Вирок від 24.10.2018 по справі 175/2235/18

Справа № 175/2235/18

Провадження № 1-кп/175/143/18

Вирок

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю сторін: прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

а також представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000283 відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , із середньою спеціальною освітою, вдівця, пенсіонера, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

встановив:

16 березня 2018 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_9 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 , 1979 року народження, знаходився за місцем їх спільного проживання у будинку АДРЕСА_1 , де між ними виник конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого у нього раптово виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті останній.

З цією метою у вказаний час обвинувачений узяв зі столу у кухонній кімнаті кухонний ніж з коричневим пластиковим руків'ям і зайшов до зальної кімнати будинку, де перебувала ОСОБА_9 , і наблизившись до неї, умисно наніс їй ножем не менше 16 ударів у область грудної клітини, живота та верхніх кінцівок.

У результаті цих умисних дій обвинуваченого ОСОБА_11 , постраждалій ОСОБА_12 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох непроникаючих ран і однієї проникаючої колото-різаної рани на передній поверхні грудей з наскрізним ушкодженням серця; однієї непроникаючої колото-різаної рани на лівому боці тулуба; двох колото-різаних ран живота, одна з яких проникаюча з ушкодженням шлунку та брижі; колото-різаних ран обох передпліч - двох ран на правому та чотирьох ран на лівому; різаних ран між вказівними та великими пальцями на обох кистях рук і лінійної подряпини на тильній поверхні правої кисті.

Смерть ОСОБА_12 настала 16 березня 2018 року у період з 18.20 години до 19.20 години від проникаючої колото-різаної рани грудей з ушкодженням серця, яка супроводжувалася внутрішньою кровотечею у плевральну порожнину з розвитком геморагічного шоку.

У судовому засіданні ОСОБА_9 свою провину визнав і пояснив, що 16.03.2018 року він перебував удома по АДРЕСА_1 , де починаючи з 16.00 години почав сваритися з дружиною ОСОБА_12 через надходження смс-повідомлень. Приблизно через 2 години дружина зізналася, що на протязі півроку має коханця. Після цього він вийшов на вулицю спілкуватися по телефону з тим чоловіком, який підтвердив указаний дружиною факт і сказав, що вони кохають один одного. Перебуваючи у стані сильного шоку, він намочив голову водою, узяв на кухні ніж, деякий час блукав із ним по будинку, а згодом вивів дружину до іншої кімнати, де почав наносити їй удари ножем. Усього він наніс ОСОБА_12 приблизно 2-3 удари, а потім нічого не пам'ятає, оскільки відбулося запаморочення в голові, а коли почав приходити до свідомості - в очах з'явився туман. У подальшому він додзвонився до своєї матері та повідомив про подію. Також викликав швидку і зателефонував у поліцію. З місця вчинення злочину не тікав, дочекався доки на місце прибули лікарі та поліцейські. Стверджує, що вчинив злочин через ревнощі у стані сильного шоку, оскільки дружина втретє йому зрадила. У скоєному щиросердно кається і просить призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_12 була її єдиною донькою. 17.03.2018 року від онука ОСОБА_14 дізналася про те, що його батько, а її зять ОСОБА_9 убив її доньку. Їй не відомі факти зради ОСОБА_12 під час подружнього життя з обвинуваченим, який іноді вів себе як «домашній тиран», через що іноді траплялися сварки. Скарги ОСОБА_11 щодо зради ОСОБА_15 не мали підґрунтя, оскільки донька заперечувала підозри чоловіка. Просила обрати ОСОБА_16 покарання на розсуд суду.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , який в суді пояснив, що познайомився з ОСОБА_12 восени 2017 року під час роботи в магазині «АТБ» у смт. Обухівка. Про обставини вбивства йому нічого не відомо, а про те, що 16.03.2018 року ОСОБА_15 загинула, дізнався від колег. У день події він розмовляв по телефону з обвинуваченим з приводу того, чи знайомий він із ОСОБА_18 . Із загиблою у нього були виключно робочі стосунки та вони не були коханцями, про що він і говорив обвинуваченому.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , яка у судовому засіданні пояснила, що 16.03.2018 року на початку 19.00 години вона дізналася від матері про трагедію, після чого на таксі одразу прибула на місце події, де побачила труп ОСОБА_12 , працівників швидкої допомоги та поліції.

Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка в суді повідомила, що 16.03.2018 року після телефонного дзвінка сина ОСОБА_11 вона приблизно через 10-20 хвилин прибула на місце події, де побачила невістку ОСОБА_12 з ножовими пошкодженнями, яка згодом померла.

Матеріалами кримінального провадження № 12018040440000283, долученими до матеріалів судової справи, а саме:

- рапортами старшого інспектора-чергового чергової частини Дніпровського РВП ДВП ГКНП в Дніпропетровській області ОСОБА_21 від 16.03.2018 року, зареєстрованими у той же день у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події під № 3696 і № 3698, із яких убачається, що від оператора «102» надійшли повідомлення про те, що ОСОБА_9 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 спричинив ножові порання своїй дружині ОСОБА_12 , внаслідок чого остання померла (а.с.85,86);

- протоколом огляду місця події від 16.03.2018 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_11 проведено огляд місця вчинення злочину, яким є будинок АДРЕСА_1 , де у присутності понятих виявлено труп ОСОБА_12 з численними колото-різаними пораненнями, а також вилучені кухонний ніж з пластиковим руків'ям, кольорову тканину та штору зі слідами речовини бурого кольору, зразки крові та інші предмети (а.с.87-98);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 17 і 21 березня 2018 року і відеозаписом цих слідчих дій, відповідно до яких ОСОБА_9 у присутності понятих і захисника детально розповів і на статисті показав, яким чином і в які частини тіла ОСОБА_12 він наносив удари ножем (а.с.109-111а,112-114а);

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 624 і висновком експерта № 624/90-Е від 17 березня - 04 квітня 2018 року, із яких убачається, що на трупі ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження, а саме: чотири непроникаючі та одна проникаюча колото-різана рана на передній поверхні грудей з наскрізним ушкодженням серця; одна непроникаюча колото-різана рана на лівому боці тулуба; дві колото-різані рани живота, одна з котрих проникаюча з ушкодженням шлунку та брижі; 1500 мл рідкої крові у плевральних порожнинах, 150 мл рідкої крові у перикарді та біля 200 мл рідкої крові у черевній порожнині; колото-різані рани обох передпліч - дві рани на правому та чотири рани на лівому; різані рани між вказівними та великими пальцями на обох кистях рук; лінійна подряпина на тильній поверхні правої кисті. Дві проникаючих рани мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб та мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу між 18.20 годиною та 19.20 годиною. Інші непроникаючі коло-різані та різані рани з подряпиною мають ознаки легких. Виявлені ушкодження прижиттєві, спричинені незадовго до настання смерті у короткий проміжок часу плоским колюче-ріжучим предметом, який мав гостре металеве лезо та обух з шириною клинка на рівні поринулої частини не більш 18,5 мм, обуха 1,0 мм та довжиною клинка не менше 15 см на рівні поринулої частини. Враховуючи орієнтацію ран і направлення ранових каналів, можна вважати, що нападаючий знаходився справа від ОСОБА_12 лівим боком або півоборотом від неї та наносив удари з достатньою силою спереду-назад зліва-направо декілька зверху-донизу або горизонтально по відношенню до останньої. Механізм нанесення ушкоджень, на який вказує ОСОБА_9 у ході проведення слідчих експериментів 17 і 21 березня 2018 року, не суперечить даним судово-медичної експертизи (а.с.117-118,119-121);

- речовими доказами, а саме одягом ОСОБА_11 , у якому він був одягнений 16.03.2018 року, на котрому виявлені сліди речовини бурого кольору (а.с.107,108).

Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, які є достовірними, допустимими й достатніми, колегія суддів дійшла висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 08 червня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 , і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи ОСОБА_11 про те, що він спричинив смертельні ножові поранення дружині через ревнощі у стані сильного шоку, тобто у стані фізіологічного афекту, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою пом'якшення покарання і вважає безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими доказами, зокрема висновком судово-психіатричного експерта № 109 від 07 червня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_9 , у період часу вчинення інкримінованого йому діяння, у стані фізіологічного афекту не перебував, у його поведінці та самопочуванні в той час не було сукупності ознак, характерних для зазначеного емоційного стану. Емоційна реакція не настала для нього суб'єктивно несподівано, інтенсивність цієї реакції не призвела до різкого звуження свідомості, фрагментованості сприйняття з порушенням свідомого вольового контролю своєї поведінки. Обурившись зрадою дружини, ОСОБА_9 вийшов на кухню, побувши там, узяв ножа і пішов до ОСОБА_12 далі з'ясовувати стосунки. Не знайшовши її у кімнаті, він знайшов постраждалу у кімнаті біля доньки, звідки вивів до вітальні і став завдавати удари ножем. ОСОБА_9 досить повно сприймав навколишню обстановку, подбав, щоб донька не була присутньою під час їхнього конфлікту, стримуючи своє обурення, доки вони не залишилися сам на сам. Після вчинення злочину у ОСОБА_11 не було ознак постафективної фізичної та психічної астенії, яка б свідчила про критичну трату енергії під час вибухової критичної реакції. Він із донькою викликав медиків, намагався додзвонитися у поліцію, подзвонив своїй матері й розповів про подію, не випускав доньку з кімнати до постраждалої, переодягнувся, витирав кров з підлоги. Тобто, його посткримінальна поведінка була досить мобілізована, цілеспрямована та усвідомлювана (а.с.140-144).

Стаття 116 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ця норма містить специфічні (видові) ознаки складу злочину, які виокремлюють фактично вчинені дії як один із різновидів умисних убивств (статті 115?118 КК України).

Специфічними (видовими) ознаками юридичного складу умисного вбивства, передбаченого статтею 116 КК України, є: а) перебування винного в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) під час вчинення посягання на життя потерпілого; б) наявність причинного зв'язку між станом сильного душевного хвилювання і поведінкою потерпілого - протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою; в) заподіяння смерті тій особі, яка вчинила протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу.

Дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі ? тривалості стану фізіологічного афекту.

Неправомірні дії потерпілого становлять обов'язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання.

Намір на вбивство дуже тісно пов'язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі намір на вбивство виникає так несподівано, як і сам стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту.

Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні усвідомленості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.

Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.

Окрім типових елементів складу умисного вбивства, цьому злочину притаманні такі особливі компоненти об'єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу - раптовий, афектований.

Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегідь спланованого вбивства, такий злочин виключає кваліфікацію за статтею 116 КК України. Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв'язувати проблему і конфліктну ситуацію.

Отже, таке вбивство не може бути заздалегідь задуманим.

У зв'язку з цим будь-які підготовчі дії до вбивства виключають застосування статті 116 КК України.

Фактичну основу діяння ОСОБА_11 , інкримінованого йому в провину, становили: тривалий час спільного подружнього життя з ОСОБА_12 ; накопичення образ через неодноразові зради дружини; небажання постраждалої йти на примирення та намір покинути обвинуваченого; рішучі й вивірені дії на місці вчинення злочину, спосіб вбивства (спричинення 16 ударів саме ножем у життєво важливі частини тіла постраждалої, а не будь-яким іншим предметом).

Отже, колегія суддів вважає, що вбивство ОСОБА_12 було задумано і сплановано ОСОБА_22 на підґрунті ревнощів, які являються основним мотивом, у якому домінує свідомість та не свідчить про стан фізіологічного афекту.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дії ОСОБА_11 з ч.1 ст.115 на ст.116 КК України.

Колегія суддів не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням процесуального керівника (а.с.83), та не оцінює показання свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , які знаходяться поза межами об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_16 злочину.

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за обставин, встановлених органом досудового розслідування і викладених у обвинувальному акті, та про необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

При визначенні виду і міри покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_11 , - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, зі слів - на момент затримання працював на двох роботах, за місцем проживання характеризується позитивно, має малолітню доньку ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 82 від 26 квітня 2018 року, в період часу вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_9 хронічним душевним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждав і в теперішній час не страждає. По своєму психічному стану в той період часу і в теперішній час він міг і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (а.с.136-139).

Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, враховуючи обставини справи та особу ОСОБА_11 , його ставлення до наслідків вчиненого злочину, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, а також думку прокурора та представника потерпілої щодо виду і міри покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити реальне покарання у виді позбавлення волі на строк у межах санкції ч.1 ст.115 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України чи покарання на мінімальний строк, про що у судових дебатах просили захисник і обвинувачений, колегія суддів не вбачає.

Цивільний позов потерпілою та витрати на залучення експертів стороною обвинувачення не заявлялися.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 9 (дев'ять) років.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 16 березня 2018 року.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Одяг обвинуваченого ОСОБА_7 , який знаходиться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови старшого слідчого СВ Дніпровського РВП ОСОБА_24 від 17 березня 2018 року по квитанції № 000000275 під порядком номером 580, - після набрання вироком законної сили на підставі пунктів 1, 4 ч.9 ст.100 КПК України знищити як такий, що не має ніякої цінності.

Флеш-носії із відеозаписами слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 від 17 і 21 березня 2018 року, - зберігати у опечатаних конвертах при матеріалах судової справи.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3