61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
25.10.2018 м.Харків Справа № 905/1620/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть”, м.Василівка, Запорізька область
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область
про стягнення 35873,54грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть”, м.Василівка, Запорізька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область, про стягнення 35873,54грн., з яких: 30181,94грн. - основний борг; 787,61грн. - пеня; 1248,18грн. - 3% річних; 3655,81грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. в частині оплати товару в обумовлені даним договором строки.
В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 509, 526, 527, 625, 692, 712 Цивільного Кодексу України, статтей 193, 265 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1620/18.
Ухвалою господарського суду від 31.08.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1620/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 26.09.18р.
Ухвалою суду від 26.09.18р. судове засідання відкладено на 09.10.18р.
Після судового зсідання, 26.09.18р. до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому останній заперечуючи проти позовних вимог, просить суд відмовити у задоволені позову.
11.10.18р. позивачем надано суду: відповідь на відзив; попередній розрахунок судових витрат та докази в підтвердження розміру понесених судових витрат у справі; клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник сторін у судове засідання 25.10.18р. не з'явились; про місце, час та дату слухання справи були повідомлені належним чином.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
24.06.16р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть” (постачальник) та відповідачем (покупець) Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, укладений договір поставки №2756-ЦО-УМТС (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник в порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов даного договору (п.п.1.1., 1.2. договору).
Згідно п.4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору.
Пунктом 4.2. договору, визначені умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов та застережень, що містяться в даному договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі видатки, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки.
Відповідно до п.4.7. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції (п.4.8. договору).
Згідно п.п.5.1., 5.2. договору, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. В будь-якому разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 2000000,00грн. без ПДВ на дату укладання договору. Ціни на продукцію, що постачається постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.
За умовами п.5.4. договору, розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору здійснюється покупцем в порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Також розрахунки по даному договору можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать діючому законодавству.
Відповідно до п.6.8. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.
Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.16р. включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1. договору).
Додатковою угодою від 27.12.16р. сторони дійшли згоди про продовження дії договору до 31.12.17р.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
14.12.16р., 15.12.16р., та 05.04.17р. сторонами підписані специфікації, якими визначені найменування, кількість, ціну, умови поставки, строки поставки та оплати продукції.
Згідно специфікації від 14.12.16р. сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) продукцію, загальною вартістю 873,60грн. з ПДВ 20% у строк до 30.12.16р.
Згідно специфікації від 15.12.16р. сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) продукцію, загальною вартістю 13556,16грн. з ПДВ 20% у строк до 31.01.17р.
Згідно специфікації від 05.04.17р. сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) продукцію, загальною вартістю 30878,78грн. з ПДВ 20% у строк до 30.05.17р.
Умови поставки за вказаними специфікаціями: місце призначення поставки - DDP («Інкотермс - 2010») Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул. Красноармійська, б.1а.
Розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даним специфікаціям, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.5 специфікацій від 14.12.16р., від 15.12.16р. та від 05.04.17р.).
Специфікації підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені поставки продукції обумовленої у специфікаціях від 14.12.16р., від 15.12.16р. та від 05.12.16р. до договору №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, а саме:
- №РН-10012 від 10.01.17р. (видаткова накладна) та №1001-2 від 10.01.17р. (товарно-транспортна накладна) на суму 873,60грн.;
- №РН-10013 від 10.01.17р. (видаткова накладна) та №1001-2 від 10.01.17р. (товарно-транспортна накладна) на суму 13556,16грн.;
- №РН-270410 від 27.04.17р. (видаткова накладна) та №2704-10 від 27.04.17р. (товарно-транспортна накладна) на суму 15708,26грн.;
- №РН-270411 від 27.04.17р. (видаткова накладна) та №2704-10 від 27.04.17р. (товарно-транспортна накладна) на суму 43,92грн.
Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 30181,94грн., був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписом представників отримувача (відповідача) на відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних без зауважень та заперечень та відповідними штампами підприємства відповідача.
Повноваження особи, яка приймала та підписувала накладні з боку відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями на ім'я ОСОБА_1 №010 від 10.01.17р. та №192 від 26.04.17р. на отримання ТМЦ.
Вищевказані видаткові та товарно-транспортні накладні містять посилання на договір поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. В свою чергу товарно-транспорті накладні містять посилання на видаткові накладні та рахунки-фактури.
Таким чином, на виконання умов договору поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 30181,94грн.
За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р., поставлений товар у встановлений строк не сплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 30181,94грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості №22/11-1 від 22.10.17р., яка була отримана представником відповідача 29.11.17р. та залишена без задоволення.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 1248,18грн., інфляційні нарахування у розмірі 3655,81грн. та пеня в розмірі 787,61грн., нарахована на підставі п.6.8. договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що у видаткових накладних відсутні відмітки покупця про дату отримання продукції. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до п.4.7. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, якими є видаткові накладні та товаротранспортні накладнці, а не дата оформлення видаткової накладної. У зв'язку з чим на думку відповідача господарська операція є незавершеною, а тому строк оплати за продукцію є таким, що не настав внаслідок чого зобов'язання щодо оплати продукції станом на теперішній час відсутнє.
Отже, за твердження відповідача позивач не довів належними та допустимими доказами факт прострочення строку здійснення розрахунку за продукцію, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. є передчасними.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення договору поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З аналізу наведених норм статей 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України вбачається, що на підставі договору поставки у покупця виникає обов'язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки та Специфікацій від 14.12.16р., від 15.12.16р. та від 05.04.17р. за видатковими накладними №РН-10012 від 10.01.17р., №РН-10013 від 10.01.17р., №РН-270410 від 27.04.17р., РН-270411 від 27.04.17р. позивач поставив, а представник відповідача прийняв товар на підставі довіреностей №010 від 10.01.17р. та №192 від 26.04.17р. на суму 30181,94грн., що підтверджується матеріалами справи. Видаткові накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст.664 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та штампами відповідача у відповідних накладних, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. виконав належним чином, а відтак відповідач не звільняється від обов'язку сплатити вартість отриманого товару.
Згідно п.5.4. договору, розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору здійснюється покупцем в порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Пунктом 5 специфікацій від 14.12.16р., від 15.12.16р. та від 05.04.17р., сторонами узгоджено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даним специфікаціям, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
З урахуванням умов оплати відповідно до специфікацій за видатковими накладними №РН-10012 від 10.01.17р. та №РН-10013 від 10.01.17р. відповідач повинен був оплатити товар до 16.02.17р. (включно), за видатковими накладними №РН-270410 від 27.04.17р. та РН-270411 від 27.04.17р. відповідач повинен був оплатити товар до 02.06.17р. (включно).
Проте, станом на час подачі позовної заяви до суду, відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару в сумі 30181,94грн. за договором поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р. належним чином не виконав, доказів перерахування коштів на рахунок позивача суду не надано, матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Таким чином, за висновком суду відповідач свої зобов'язання за вказаним договором поставки, щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.
Доводи відповідача щодо ненастання строку оплати товару по договору, оскільки у видаткових накладних відсутні відмітки покупця про дату отримання продукції судом відхиляються з огляду на наступне:
Згідно з п.4.7. договору дата поставки визначається датою, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах.
Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних №РН-10012, №РН-10013, №РН-270410 та №РН-270411, датовані 10.01.17р. та 24.07.17р. та підписані представником покупця без зазначення іншої дати та будь-яких зауважень, що свідчить про те, що поставка та момент відліку 30-ти денного строку розпочалися саме з 10.01.17р. та 24.07.17р.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, видаткові накладні №РН-10012, №РН-10013, №РН-270410, РН-270411 підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень 10.01.17р. та 27.04.17р., містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання.
Отже, умова п.4.7 договору, відповідно до якого датою поставки вважається дата, що вказана на видатковій накладній представником покупця, направлена на захист права покупця на відображення у видатковій накладній дати фактичного отримання товару, та, відповідно, правильного обчислення строку.
Зважаючи на те, що покупцем не зазначена дата на видаткових накладних, та, при цьому, ним накладні підписані, датою поставки товару слід вважати дату видаткових накладних. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 05.07.16р. у справі №908/5830/15.
За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30181,94грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня в сумі 787,61грн., 3% річних в сумі 1248,18грн. та інфляційні втрати в сумі 3655,81грн.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 1248,18грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 3655,81грн.
Згідно наданих розрахунків нарахування позивачем 3% річних в загальному розмірі 1248,18грн. здійснено позивачем окремо по видатковим накладним від 10.01.17р. за період з 15.02.17р. по 27.08.18р. (включно) та окремо по видатковим накладним від 27.04.17р. за період з 02.06.17р. по 27.08.18р. (включно), згідно яких за відповідачем обліковується заборгованість.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди початку таких нарахувань, а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним.
Так, оскільки за видатковими накладними від 10.01.17р. строк оплати настав 16.02.18р., відповідно прострочка виникла з 17.02.18р., а за видатковими накладними від 27.04.17р. строк оплати настав 02.06.17р., відповідно прострочка виникла з 03.06.17р.
Провівши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 1244,52грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1244,52грн.
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Таким чином, вірним є період нарахування інфляційних з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а саме за видатковими накладними від 10.01.17р. з березня 2017р. по липень 2018р. включно та за видатковими накладними від 27.04.17р. з липня 2017 року по липень 2018 року включно.
Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань та їх розрахунок є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 3655,81грн., підлягають задоволенню.
За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п.6.8. договору, сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.
Позивачем на підставі п.6.8. договору нарахована пеня в сумі 1077,62грн. Згідно надано розрахунку пеня розрахована на прострочену заборгованість за видатковими накладними від 27.04.17р. за період з 27.08.17р. по 01.12.17р. При цьому, враховуючи, що за умовам п.6.8. договору розмір пені заявленої до стягнення не може перевищувати 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 787,61грн.
Перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем та заявлений до стягнення в сумі 787,61грн., судом встановлено, що розмір таких нарахувань є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 787,61грн. підлягають задоволенню.
Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частково.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору на підставі до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 11850,00грн.
В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №0106-01 від 01.06.18р. з додатковою угодою до нього №1 від 01.06.18р., копію додатку №2 від 01.07.18р., додатку №4 від 17.09.18р., додатку №5 від 03.10.18р., додатку №6 від 03.10.18р. до договору про надання правової допомоги №0106-01 від 01.06.18р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2863 від 31.10.14р., ордер серії ДП №1500/000029 від 27.08.18р., копію рахунків на оплату №20 від 01.07.18р., № 24 від 17.09.18р., № 26 від 03.10.18р., №27 від 03.10.18р. копію платіжного доручення №761 від 02.08.18р., №2037 від 17.09.18р., №1162 від 04.10.18., №1163 від 04.10.18р., поштові чеки ПАТ «Укрпошта» від 27.08.18р. на загальну суму 92,40грн., попередній розрахунок сум судових витрат в розмірі 12104,40грн.,
Дослідивши зміст, наданих позивачем документів в підтвердження витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що підставою надання послуг є договір про надання правової допомоги №0106-01 від 01.06.18р., який міститься в матеріалах справи.
Згідно п.4.2. договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатками, які є невід'ємними частинами цього договору.
Додаток №2 від 01.07.18р. як документ, що складається за участю сторін договору, містить найменування послуг, виконаних адвокатом та прийнятих замовником із зазначенням загальної вартості послуг в сумі 8000,00грн. (4000,00грн. за кожну послугу окремо) та строку виконання.
При цьому, у вказаному додатку №2 в графі «назва послуг» вказано:
- підготовка та подання до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р.;
- підготовка та подання до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №2753-ЦД-УМТС від 24.06.16р.
Проте, як вбачається з матеріалів даної справи предметом позовних вимог є стягнення заборгованості саме за договором поставки №2756-ЦО-УМТС від 24.06.16р.
Отже, решта наданих адвокатом ОСОБА_2 замовнику ТОВ «ДК «Спецзапчасть» послуг вартістю 4000,00грн. - підготовка та подання до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №2753-ЦД-УМТС від 24.06.16р., пов'язані з наявністю інших правовідносин між ТОВ «ДК «Спецзапчасть» та адвокатом ОСОБА_2
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу згідно додатку №2 від 01.07.18р., пов'язані з розглядом даної справи, складають 4000,00грн.
Додаток №4 від 17.09.18р. як документ, що складається за участю сторін договору, містить найменування послуг, виконаних адвокатом та прийнятих замовником із зазначенням загальної вартості послуг в сумі 3000,00грн. (1500,00грн. за кожну послугу окремо) та строку виконання.
При цьому, у вказаному додатку №4 в графі «назва послуг» вказано:
- відшкодування витрат на супроводження у господарському суді Донецької області судового засідання по справі №905/1623/18;
- відшкодування витрат на супроводження у господарському суді Донецької області судового засідання по справі №905/1620/18;
Додаток №5 від 03.10.18р. як документ, що складається за участю сторін договору, містить найменування послуг, виконаних адвокатом та прийнятих замовником із зазначенням загальної вартості послуг в сумі 3000,00грн. та строку виконання.
При цьому, у вказаному додатку №5 в графі «назва послуг» вказано:
- відшкодування витрат на супроводження у господарському суді Донецької області судового засідання по справі №905/1620/18, №1711 (вартість послуги 1500,00);
- відшкодування витрат на супроводження у господарському суді Донецької області судового засідання по справі №905/1623/18 (вартість послуги 1500,00);
Таким чином, вартість послуги по справі №905/1620/18 становить 750,00грн.
Отже, витрати позивача на правничу допомогу згідно додатків №4 від 17.09.18р. та №5 від 03.10.18р. пов'язані з розглядом справи №905/1620/18, складають 2250,00грн. (1500,00грн. + 750,00грн.).
Факт понесення даних витрат підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату №20 від 01.07.18р., № 24 від 17.09.18р., № 26 від 03.10.18р. та копіями платіжних доручень №761 від 02.08.18р., №2037 від 17.09.18р., №1163 від 04.10.18р.
В матеріалах справи наявна копія Додатку №6 від 03.10.18р. який містить найменування послуг, виконаних адвокатом із зазначенням загальної вартості послуг в сумі 8000,00грн. (4000,00грн. за кожну послугу окремо) та строку виконання.
В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката вказаних у Додатку №6 від 03.10.18р. позивачем надано рахунок на оплату №27 від 03.10.18р. в якому зазначено: надання юридичних послуг за жовтень 2018р. за договором №0208-01 від 02.08.17р. та платіжне доручення №1162 від 04.10.18р. яким оплачено вказаний рахунок.
При цьому, правова допомога по даній справі надається позивачу за договором №0106-01 від 01.06.18р.
Таким чином, наданий позивачем рахунок на оплату №27 від 03.10.18р. в якому зазначено: надання юридичних послуг за жовтень 2018р. за договором №0208-01 від 02.08.17р. та платіжне доручення №1162 від 04.10.18р. яким оплачено вказаний рахунок не є належним доказом понесення позивачем витрат на правову допомогу за договором №0106-01 від 01.06.18р. по справі №905/1620/18.
Витрати на поштове відправлення також пов'язані з розглядом справи та підтверджуються поштовими чеками ПАТ «Укрпошта» від 27.08.18р. на загальну суму 92,40грн.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином складають 6342,40грн.
За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на відповідача належить покласти відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи в сумі 6342,40грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія «Спецзапчасть”, м.Василівка, Василівський район, Запорізька область до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”, м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 35873,54грн., з яких 30181,94грн. - сума основного боргу; 1248,18грн. - 3% річних; 3655,81грн. - інфляційні нарахування; 787,61грн. - пеня, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (вул. Красноармійська, буд. 1 А, м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область, 85043; ЄДРПОУ 00176549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть” (вул. Ліхачова, буд.2, м.Василівка, Василівський район, Запорізька область, 71600; ЄДРПОУ 36549406) суму основного боргу в розмірі 30181,94грн., 3% річних в розмірі 1244,52грн., інфляційні нарахування в розмірі 3655,81грн., пеню в розмірі 787,61грн., судовий збір в розмірі 1762,00грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6342,40грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Рішення складено та підписано 25.10.18р.
Суддя М.О. Лейба