ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
26.10.2018Справа № 910/14069/18
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про визнання договору неукладеним,
Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про визнання неукладеним договору №102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" вказує, що не виявляло свого волевиявлення на укладення вказаного договору, сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов даного договору, позивачем згода на його підписання не надавалась та від імені Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" уповноваженою особою даний договір не підписувався і не скріплювався печаткою позивача, тому наявні правові підстави для визнання вказаного договору неукладеним.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення
В той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку, в поданому до суду позові позивачем заявляється вимога про визнання неукладеним договору, а підставою заявлення такої вимоги - фактичне не укладення позивачем такого договору. Тобто, фактичним предметом спору за таким позов виступає встановлення юридичного факту - укладення чи ні відповідного правочину.
Однак, з огляду на викладені положення, така вимога не може бути предметом окремого позову, оскільки не стосується будь-яких прав чи обов'язків, в т.ч. тих, що міг породжувати спірний правочин (не стосується спору про право), тобто, її задоволення не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача, в той час, як господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, а не встановлення самого факту відсутності таких відносин.
Таким чином, слід дійти висновку, що заявлена за поданим позовом позивачем вимога про визнання неукладеним договору не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, адже пред'явлена за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вона подана, тобто, не стосується захисту порушених прав чи інтересів (відсутній спір про право), а тому можливість розгляду такої вимоги у господарському суді відсутня.
Аналогічні висновки щодо неможливості розгляду судом самостійно в окремому позовному провадженні вимоги, яка не супроводжує спір про право, а стосується виключно встановлення юридичного факту, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про визнання неукладеним договору №102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за наведених обставин спір про визнання договору неукладеним, заявлений самостійно в окремому позовному провадженні, не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у прийнятті позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" про визнання неукладеним договору №102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015.
2. Повернути Приватному акціонерному товариству "Краснодонвугілля" (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 54; ідентифікаційний код 32363486) з Державного бюджету України 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №4500059690 від 10.10.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (26.10.2018) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Бойко