ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2018Справа № 910/7105/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК"
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницького відділення №880
про стягнення 734 862,57 грн.
за участю представників:
від позивача: Багінський А.О.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницького відділення № 880 про стягнення 734 862,57 грн., з яких: 625846,73 грн. - інфляційні втрати, 109015,84 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача необхідно стягнути із відповідача інфляційні втрати та 3% річних за весь час незаконного володіння чужими грошовими коштами за період з 01.01.2016 по 12.10.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 (суддя Мельник В.І.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7105/18 та призначено підготовче засідання на 10.07.2018.
09.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, а тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, визначені статтею 625 ЦК України. Також відповідач, посилаючись на те, що позивач допустив помилки при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, надав власний розрахунок, згідно із яким, сума інфляційних втрат становить 576664,62 грн. та 3% річних у сумі 108437,09 грн.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1370 від 03.08.2018, у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7105/18.
В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/7105/18, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/7105/18 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі № 910/7105/18 на 04.09.2018.
В судовому засіданні 04.09.2018 відкладено підготовче засідання на 25.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання.
В підготовчому засіданні 25.09.2018, враховуючи відсутність в учасників судового процесу заяв і клопотань, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 23.10.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 25.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047847145.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 23.10.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по справі №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017:
- визнано наказ Господарського суду міста Києва №52/136 від 13.04.2011 року, таким, що не підлягає виконанню на суму 3520541 (три мільйона п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 86 коп., з яких: 2987585,45 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 299022,92 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 28.11.2008 року по 29.04.2009 року); 220568,99 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 03.11.2008 року по 30.04.2009 року); 13364,5 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (за період з 06.11.2008 року по 29.04.2009 року);
- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 3 520 541,86 грн. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.
Як визначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по справі №52/136 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено, що стягувачем АКБ "Укрсоцбанк" було двічі стягнуто заборгованість на суму 3 520 541,86 грн. (3 789 767,44 грн. заборгованість стягнута за виконавчим написом - 269 225,58 грн. інфляційних втрат, які були стягнуті за виконавчим написом, проте, не стягувались за судовим наказом) за кредитним договором №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 за аналогічний період.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року, становить 3 520 541,86 грн. і не потребує доказування.
21.04.2017 на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, по справі №52/136, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 3 520 541 грн. 86 коп. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011 року.
04.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54836645 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року №52/136.
12.10.2017 року приватним виконавцем Авторговим А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54836645.
Посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов'язання з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по праві №52/136, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 625846,73 грн. та 3% річних у 109015,84 грн., нараховані за період з 01.01.2016 по 12.10.2017.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Як встановлено судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по справі №52/136, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 3 520 541,86 грн. безпідставно одержаних грошових коштів стягувачем за наказом №52/136 від 13.04.2011.
Вказаним рішенням встановлено наявність у Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" обов'язку повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" 3 520 541,86 грн. безпідставно одержаних грошових коштів за наказом №52/136 від 13.04.2011.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №52/136 щодо наявності у відповідача зобов'язання повернути позивачу безпідставно одержаних грошових коштів за наказом №52/136 від 13.04.2011 у сумі 3 520 541,86 грн. повторного доведення не потребують.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, у даному випадку правовідношення, у якому відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у розмірі 3 520 541,86 грн. на виконання ухвали суду є грошовим зобов'язанням.
Під час вирішення даного спору, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що приписи частини другої статті 625 ЦК не можуть бути застосовані господарським судом, так як між сторонами відсутні договірні відносини, не береться до уваги,
Згідно із розрахунку позивач нараховує інфляційні втрати у сумі 625846,73 грн. та 3% річних у сумі 109015,84 грн., за період з 01.01.2016 по 12.10.2017.
З матеріалів справи вбачається, що сплата відповідачем заборгованості у сумі 3 520 541,86 грн. на виконання ухали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 по справі №52/136, здійснена 11.10.2017.
Згідно із довідки АБ "Укргазбанк" вказані кошти у сумі 3 520 541,86 грн. надійшли на поточний рахунок позивача 11 жовтня 2018 року.
Таким чином нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати за період з 01.01.2016 по 10.10.2017.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що з відповідач на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 108509,83 грн. та інфляційне збільшення боргу у сумі 576680,79 грн., у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Хмельницького відділення № 880 (03150, м. Київ, вулиця КОВПАКА, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІН-ТАК" (29019, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 57/3, офіс 5, ідентифікаційний код 22768641) 3% річних у сумі 108509,83 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 576680,79 грн. та судовий збір у розмірі 10277,86 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.10.2018.
Суддя О.В. Гулевець