Ухвала від 16.10.2018 по справі 911/4610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/4610/15

за позовом ОСОБА_1, м. Донецьк

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" м. Київ в

особі Луганської філії Державного підприємства "Регіональні елекричні

мережі" Луганська обл., м. Лисичанськ

про стягнення 90979,89 грн.

в межах справи № 911/4610/15

за заявою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", м. Київ

(код 32402870) - заявник/боржник

про банкрутство

Суддя Рябцева О.О.

Секретар судового засідання: Зоря В.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (дов. № 1323 від 14.08.2018 р.);

від відповідача: Майорова Н.О. (дов. № 40 від 15.06.2018 р.);

від розпорядника майна боржника: не з'явився;

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4610/15 про банкрутство Державного підприємства "Регіональні електричні мережі".

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. порушено провадження у справі № 911/4610/15; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М. (свідоцтво № 136 від 04.02.2013).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 р. апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" задоволено частково, апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задоволено повністю; скасовано ухвалу місцевого суду в частині призначення розпорядником майна Боржника Гусака Ю.М.; відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Сольського В.С. про участь у справі; розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Сольського В.С.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2016 р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ДП "Регіональні електричні мережі".

19.07.2018 р. до господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного підприємства "Регіональні елекритні мережі" про стягнення 90979,89 грн. заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2018 р. прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства "Регіональні елекритні мережі" про стягнення 90979,89 грн. заборгованості по заробітній платі у межах провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство державного підприємства "Регіональні електричні мережі"; підготовче засідання призначено на 30.08.2018 р.; витребувано у відповідача: довідку про розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 в період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. та наказ № 23у від 11.05.2016 р. про звільнення ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2014 р. вона була прийнята на роботу до Луганської філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на посаду інженера другої категорії служби розподільчих мереж та ліній електропередач, а 11.05.2016 р. була звільна з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Проте, всупереч вимогам ст. 116 КзПП України при звільненні відповідачем не було виплачено позивачу заробітну плату за період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р., яка відповідно до здійсненого позивачем розрахунку станом на день звільнення становила 90979,89 грн.

13.09.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що свої посадові обов'язки ОСОБА_1 виконувала у м. Луганську, де була розташована Луганська філія ДП «Регіональні електричні мережі», тобто на території, яка тимчасово не контролювалась і не контролюється органами державної влади України, оскільки Луганська філія ДП «Регіональні електричні мережі» до січня 2016 р. фактично здійснювала виробничу діяльність у т.ч. і на тимчасово окупованій території. Відповідно до п. 5 Постанови від 07.05.2015 р. № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» з травня 2015 р. на неконтрольованій території Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» було впроваджено окремий бухгалтерський облік господарської діяльності, тобто обов'язки по нарахуванню заробітної плати та виплаті нарахованої заробітної плати всім працюючим на неконтрольованій території робітникам філії, виконували працівники бухгалтерії, які працювали у м. Луганську - за місцем попередньої реєстрації Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» - на неконтрольованій території, виплата заробітної плати працівникам по неконтрольованій території здійснювалась у грошовій готівковій формі безпосередньо в касі філії у м. Луганську відповідно до п. 6 вказаної Постанови із складанням відомостей на отримання грошових коштів, які знаходяться у м. Луганську. Крім того, відповідач вказує, що на момент звільнення позивача Луганська філія ДП "Регіональні електричні мережі" не мала доступу до серверів та програмного забезпечення, технічної, бухгалтерської, кадрової та іншої документації, що залишилась на непідконтрольній території, трудові книжки та особисті справи працівників, які виконували свої обов'язки на території, що тимчасово не контролюється органами державної влади України за місцем реєстрації Луганської філії у м. Лисичанськ, відсутні.

21.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач вказує, що посилання відповідача на той факт, що у нього відсутня можливість підтвердити наявність заборгованості зі сплати заробітної плати чи її відсутність, у зв'язку з відсутністю доступу до серверів та програмного забезпечення, технічної, бухгалтерської, кадрової чи іншої документації, що залишилась на непідконтрольній території, є необґрунтованою та суперечить вимогам законодавства України, посилаючись на те, що відповідно до п. 44.1 та п. 44.3 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний мати та зберігати бухгалтерську документацію про нарахування та виплату заробітної плати та відповідно до п. 44.5 Податкового кодексу України платник зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

24.09.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов уточнений відзив на позов.

16.10.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення від 16.10.2018 р., до яких відповідачем додано копію довідки № 02/1515 від 11.10.2018 р. про доходи ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2018 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено 02.10.2018 р.

Представник позивача у підготовчих засіданнях 30.08.2018 р., 13.09.2018 р., 25.09.2018 р. та у судових засіданнях 02.10.2018 р. та 16.10.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.08.2018 р. не з'явився, а у підготовчих засіданнях 13.09.2018 р., 25.09.2018 р. та у судових засіданнях 02.10.2018 р. та 16.10.2018 р. проти позову заперечував.

Розпорядник майна у підготовчі засідання 30.08.2018 р., 13.09.2018 р., 25.09.2018 р. та у судові засідання 02.10.2018 р. та 16.10.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце підготовчих та судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103264305121 та № 0103252299932.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1, 01.10.2014 р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера другої категорії служби розподільчих мереж та ліній електропередач Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» на підставі наказу № 20 від 25.09.2014 р.

На підставі наказу № 23у від 11.05.2016 р. Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 11.05.2016 р. звільнено з займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП за власним бажанням.

07.04.2014 р. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що наказом ДП "Регіональні електричні мережі" № 375 від 24.12.2014 р. "Про переміщення Донецької та Луганської філій з території проведення АТО" було визначено, зокрема, місцезнаходження Луганської філії - м. Лисичанськ, вул. Л.Українки, буд. 7А.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004360977 від 28.08.2018 р. вбачається, що державна реєстрація зміни місцезнаходження Луганської філії ДП "Регіональні електричні мережі" відбулась 14.01.2015 р.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що свої посадові обов'язки позивач виконувала у м. Луганську, де була розташована Луганська філія ДП «Регіональні електричні мережі», тобто на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України, відповідно до Постанови КМУ від 07.05.2015 року № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження». На момент звільнення позивача Луганська філія ДП "Регіональні електричні мережі" не мала доступу до серверів та програмного забезпечення, технічної, бухгалтерської, кадрової та іншої документації, що залишилась на непідконтрольній території, трудові книжки та особові справи працівників, які виконували свої обов'язки на території, що тимчасово не контролюється органами державної влади України за місцем реєстрації Луганської філії у м. Лисичанськ, відсутні.

Згідно з п. 44.1 та п. 44.3 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.5. Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом встановленого п. 44.5 ПК України строку не було відновлено втрачену документацію бухгалтерського обліку, отже доводи відповідача про неможливість встановлення факту наявності чи відсутності заборгованості з заробітної плати та розміру заборгованості у разі її наявності, є необґрунтованими, а відсутність відновленої документації жодним чином не можуть бути підставою для відмови у виплаті заробітної плати позивачу.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за загальний період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. у сумі 90979,89 грн.

На підтвердження заборгованості по виплаті заробітної плати позивач посилається на довідку № 694 від 12.08.2016 р. про доходи ОСОБА_1, складеної Луганською філією ДП «Регіональні електричні мережі» та на довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області форми ОК-5 та ОК-7 щодо застрахованої особи ОСОБА_1

Як вбачається із позовної заяви, позивачем здійснено розрахунок заборгованості відповідно до відомостей з Довідки № 694 від 12.08.2016 р. Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» шляхом визначення з вказаної довідки посадового окладу у сумі 4723,00 грн. та множення вказаної суми на 19 місяців та 5 робочих днів.

Однак, наданий позивачем розрахунок є невірним з огляду на наступне.

Як вбачається з довідок форми ОК-5 та ОК-7, виданих Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, щодо застрахованої особи ОСОБА_1, відповідачем за період з жовтня 2014 р. по жовтень 2015 р. подавались відомості до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо суми заробітку ОСОБА_1, з якої сплачено єдиний внесок, та для нарахування пенсії.

Відповідно до п. 10 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 794, (далі - Положення) роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Згідно з п. 13 вказаного Положення для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку, зокрема, від роботодавців.

Пунктом 16 Положення передбачено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи, зокрема містить відомості про суму заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно).

З вищезазначених довідок вбачається, що за період з листопада 2015 р. по травень 2016 р. вказані відомості до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо суми заробітку ОСОБА_1, з якої сплачено єдиний внесок, не подавались, відповідно у довідках форми ОК-5 та ОК-7 сума заробітку для нарахування пенсії за вказаний період значиться, як 00,00 грн.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (форми ОК-5 та ОК-7), сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок, за період з 01.10.2014 р. по 30.04.2015 р. становить 29413,46 грн., а за період з 01.05.2015 р. по 31.10.2015 р. становить 29476,16 грн.

Вказані довідки підтверджують здійснення нарахування відповідачем вказаних сум, оскільки відповідно до Положення інформаційна довідка формується на підставі інформації поданої роботодавцем.

Оскільки відповідачем здійснювалось нарахування заробітної плати позивачу за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2015 р., то вказане свідчить про те, що позивач з жовтня 2014 р. по жовтень 2015 р. належним чином виконувала свої трудові обов'язки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.10.2014 р. по 30.04.2015 р. становить 29413,46 грн.

Як вбачається з довідки № 694 від 12.08.2016 р. про доходи ОСОБА_1, складеної Луганською філією ДП «Регіональні електричні мережі», ОСОБА_1 працювала на посаді інженера Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі» з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р., вказана довідка видана за період з травня 2015 р. по квітень 2016 р. включно, однак містить відомості про нарахований дохід, утримання та суми до виплати лише за період з травня 2015 р. по жовтень 2015 р., інформація щодо нарахованого доходу, утримання та суми до виплати за період з листопада 2015 р. по квітень 2016 р. у вказаній довідці відсутня.

Крім того, з вказаної довідки вбачається, що загальна сума нарахованого доходу за період з травня 2015 р. по жовтень 2015 р. складає 29476,16 грн., сума утримань за вказаний період складає 5765,53 грн. та загальна сума до виплат за період з 01.05.2015 р. по 31.10.2015 р. становить 23710,63 грн.

Як вбачається з вказаної довідки, сума нарахованого доходу за період з травня 2015 р. по жовтень 2015 р. співпадає з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України (форми ОК-5 та ОК-7) за вказаний період.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що сума заробітної плати за період з 01.05.2015 р. по 30.10.2015 р., за винятком уримань, становить 23710,63 грн.

Відповідач у своєму уточненому відзиві на позов посилається на те, що позивачем не долучено до позовної заяви ще однієї довідки № 693 від 12.08.2016 р., виданої на ім'я ОСОБА_1 Луганською філією ДП «Регіональні електричні мережі», оригінал якої відповідачем надано суду, з якої вбачається, що заборгованості по заробітній платі немає.

Однак, вищезазначена довідка № 693 від 12.08.2016 р. не береться судом до уваги, оскільки вказана довідка не є доказом виплати відповідачем позивачу зазначених у ній сум нарахованої заробітної плати.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з 01.11.2015 р. по 11.05.2016 р., судом встановлено наступне.

Як уже зазначалось, з довідки № 694 від 12.08.2016 р. про доходи ОСОБА_1 та з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (форми ОК-5 та ОК-7) вбачається, що інформація щодо нарахування заробітної плати за вказаний період відсутня.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що твердження позивача про наявність заборгованості з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. не відповідає дійсності, оскільки з довідки ОК-7, виданої Пенсійним Фондом в України в м. Лисичанську вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Луганській філії ДП «Регіональні електричні мережі» з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р., проте заробітна плата нараховувалась з 01.10.2014 р. по 30.10.2015 р., а з листопада 2015 р. графа «сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок» містить нульове значення.

Крім того, як уже зазначалось, відповідач посилається на те, що свої посадові обов'язки ОСОБА_1 виконувала у м. Луганську, де була розташована Луганська філія ДП «Регіональні електричні мережі», тобто на території, яка тимчасово не контролювалась та не контролюється органами державної влади України, оскільки Луганська філія ДП «Регіональні електричні мережі» до січня 2016 р. фактично здійснювала виробничу діяльність у т.ч. і на тимчасово окупованій території (відповідно до Постанови НКРЕКП від 02.10.2014 р. № 61 визначено перелік місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території ліцензованої діяльності ДП «Регіональні електричні мережі», в яку увійшли території, що тимчасово не контролюються органами державної влади України) з урахуванням умов Постанови КМ України від 07.05.2015 р. № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», на що суд зазначає наступне.

Листом від 08.07.2014 № 7302/3/14-14/13 Міністерство соціальної політики України надало роз'яснення, що працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі «прогул».

Зазначене обумовлене необхідністю збереження життя і здоров'я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посади.

Таким чином, керівництво Луганської філії правомірно не звільнило працівників, які не виходили на роботу в зоні проведення антитерористичної операції .

Відповідно до ч. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 4 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено розрахунок середньої заробітної плати за вересень-жовтень 2015 р., сума якої складає 4889,37 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку здійсненого судом, сума заробітної плати за період з 01.11.2015 р. по 30.04.2016 р., з урахуванням суми середньої заробітної плати, складає 29336,22 грн. (4889,37 грн. х 6 місяців = 29336,22 грн.).

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин,) а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати за вересень-жовтень 2015 р., сума якої складає 232,83 грн. (5270,47 грн. + 4508,27 грн./42 робочих дні = 232,83 грн.).

Таким чином, відповідно до розрахунку здійсненого судом, сума заробітної плати за період з 01.05.2016 р. по 11.05.2016 р., з урахуванням середньоденної заробітної плати, складає 1164,15 грн. (232,83 грн. х 5 робочих днів = 1164,15 грн.).

Як уже зазначалось, до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення від 16.10.2018 р., до яких відповідачем додано копію довідки № 02/1515 від 11.10.2018 р. про доходи ОСОБА_1

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи можуть подавати до суду докази до закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість подання під час підготовчого провадження довідки № 02/1515-1 від 11.10.2018 р. про доходи ОСОБА_1, в якій вказана сума утримань за період з 01.10.2014 р. по 30.04.2015 р., вказана довідка не прийнята судом до розгляду.

Частиною 2 ст. 210 ГПК України встановлено, що докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, довідка № 02/1515 від 11.10.2018 р. про доходи ОСОБА_1, яка, зокрема, містить інформацію про суми утримань за період з 01.10.2014 р. по 30.04.2015 р., не береться судом до уваги.

Отже, загальна сума заробітної плати відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. становить 83624,46 грн. (29413,46 грн. + 23710,63 грн. + 29336,22 грн. + 1164,15 грн. = 83624,46 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази виплати відповідачем ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати за період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. у сумі 83624,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 статті 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість по заробітній платі за загальний період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. у сумі 83624,46 грн., станом на час прийняття рішення відповідачем не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за загальний період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. у сумі 83624,46 грн., з яких 23710,63 грн. - сума заборгованості з відрахуванням утримань у зв'язку з наявністю у суду інформації про розмір утримань, та 59913,83 грн. - сума заборгованості без вказаних відрахувань.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення заробітної плати за загальний період з 01.10.2014 р. по 11.05.2016 р. у сумі 90979,89 грн. підлягає частковому задоволенню у сумі 83624,46 грн.

Позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 1619,55 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 32402870) на користь ОСОБА_1 ( 83064, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 83624,46 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять чотири грн. 46 коп.) заборгованості по заробітній платі.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 32402870) в дохід Державного бюджету України 1619,55 грн. (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять грн. 55 коп.) судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 26.10.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева