61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
25.10.2018 м.Харків Справа № 905/1672/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область
про стягнення 38721,70 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за дов.
від відповідача: ОСОБА_2 за дов.
Суть справи:
Позивач, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення 38721,70 грн., у тому числі інфляційні витрати у сумі 28405,57 грн. та 3% річних у сумі 10316,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за вимогою №12С000 від 05.12.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. у справі №905/2935/17, внаслідок чого, позивачем додатково нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст.509, 525, 526, 527, 530, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1672/18.
Ухвалою господарського суду від 10.09.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1672/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 02.10.18р.
28.09.18р. на електрону адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.
01.10.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив розглядати справу за правилами загального провадження та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.10.2018р. відкладено судове засідання на 25.10.18р.
09.10.18р. відповідачем подано заяву про перенесення розгляду справи, призначеного на 02.10.18р. о 10:00 год., на іншу дату та час у зв'язку з технічною неможливістю прибуття представника управління до суду.
Означене клопотання відповідача залишено судом без розгляду, оскільки надійшло після проведення вказаного судового засідання.
16.10.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 25.10.2018р. клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд залишив без задоволення.
У судове засідання 25.10.18р. представник позивача з'явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.10.18р. проти позову заперечував.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи суд
встановив:
У період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ПАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м.Краматорськ, які підпадають під дію ряду Законів України, зокрема, «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №12С000 від 05.12.2017р. про сплату заборгованості у сумі 660594,41 грн. за зобов'язаннями січня-грудня 2016р., яка отримана відповідачем 19.12.2017р., про що свідчать у копіях: опис вкладення у цінний лист, датований 06.12.2017р., фіскальний чек ДД ПАТ «Укрпошта» №б/н від 06.12.2017р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 27.12.2017р.
Рішенням господарського суду Донецької області №905/2935/17 від 14.03.18р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 660594,41 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 9908,92грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. у справі №905/2935/17 рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. (повний текст підписано 14.03.2018р.) у справі №905/2935/17 залишено без змін.
01.06.2018р. на виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/2935/17 видано відповідний наказ.
За змістом позовної заяви на виконання рішення господарського суду Донецької області №905/2935/17 від 14.03.2018р. відповідачем 05.07.18р. сплачена заборгованість у сумі 660594,41 грн.
Таким чином, враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати боргу, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:
Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).
Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільног кодексу України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача існувало прострочене зобов'язання перед позивачем в частині погашення основного зобов'язання у загальній сумі 660594,41грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням суду від 14.03.2018р. у справі №905/2935/17, залишеного без змін апеляційною інстанцією, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 660594,41 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 9908,92грн.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно відомостей позивача відповідачем 05.07.2018р. сплачена заборгованість у сумі 660594,41 грн.
Доказів протилежного суду не надано.
Позивач визначив період нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних з 27.12.17р. по 04.07.18р. та інфляційних втрат за період січень-червень 2018р.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 Порядку №256 (діючий у розглядуваний період), яким було визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету, встановлює, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів (Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в розумінні п.3 означеного Порядку) здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України визначає, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Суд зауважує, що і послуги населенню, і витрати позивача з їх надання надавалися та мали бути здійснені відповідно у 2016р. Відтак, подальше не закріплення субвенцій на фінансування надання пільг у Державному бюджеті України на 2016р. не впливає на факт виникнення відповідної заборгованості перед Позивачем і не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця, адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.
З наведених підстав, визначення позивачем періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, не суперечить нормам чинного законодавства.
За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 10316,13 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 28405,57 грн., а всього: 38721,70 грн.
У постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.
Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши наведений вище розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування 3% річних, та наданий розрахунок є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10316,13 грн., підлягають задоволенню.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що їх загальний розмір складає 28857,20 грн., що становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення позивачем.
Таким чином, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі, визначеній позивачем.
Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена судом за допомогою програми “Ліга Закон”.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, заперечення відповідача у цій частині відхилено судом.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро, до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення 38721,70 грн., у тому числі інфляційні витрати у сумі 28405,57 грн. та 3% річних у сумі 10316,13 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Управління правці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, м.Краматорськ, Донецька область, 84333; код ЄДРПОУ 25953617) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (бул.ОСОБА_3, буд.18, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (вул.Херсонська, буд.26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49600, ЄДРПОУ 25543196) 3% річних в розмірі 10316,13 грн., інфляційні нарахування у розмірі 28405,57 грн., судовий збір в розмірі 1762,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 25.10.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2018р.
Суддя М.О. Лейба