11 жовтня 2018 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року,
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року - без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 17 березня 2018 року, о 02:18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі буд.73 на вул. Симбірцева м. Кривого Рогу, втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де зіткнувся з електроопорою. Унаслідок цього пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких він помер.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити вказані судові рішення, пом'якшити засудженому покарання, застосувавши ст. 75 КК України. На думку захисника суди не врахували повною мірою всіх обставин, які мають правове значення та дійшли необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про невідповідність призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як вбачається зі змісту ст. 75 КК України, застосування закріплених у ній правил допустимо лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
У цьому провадженні таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
Судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України єтяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, працює на посаді токаря КП «Кривбасводоканал», за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, а з січня 2007 року по лютий 2018 рік перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком досудової доповіді Покровського районного сектору уповноваженого органу з питань пробації м. Кривого Рогупро те, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження волі, оскільки засуджений, нехтуючи загальновизнаними суспільними засадами, які забороняють керування транспортними засобами в стані сп'яніння, перебуваючи в стані алкогольної інтоксикації, розуміючи, що цей стан значно знижує водійську реакцію у нічний час доби, все ж таки сів за кермо автомобіля та, керуючи транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, виїхав за межі проїзної частини дороги, де зіткнувся з електроопорою, внаслідок чого спричинив несумісні із життям травми пасажиру автомобіля ОСОБА_6 .
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.
Із зазначеною позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд. Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 , навів мотиви, з яких він визнав їх неспроможними, і відхилив аргументи сторони захисту.
Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів. Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає. Тому відсутні підстави для пом'якшення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, про що йдеться в поданій касаційній скарзі.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3