вважати, що водовикористання в такому обсязі потребувало отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Водночас згідно зі ст.65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд вважає недоведеною наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача. Суд установив, що відповідач є комунальним підприємством, одним з основних видів діяльності якого є забір, очищення та постачання води, основна кількість якої розподіляється між населенням, школами, дитсадками, лікарнею, іншими бюджетними організаціями, відповідно, є необхідною для забезпечення діяльності зазначених установ та населення.
Крім того, з наданих відповідачем до справи доказів вбачається, що КП "АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ" сплатив рентну плату в п'ятикратному розмірі згідно п.п.255.11.13 п. 255.11 ст. 255 розділу IX Податкового Кодексу України, за втрати води у період 2015-2017 р. та І квартал 2018 р. у обсязі 1567 м3, що підтверджується податковими деклараціями з рентної плати, адже, згідно п.п.255.4.1 п. 255.4 ст. 255 розділу IX Податкового Кодексу України рентна плата за спеціальне водокористування не справляється за воду, що використовують для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних та санітарно - гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та платників єдиного податку.
Слід також зауважити, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №412-А-2018 від 24.04.2018р. «Про видачу ліцензії направо провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» видано КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.
Крім того, КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» укладено декілька договорів з ТОВ «Науковий центр «Екологія» на предмет «Організація комплексних робіт з розробки проекту нормативів ГДС речовини, що скидаються разом зі зворотними водами у водні об'єкти», на предмет « Організація комплексних робіт зі збору пакету документів та розробки поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води», на предмет «Організація комплексних робіт зі бору документації для отримання дозволу на спеціальне водокористування». Всі зазначені документи ,відповідно до абз.13 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002р. «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459» мають бути надані до заяви до отримання Дозволу. Отже, КП «АНАНЬЇВ-ВОДОКАНАЛ» вчиняються відповідні дії , направлені на отримання спеціального дозволу.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що позивачем у справі не доведено достовірними та достатніми доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим, на думку суду, позовна заява Державної екологічної інспекції в Одеській області задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Одеській області - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено 26 жовтня 2018 р.
Суддя Н.В. Рога