номер провадження справи 18/76/16
18.10.2018 Справа № 908/2520/16
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.,
При секретарі судового засідання Чубар М.В.,
розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2520/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” (юр. адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6-б)
до відповідача державного підприємства “Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Центральна, 6)
про стягнення 1329131 грн. 87 коп. основного боргу за договором оренди № ПООСГТ 01/07/13-01 від 01.07.2013 р., 112193 грн. річних процентів, 1174563 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів,
орган, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6)
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача (стягувача, скаржника): ОСОБА_1, ордер КС № 361203 від 01.10.2018
від відповідача (боржника): ОСОБА_2, наказ № 65-К від 19.12.2016
від органу примусового виконання: ОСОБА_3, довіреність № 09-29/28 від 26.03.2018
До господарського суду Запорізької області 08.10.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” надійшла скарга на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2520/16.
Заявник просить суд: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у порушенні строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 у виконавчому провадженні ВП 53885595; 2) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 53885595 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 908/2520/16 від 05.12.2016; 3) зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника); 4) скасувати постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 19.09.2018 (у виконавчому провадженні 53885595).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2018, справу № 908/2520/16 для розгляду скарги передано судді Носівець В.В.
Ухвалою суду від 09.10.2018 скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 18.10.2018.
В судовому засіданні 18.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Представник заявника (позивача) доводи скарги підтримав в повному обсязі.
У скарзі позивач зазначав, що постанова про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 винесена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтована тим, що 12.07.2018 в ході проведення виконавчих дій старший державний виконавець Половніков Р.С. виніс постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника в кількості 17 об'єктів та звернувся до стягувачів зведеного виконавчого провадження, в т.ч. до ТОВ «ТД «Украгропром», щодо здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження, однак станом на 19.09.2018 додаткове авансування витрат на депозитний рахунок органу ДВС не надходило. Вимогу щодо здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження позивач вважає протиправною, оскільки організаційно-правова форма підприємства боржника ОСОБА_4 підприємство, частка держави в якому становить 100 відсотків, і зважаючи на дію встановленого Законом України № 2864-ІІІ мораторію, державним виконавцем вимога про додаткове авансування витрат виконавчого провадження надіслана не тим стягувачам, на користь яких надійдуть кошти від примусової результаті арештованого нерухомого майна боржника. В той же час товариство повідомило державного виконавця про готовність здійснення авансування витрат виконавчого провадження, що спрямовані на забезпечення виконання судового рішення в тому числі на користь ТОВ «ТД «Украгропром», і висловлено клопотання про зосередження зусиль на здійсненні арешту та примусовій реалізації майна боржника, на яке не розповсюджується дія мораторію, зокрема біологічні активи (посіви сільськогосподарських культур), товарне зерно, транспортні засоби тощо. Також позивач зазначив про відсутність у матеріалах виконавчого провадження будь-якої інформації щодо результатів витребування від боржника декларації боржника юридичної особи, інформації щодо дебіторської заборгованості підприємства, балансу та фінансової звітності. Під час виконавчого провадження державним виконавцем не здійснено опечатування каси підприємства боржника, у якій також можуть знаходитись готівкові кошти, за рахунок яких можливо здійснювати задоволення вимог кредиторів. Крім того, у постанові відсутня будь-яка інформація щодо здійснення державним виконавцем виїзду за місцезнаходженням підприємства боржника, обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3500,00 га що знаходиться у постійному користуванні боржника, на предмет наявності посівів с/г культур (товарних) та іншого майна; обстеження складів на предмет наявності готової продукції та іншого майна, на яке не розповсюджується дія мораторію. За доводами скаржника, державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу прийнято передчасно, оскільки залишились нез'ясованими обставини наявності у боржника оборотних активів та іншого майна, коштів, на які не розповсюджується дія мораторію за рахунок яких можливо здійснювати задоволення вимог кредиторів. Також позивач вказав на недотримання державним виконавцем положень ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Крім того, скаржник звернув увагу на порушення порядку та строку направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу. Просив скаргу задовольнити.
Представник відповідача доводи скарги визнав обґрунтованими та надав до матеріалів справи копії судових рішень у адміністративному судочинстві щодо оскарження дій державної виконавчої служби по зведеному виконавчому провадженню.
Представник органу примусового виконання проти скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні у повному обсязі.
У відзиві на скаргу державний виконавець зазначив, що всі виконавчі дії проведені у відповідності до вимог чинного законодавства. На момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.09.2018 на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало зведене виконавче провадження 44561389/7 щодо стягнення з ДП "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 21951317,04 грн. в кількості 34 проваджень. Протягом перебування зведеного виконавчого провадження на виконанні виконавцем систематично перевірялася інформація щодо виявлення рахунків боржника та виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, неодноразово здійснювався вихід за юридичної адресою боржника з метою виявлення та проведення опису та арешту майна боржника. За результатами вжитих заходів рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, в достатньому обсязі для покриття заборгованості за зведеним виконавчим провадження виявлено не було. Звернув увагу, що за результатами проведеної у серпні 2018 року перевірки матеріалів зведеного виконавчого провадження № 44561389 винесено постанову від 10.08.2018, відповідно до якої дії державного виконавця визнано такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5. Також, за результатами виходу на юридичну адресу боржника 12.07.2018 державним виконавцем встановлено, що рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, про що складено відповідний акт. Постановою від 12.07.2018 про опис та арешт майна (коштів) боржника описано та арештовано нерухоме майно належне боржнику. Державний виконавець відзначив, що у зв'язку з необхідністю оплати послуг суб'єкта оціночної діяльності з проведення оцінки описаного та арештованого майна відповідно до п. 1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» листом від 17.07.2018 за № 12925-7-03.4 стягувачів повідомлено про необхідність здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження та попереджено щодо наслідків не здійснення авансування. Доводи скаржника відносно того, що за наслідками реалізації нерухомого майна, стягувач не отримає нічого, вважає безпідставними, оскільки за наслідками отримання від боржника коштів, не тільки від примусової реалізації вищезазначеного майна, а й списаних з арештованих розрахункових рахунків боржника внаслідок надходження на ці рахунки грошових коштів та інших джерел, першочергово виконавцем буде повернуто витрачений авансовий внесок. Твердження скаржника про порушення способу надіслання постанови про повернення виконавчого документа від 20.09.2018 державний виконавець зазначив, що відповідно до реєстру поштових відправлень за списком № 352 рекомендованої поштової кореспонденції постанова про повернення виконавчого документа від 20.09.2018 разом із супровідним листом направлена на адресу стягувача рекомендованим листом із повідомленням.
Також, письмовим клопотанням від 18.10.2018 державний виконавець просив суд постановити ухвалу, якою провадження у справі за скаргою ТОВ «Торговий дім «Украгропром» на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби закрити. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом оскарження є дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання наказу справі № 908/2550/16, який був приєднаний до зведеного виконавчого провадження. Державний виконавець вважає, що оскільки дії державного виконавця щодо виконання вказаного наказу здійснювалися у рамках зведеного виконавчого провадження, тому скарга не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Представники позивача та відповідача проти клопотання державного виконавця про закриття провадження у справі за скаргою заперечили.
Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи № 908/2550/16, вислухавши пояснення представників сторін та органу примусового виконання, оцінивши доводи заявника, викладені у скарзі, суд визнав скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 у справі № 908/2520/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Донецької державної сільськогосподарської станції НААН України на користь ТОВ “Торговий дім “Украгропром” 1329131,87 грн. основного боргу, 110587,47 грн. 3% річних, 1157135,04 грн. інфляційних втрат, 38952,82 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ від 05.12.2016.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1. ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області постановою від 10.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53885595 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 № 908/2520/16.
Постановою від 08.06.2017 у виконавчому провадженні № 53885595 виконавчий документ передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області.
Виконавче провадження № 53885595 постановою від 15.06.2017 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 44561389, виконання якого здійснює відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 44561389 винесені постанови:
- від 29.09.2015 про арешт коштів боржника;
- від 31.03.2016 про арешт коштів боржника, що перебувають в касах та сховищах боржника, або надходять до них;
- від 12.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешт на земельні ділянки боржника, а також на майбутній врожай та майнові права на зазначених земельних ділянках; заборонено здійснювати відчуження та передачу у користування земельних ділянок, які належить боржнику);
- від 12.07.2018 про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Також, 12.07.2018 державним виконавцем складений акт, в якому зазначено, що в ході проведення виконавчих дій за адресою боржника виконавцем не виявлено рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення на момент складання акту.
Листом від 16.07.2018 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області звернувся до суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ОСОБА_5, яким просив повідомити вартість проведення оцінки описаного та арештованого 12.07.2018 майна.
Згідно відповіді ФОП ОСОБА_5 орієнтовна вартість робіт із незалежної оцінки арештованого майна складатиме 177000,00 грн.
Державним виконавцем листом від 17.07.2018, адресованим стягувачам, у тому числі скаржнику у даній скарзі, повідомлено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій, а саме, залучення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, з метою визначення вартості описаного майна, у триденний строк з моменту отримання даного листа необхідно перерахувати додаткове авансування витрат на виконавче провадження у сумі 177000,00 грн. на вказані у листі реквізити. Також у листі роз'яснений п. 4 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”. Суд відзначає, що нададана до матеріалів справи копія зазначеного листа містить дату - 17.07.2017, проте, зважаючи на обставини справи, зокрема, дату фіскального чеку щодо направлення цього листа, дату відповіді позивача на вказаний лист, суд визнав це опискою, датою листа слід вважати 17.07.2018.
Листом від 27.07.2018 вих. № 27/07/18-01 ТОВ “Торговий дім “Украгропром” повідомило ВПВР, що відповідно до Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” мораторій (заборона на примусову реалізацію об'єктів нерухомого майна) поширюється на нерухоме майно боржника ДПДГ “Таврія” ОСОБА_6. Відповідно, кошти, отримані ДВС від примусової реалізації нерухомого майна боржника, не можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТОВ “ТД “Украгропром”, що виключає об'єктиву необхідність здійснення додаткового авансування товариством витрат виконавчого провадження на вказані цілі. Зазначено, що товариство готове авансувати витрати виконавчого провадження, що спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, у тому числі на користь ТОВ “ТД “Украгропром”. Товариство просило зосередити зусилля на здійсненні арешту на примусовій реалізації майна боржника, на яке не розповсюджується дія мораторію, зокрема, біологічні активи (посіви сільськогосподарських культур), товарне зерно, транспортні засоби, інше рухоме майно.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 19.09.2018 ВП № 53885595 виконавчий документ: наказ господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 № 908/2520/16 повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Постанова мотивована тим, що станом на 19.09.2018 додаткове авансування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не надходило. Стягувачем не здійснено авансування витрат виконавчого провадження.
Супровідним листом від 19.09.2018 вих. № 15400-7034 постанова та наказ направлені на адресу стягувача та боржника 21.09.2018, що підтверджується списком № 352 згрупованих рекомендованих поштових відправлень.
Згідно наданого органом державної виконавчої служби поштового повідомлення кореспонденція отримана представником стягувача 25.09.2018 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Таким чином, доводи скаржника, що постанову направлено не рекомендованою кореспонденцією не знайшли свого підтвердження. Разом з тим, постанова від 19.09.2018 ВП № 47302457 направлена стягувачу не на наступний робочий день, як то встановлено наведеною нормою права, а через один день, що свідчить про допущене державним виконавцем порушення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заходи примусового виконання рішень наведені у ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».
За умовами статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (з доповненнями, внесеними Законом N 627-VIII від 16.07.2015) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна (749-2017-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ОСОБА_4 виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ОСОБА_4 підприємство «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (боржник) в подальшому перейменовано на державне підприємство «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України». Діюче найменування підприємства визначене постановою Національної академії аграрних наук України протоколом № 21 від 30.11.2016 «Про перейменування державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України».
Організаційно-правова форма підприємства боржника - державне підприємство, яке відповідно до пункту 1.1. Статуту, засноване на основі державної власності та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України.
Таким чином, оскільки частка держави у підприємстві боржника становить 100% (відсотків), дія встановленого Законом України № 2864-ІІІ мораторію щодо заборони примусової реалізації об'єктів нерухомого майна поширюється на нерухоме майно боржника - ДП «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України».
Наведене свідчить, що на час дії встановленого Законом України № 2864-ІІІ мораторію примусова реалізація нерухомого майна у зведеному виконавчому провадженні заборонена, відповідно, отримання державною виконавчою службою від примусової реалізації нерухомого майна коштів та спрямування їх на погашення кредиторської заборгованості боржника є неможливим.
Враховуючи викладене, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” з посиланням на невиконання стягувачем вимоги державного виконавця про додаткове авансування витрат виконавчого провадження, приймаючи до уваги попереднє внесення стягувачем авансового внеску у розмірі 31949,00 грн., є неправомірним.
Слід зазначити, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Зокрема, за визначенням ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", без урахування положень ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст.ст. 34-35 Закону України "Про виконавче провадження".
Матеріали справи не містять доказів вжиття органом ДВС дій, які передбачені наведеними вище правовими нормами щодо зупинення вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Такі докази також не надходили і від органу державної виконавчої служби.
Наведені обставини свідчать про вчинені порушення з боку державного виконавця у процесі здійснення виконавчих дій.
Таким чином, суд вважає доведеними скаржником підстави для задоволення скарги та визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 53885595 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 908/2520/16 від 05.12.2016, внаслідок чого постанова від 19.09.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасною та необґрунтованою, тому визнається судом недійсною (незаконною).
При цьому, суд відзначає, що вимога про скасування постанови про повернення виконавчого провадження ВП 53885595 від 19.09.2018 щодо примусового виконання наказу від 05.12.2016 № 908/2520/16 за своєю правовою природою є тотожною вимогам про визнання постанови недійсною і має ті самі правові наслідки.
Також суд відзначає, що викладена у скарзі вимога про визнання неправомірними дій ДВС щодо порушення строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 судом визнана обґрунтованою частково в частині порушення строків направлення постанови. Разом з тим, окремого задоволення цієї вимоги не потребується для відновлення прав скаржника, оскільки судом досліджуються дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу в цілому.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі вищезазначеного, зважаючи на недоведеність державним виконавцем здійснення всіх можливих і достатніх виконавчих дій передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, суд визнає доводи скарги в частині визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо повернення виконавчого документу стягувачу обґрунтованими.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо повернення виконавчого документу стягувачу з підстав нездійснення стягувачем додаткового авансування витрат виконавчого провадження порушує право стягувача на своєчасне виконання рішення суду та права на справедливий суд, закріплене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відносно вимоги позивача щодо зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника), суд вказує на її передчасність.
У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України “Про виконавче провадження” можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби .
Підстави та порядок відновлення виконавчого провадження, зокрема, у разі скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, передбачені статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчинити дії, вчинення яких передбачено на законодавчому рівні, що в свою чергу може призвести до порушення ст. 19 Конституції України.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, скарга підлягає задоволенню частково.
Відносно клопотання державного виконавця про закриття провадження у справі за скаргою ТОВ «Торговий дім «Украгропром» на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби, суд визнав його безпідставним та відхилив.
Так, матеріалами справи підтверджується, що дії державного виконавця з виконання наказу справі № 908/2520/16 здійснювалися у рамках зведеного виконавчого провадження.
Разом з тим, 19.09.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області прийнято постанову ВП № 53885595 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.
Предметом оскарження є постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 у виконавчому провадженні ВП 53885595, яка винесена поза межами зведеного виконавчого провадження 44561389, що виключає підстави вважати скаргу такою, яка не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2520/16 задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні ВП 53885595 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу № 908/2520/16 від 05.12.2016.
3. Постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 19.09.2018 у виконавчому провадженні 53885595 скасувати.
4. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.
5. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено в судовому засіданні 18.10.2018.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.10.2018.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Носівець