Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
20.12.2010 р. Справа № 2а-6955/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомвідкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 ярдс Океан",
доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,
про скасування податкового повідомлення-рішення № 00003536/0 від 19.04.10 р.,
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19.04.2010 року №00003536/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 ярдс Океан" на суму 577566 гривень 22 копійки.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І. А. Устинов
Миколаївський окружний адміністративний суд
Іменем України
20 грудня 2010 року Справа № 2а -6955/10/1470
м. Миколаїв
16:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Океан»,
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,
про скасування податкового повідомлення - рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року,
Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_1 Океан»( далі - позивач) звернулось в Миколаївський окружний адміністративний суд з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення за № 00003536/0 від 19.04.2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2009 року в розмірі 577 566,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки податковим органом виключено з сум бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість з постачальниками неправомірно, висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, а податкове повідомлення рішення № 00003536/0 від 19.04.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень, липень, жовтень 2009 року на суму 577 566,22 грн., що прийняте за наслідками перевірки є протиправним, оскільки ґрунтується на протиправних висновках акту. Суть порушення полягає утому, що у результаті перевірки, підприємств по ланцюгу постачання, податковий орган встановив, у деяких ланцюгах постачання, ознаки фіктивних підприємств, тобто порушення у діях, допущених третіми особами в ланцюгах постачання. А позивач не може відповідати за такі дії, господарські операції є дійсними, первинні документи оформлені належним чином.
Відповідач проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову та довідки про факти перевірок підприємств по ланцюгам постачання, які залучені до матеріалів справи. Вважає факти зафіксовані в акті перевірки такими, що підтверджують порушення позивачем вимог п.1.8 статті 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/ 97-ВР із змінами та доповненнями, (далі - Закон № 168/97), а податкове повідомлення рішення за № 00003536/0 від 19.04.2010 року про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2009 р. в розмірі 577 566,22 грн. -правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Позивачем неправильно ототожнюється поняття ««формування податкового кредиту»та «бюджетного відшкодування ПДВ», оскільки право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачене ще й обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, як вбачається з норм п.1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, підтримав доводи викладені в акті перевірки та запереченнях по позов.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
06.04.2010 року дежподатревізорами -інспекторами відділу податкового супроводження підприємств промислового виробництва СДПІ ВПП у м. Миколаєві було складено акт № 344/36/14307653 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ «ОСОБА_1 Океан»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви». Висновками перевірки було встановлено порушення п.1.8 статті 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/ 97-ВР із змінами та доповненнями, (далі - Закон № 168/97), в результаті чого ВАТ «ОСОБА_1 Океан»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 577 566,22 грн.
19.04.2010 року СДПІ ВПП у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення рішення № 00003536/0, відповідно до якого встановлено порушення п.1.8 статті 1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/ 97-ВР та зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2009 року в розмірі 577 566,22 грн.
Як вбачається зі змісту акту перевірки № 344/36/14307653 від 06.04.2010 податковим органом виключено з сум бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість 577 566,22 грн., на підставі того, що у результаті перевірки, підприємств по ланцюгу постачання, встановлено у деяких ланцюгах постачання ознаки фіктивності підприємств.
Підставою прийняття спірного рішення стали висновки відповідача про те що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальниками ВАТ «ОСОБА_1 Океан»не перераховано відповідні суми ПДВ підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді.
Так, відповідно до акту перевірки ревізорами за червень та липень 2009 року, проаналізовано ланцюги постачання: позивач -ТОВ «Будуніверсал СКС», - ПП «Про -Бізнессервіс Р».
За даними акту перевірки ТОВ «Будуніверсал СКС»відобразило у своїй декларації, перераховану суму, у складі податкових зобов'язань за червень та липень 2009 року. Однак по даним податкового органу у третьому ланцюгу постачання та послуг є ПП «Про -Бізнессервіс Р», яке податковий орган не може провірити з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Будуніверсал СКС»у зв'язку з тим, що згідно бази даних податкового органу стан цього підприємства визначено, як банкрот. Відомості про зняття з обліку ПП «Про-Бізнессервіс Р»здійснено 09.02.2010 року.
Судом взято до уваги те, що господарські операції між контрагентами здійснено у червні, липні 2009 року, на той момент, коли підприємство ПП «Про-Бізнессервіс Р» працювало, тобто з викладеного не вбачається причино -наслідкового зв'язку між підставою зазначеною в акті перевірки для виключення суми бюджетного відшкодування та впливом на господарські операції у червні, липні 2009 року пов'язані з діяльністю позивача.
Крім того, господарська операція за якою сплачено податок на додану вартість є дійсною, податкова накладна оформлена відповідно до вимог законодавства, факт порушення справи про банкрутство через шість місяців від здійснення господарської операції не є доказом фіктивності підприємства.
Відповідно до акту перевірки, ревізорами за жовтень 2009 року, виключено з сум бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість 138 714, 17 грн. на підставі того, що у результаті перевірки підприємств по ланцюгу постачання, було встановлено у де яких ланцюгах постачання ознаки фіктивних підприємств. Проаналізоване чотири ланцюги постачання.
Перевіркою було встановлено та не заперечувалось в судовому засіданні представником Відповідача, що Позивач має договір з постачальником ТОВ «Енергосервіс», якому у жовтні 2009 року перерахував податку на додану вартість у розмірі 47 410, 04 грн., до відшкодування було заявлено сума 47 410,04 грн. Ланцюг постачання наступний: ВАТ «ОСОБА_1 Океан»- ТОВ «Енергосервіс»- ТОВ «Оріс»- ТОВ «Фінмеханіка»- ТОВ «Агро-К».
Також за жовтень 2009 року знято з відшкодування сума 33 528,61 грн. через те, що по ланцюгу постачання ВАТ «ОСОБА_1 Океан»- ТОВ «Ярдінс»- ТОВ «Оріс»- ТОВ «Фінмеханіка»- ТОВ «Агро-К».
По даним податкового органу припинено юридичну особу ТОВ «Агро-К», згідно з рішенням господарського суду від 22.12. 2009 року та знято з обліку з 24. 02. 2010 року. Крім того, як зазначено у акті перевірки ТОВ «Агро і К»відобразило у своїх податкових зобов'язаннях суму 1 377 727 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фінмеханика».
На підставі зазначених висновків та доводів податковий орган прийняв рішення про виключення суми з бюджетного відшкодування у розмірі 47 410, 04 грн. та 33 528,61 грн. суми сплаченого податку. Судом взято до уваги, що дійсність господарських операції не оспорюється відповідачем. Доказами фіктивність зазначених підприємств не доведена. Операція здійснена у жовтні 2009 року, а відомості про припинення діяльності за грудень 2009 року - лютий 2010 року також судом було досліджено, що господарська операція за якою сплачено податок на додану вартість є дійсною, податкова накладна оформлена відповідно до вимог законодавства.
Також актом перевірки зроблено висновок щодо необхідності зняття за жовтень 2009 року з відшкодування суму 85 500 грн з огляду на те що, що у ланцюзі постачання ВАТ «ОСОБА_1 Океан»- ТОВ «Будуніверсал СКС», останнє про даним ДПІ у Приморському районі м. Одеси, має стан на 15.01.2010 року -«місцезнаходження не встановлено», та у жовтні 2010 року має відносини з ПП «Про-Бізнессервіс Р»., яке податковий орган не може провірити з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Будуніверсал СКС»у зв'язку з тім , що згідно бази даних податкового органу стан цього підприємства визначено, як «банкрот». Відомості про зняття з обліку ПП «Про-Бізнессервіс Р»здійснено 09.02.2010 року.
На підставі документів які надані суду позивачем та довідок про перевірки вище визначених підприємств ТОВ «Будуніверсал СКС» знаходиться за своїй юридичною адресою, тому інформація щодо того що місцезнаходження не встановлено є помилковою.
Висновками перевірки не оспорюється дійсність господарських операції між позивачем та першими постачальниками, первинні документи оформлені належним чином, що підтверджено матеріалами наявними у справі. Підставою зняття зазначених сум з відшкодування є неможливість підтвердження сум ПДВ, фіктивність підприємства не встановлена належними та допустимими доказами. Тому даний факт не може бути підставою для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування позивача.
За результатами перевірки знято з відшкодування суму 3 803 грн. з огляду на те що, у ланцюзі постачання ВАТ «ОСОБА_1 Океан»- ПП «Промислові абразиви», у останнього неможливо проведення перевірки по відшкодуванню ПДВ через те, що відсутні відомості декларації з ПДВ за листопад 2009 року по лютий 2010 року. Але період який перевірявся це жовтень 2009 року, не листопад, тому з викладеного не вбачається причино -наслідкового зв'язку між підставою зазначеною в акті перевірки для виключення суми бюджетного відшкодування та впливом на господарські операції у жовтні 2009 року пов'язані з діяльністю позивача.
Суд вважає , що позивач не може відповідати за дії третіх осіб, сама несплата податку контрагентом постачальника податку не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування. Господарська операція за якою сплачено податок на додану вартість підтверджена первинними документами, податкова накладна оформлена відповідно до вимог законодавства, тобто господарська операція відбулась. Фіктивність підприємства не підтверджена відповідачем ні під час перевірки, ні у судовому засіданні, належними та допустимими доказами, відповідно до вимог статті 71 КАС України.
Суд вважає що висновки акту перевірки № 344/36/14307653 від 06.04.2010, такими, що ґрунтуються на припущеннях, а винесене на їх підставі податкове повідомлення - рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року необґрунтованим, протиправним, та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
В акті перевірки та спірному рішенні відповідач посилається на порушення позивачем пунктів 1.8, статті 1, п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року .
Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статі 7 Закону № 168/97- ВР закріплено вимоги щодо процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надавати покупцю.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97- ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97- ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97- В датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.
З аналізу вищенаведених положень Закону № 168/97 вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством -платником , яке має право на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету та його першим контрагентом -постачальником. Право на отримання податку з бюджету не ставиться в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами -постачальниками та другим, третім та іншими ланцюгами фактично до виробника та відповідно не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими інспекціями.
Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97 Платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97 платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі внаслідок ухилення від оплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.
Відповідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач по справі виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:
податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
відповідач у Акті перевірки підтвердив, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування;
позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Закон № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентами. В даному випадку Покупець ( позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно -правові відносини.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань що виникли у зв'язку з будь -якою поставкою товарів протягом звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В свою чергу підпункт 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 передбачає якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
С урахуванням наведених норм Закону № 168/97 судом встановлено, що рахунки між ВАТ «ОСОБА_1 Океан»та першими прямими постачальниками - контрагентами ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви»здійснювались, що підтверджується документальними доказами та не заперечується відповідачем.
Таким чином, виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операції, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ( по розрахункам між позивачем - ВАТ «ОСОБА_1 Океан»та першими прямими постачальниками -контрагентами ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви»).
Таким чином, судом у судовому засіданні встановлено, що по кожному періоду, в яком здійснювались розрахунки між першими прямими постачальниками - контрагентами ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви»та позивачем у останнього виникало право на податковий кредит за червень, липень, жовтень 2009 року. По кожному з зазначених періодів по яких у позивача виникало право на бюджетне відшкодування за червень, липень, жовтень 2009 року була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «ОСОБА_1 Океан»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ.
При проведенні вище визначеної перевірки повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам ВАТ «ОСОБА_1 Океан» та першими прямими постачальниками -контрагентами ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви»: податкові накладні, товарно -транспортні накладні, рахунки, договори, платіжні доручення та перерахування грошових коштів. Жодного порушення чинного законодавства з цього приводу контролюючим органом виявлено не було.
Крім того, угоди між ВАТ «ОСОБА_1 Океан»та першими прямими постачальниками -контрагентами ТОВ «Будуніверсал СКС», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Ярдінс», ПП «Промислові абразиви», свідоцтва про державну реєстрацію та первинні документи визнані у судовому порядку не були, на момент проведення розрахунків постачальників ліквідовано не було, свідоцтва платника ПДВ скасовані не були та не було прийнято судових рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення прямих постачальників. Факти виконання угод між ВАТ «ОСОБА_1 Океан»та прямими постачальниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не оспорюються.
Закон України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251 -ХП для платників податків не передбачає обов'язку ( стаття 9) та не надає права ( стаття 10) вимагати від інших платників податків будь які відомості щодо здійснення господарської діяльності ( у тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення реєстрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Також ЗУ № 168/97 не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності ( по другому третьому і т.д. ланцюгам постачання). З якими зокрема ВАТ «ОСОБА_1 Океан»взагалі не мало будь - яких господарських правовідносин.
Як вбачається з Акту перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є те що у ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, тому підприємство позивач діяло без належної обачливості та обережності. Діяльність позивача спрямована на здійснення операції , пов'язаних з отриманням податкової вигоди, з певними контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, а останні або мали ознаки фіктивного підприємництва, або ті які за юридичною адресою не знаходяться, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої.
З урахуванням норм Законів які наведені вище для позивача не передбачено обв'язку та права вимагати від інших учасників господарської діяльності будь-які відомості щодо їх господарської діяльності.
Порушення суб'єктами підприємницької діяльності контрагентами порядку здійснення господарської діяльності не можуть впливати на результати діяльності позивача.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12. 1990 року № 509 -ХП органи державної податкової служби у випадках у межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством. Спеціальним законом з питань оподаткування, який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів є Закон № 2181. Зокрема статті 3, 4, 16, 10, 17 надають право контролюючому органу визначати суму податкового зобов'язання, нараховувати пені та застосовувати штрафи, застосовувати податкову заставу на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податкової заставі, звертати стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку.
Під час судового засідання, з урахуванням пояснень представника відповідача, судом встановлено, що відповідач по справі, інші податкові інспекції, по суб'єктам підприємницької діяльності, які ухилялись від сплати платежів до бюджету не прийняли усіх передбачених вимогами чинного законодавства заходів щодо забезпечення стягнення та надходження до бюджету сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, які з вини цих суб'єктів підприємницької діяльності до теперішнього часу не сплачені.
Крім того спірне податкове повідомлення рішення, ґрунтується на висновках в акту невиїзної документальної перевірки, згідно якого зазначено про наявність у контрагентів ознак фіктивності або наміру щодо ухилення від сплати податків.
Разом з тим, слід зазначити, встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб прямо передбачений законом, зокрема при розслідуванні злочинів, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України. Ці обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами.
В тім в акті невиїзної документальної перевірки, в податковому повідомленні рішенні чи в поясненнях та запереченнях відповідача не йдеться мова про постанови про порушення кримінальних справ, ані про вироки суду з таких справ які набрали законної сили, тобто дані твердження не підтверджено доказами з боку відповідача. Приймаючи податкове повідомлення рішення посадові особи СДПІ фактично керувались припущеннями.
У разі порушення окремими постачальниками Конституції України та законів України орган податкової служби має в межах компетенції вирішити питання про притягнення до відповідальності винної особи, тобто саме того суб'єкта підприємницької діяльності. Який допустив порушення, а не позивач.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХП органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно - правовими актами органів державної влади , а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Зазначене свідчить, про те, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в акті документальної перевірки № 344/36/14307653 від 06.04.2010 року порушення положень п. 1.8 статті 1, п.п. 7.7.1. п.п.7.7.2 п.7.7. статті 7 Закону України від 03.04. 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не відповідає дійсним обставинам , а прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві податкове повідомлення - рішення № 00003536/0 від 19.04.2010 року підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 71, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19.04.2010 року № 00003536/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_1 ярдс Океан" на суму 577566 гривень 22 копійки.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя І.А. Устинов
Постанова оформлена
у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України
та підписана суддею 24.12.2010 року.
Суддя І.А. Устинов