Ухвала
Іменем України
22 жовтня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-9243 впс 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 про направлення кримінального провадження № 52016000000000411 щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з Малиновського районного суду м. Одеси до Солом'янського районного суду м. Києва,
до Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 (далі - прокурора) про направлення кримінального провадження № 52016000000000411 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України, з Малиновського районного суду м. Одеси до Солом'янського районного суду м. Києва.
У клопотанні прокурор наводить факти, які на його думку, є винятковими випадками, зазначеними у ст. 34 КПК, для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Зокрема, прокурор вказує на можливу необ'єктивність та упередженість судового розгляду даного кримінального провадження з огляду на можливість впливу на суддів з боку обвинувачених ОСОБА_13 і ОСОБА_15 , а також з боку поручителів обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Окрім того, прокурор вказує на складну суспільно-політичну обстановку в м. Одесі та Одеській області, яка, на його думку, не може забезпечити швидкого, повного та неупередженого розгляду кримінального провадження.
І як самостійну підставу для передачі провадження з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 34 та ч. 3 ст. 32 КПК прокурор визначає здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні спільною групою детективів як Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, так і Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України.
Учасникам судового провадження було повідомлено про час та місце розгляду клопотання, про відкладення дати його розгляду клопотань не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтримали клопотання та просили його задовольнити, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які заперечували щодо задоволення клопотання, перевіривши доводи, наведені у клопотанні, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Частиною 1 ст. 34 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду.
Зокрема, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Крім того, до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).
Положенням ч. 3 ст. 34 КПК встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Доводи щодо можливої необ'єктивності та упередженості суддів під час судового розгляду даного кримінального провадження у Малиновському районному суді м. Одеси, якими прокурор обґрунтовує необхідність передачі цього провадження на розгляд іншого суду, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, у клопотанні прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_13 , який наразі обіймає посаду міського голови, а раніше був народним депутатом України, має суттєву суспільну підтримку територіальної громади міста, а також зв'язки і знайомства серед вищих посадових осіб держави, а тому може впливати на об'єктивність і неупередженість розгляду суддями судів м. Одеси та Одеської області кримінального провадження щодо нього. Крім того, будь-яка суб'єктивна оцінка ОСОБА_13 як очільника міста суддями м. Одеси як виборцями, на думку прокурора, може негативно впливати на об'єктивність і неупередженість судового процесу.
Крім того, прокурор зазначає про можливість впливу на швидкість і об'єктивність розгляду судами Одеської області цього провадження поручителями обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є народними депутатами України, обраними по мажоритарним одномандатним виборчим округам від Одеського регіону. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_15 є чинним депутатом Одеської міської ради і також має відповідну електоральну підтримку певної частини містян, не виключно, що і окремих суддів.
Однак, такі доводи прокурора не заслуговують на увагу з огляду на те, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Згідно зі ст. 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім'ї.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Окрім того, законодавством України закріплена ціла система гарантій незалежності суддів під час здійснення правосуддя.
Разом із тим, будь-яких даних про можливу необ'єктивність або упередженість окремих суддів Малиновського районного суду м. Одеси прокурор у клопотанні не наводить.
Водночас, такі дані, за умови їх належного підтвердження, можуть слугувати самостійною підставою для відводу судді, але не для направлення кримінального провадження до іншого суду (винятком є випадки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК, про які прокурор у клопотанні не зазначає).
Також прокурор вказує на складну суспільно-політичну обстановку в м. Одесі та Одеській області як на обставину, що обумовлює неможливість здійснення Малиновським районним судом м. Одеси правосуддя.
На думку прокурора, ця обставина доводить неможливість забезпечення швидкого, повного та неупередженого розгляду кримінального провадження, оскільки існує висока ймовірність загрози життю і здоров'ю учасників судового процесу та громадян під час розгляду судом даного кримінального провадження у м. Одесі чи в Одеській області.
Водночас, прокурор у клопотанні не наводить належних підстав з огляду на положення абз. 2 ч. 1 ст. 34 КПК, які би свідчили про неможливість розгляду кримінального провадження у Малиновському районному суді м. Одеси.
Наведені прокурором обставини, у випадку їх підтвердження, можуть слугувати підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, забезпечення безпеки учасників судового провадження чи застосування особливих заходів державного захисту щодо суддів, працівників апарату суду та співробітників правоохоронних органів, а також відповідних заходів щодо забезпечення громадського порядку та порядку в залі судового засідання.
Таким чином, доводи прокурора про складну суспільно-політичну обстановку в м. Одесі та Одеській області колегія суддів не вважає такими, що доводять неможливість здійснювати правосуддя відповідним судом та, відповідно, наявність підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду.
Водночас, із копії обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , складеного та затвердженого 27 вересня 2018 року, (надалі - обвинувального акта) вбачається, що за результатами досудового розслідування його направлено до Малиновського районного суду м. Одеси, тобто до суду, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальні правопорушення.
Тому за загальним правилом визначення територіальної підсудності це кримінальне провадження підсудне саме Малиновському районному суду м. Одеси.
Згідно з наданою з Малиновського районного суду м. Одеси копією протоколу автоматизованого розподілу з дотриманням вимог щодо суддів, визначених у п. 1 ч. 12 ст. 31 КПК, було визначено колегію суддів для судового розгляду цього кримінального провадження.
Крім того, з копії обвинувального акта вбачається, що всі обвинувачені зареєстровані та проживають на території м. Одеса, потерпілих у справі немає, більшість свідків також проживають у м. Одесі. А місце проживання захисників з огляду на положення абз. 2 ч. 1 ст. 34 КПК не може впливати на вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Таким чином, доводи клопотання прокурора не доводять визначених у ч. 1 ст. 34 КПК підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду.
Окрім вищезазначеного, прокурор у клопотанні обґрунтовує необхідність направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_13 та інших з Малиновського районного суду м. Одеси до іншого суду тим, що у даному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалося спільною групою детективів як Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, так і Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України, а тому, на його думку, згідно зі ст. 32 КПК кримінальне провадження щодо обвинувачених має здійснювати суд найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Однак, і з цими доводами прокурора колегія суддів не може погодитись.
Так, за загальним правилом визначення територіальної підсудності, кримінальне провадження здійснюється в тому суді, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення згідно з ч. 1 ст. 32 КПК.
Відповідно ж до ч. 3 ст. 32 КПК, у разі якщо кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого проводилося територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України, вчинено у межах територіальної юрисдикції місцевого суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, то кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
У цій нормі, з одного боку, чітко визначена умова неможливості здійснення кримінального провадження у суді, якому це провадження було б підсудне за загальним правилом визначення територіальної підсудності згідно з ч. 1 ст. 32 КПК (у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення), а саме - збіг (співпадіння) меж територіальної юрисдикції місцевого суду за місцем вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого проводилося територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України, та меж територіальної юрисдикції відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України. А з іншого боку - імперативна вимога щодо визначення підсудності у такому випадку за судом, найбільш територіально наближеним до суду за місцезнаходженням відповідного територіального управління Національного антикорупційного бюро України, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
Водночас, обов'язковою умовою для застосування передбачених ч. 3 ст. 32 КПК спеціальних правил щодо визначення територіальної підсудності кримінального провадження є проведення досудового розслідування у цьому провадженні саме територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України.
Однак, згідно з копіями постанови керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, від 26 січня 2018 року та обвинувального акта розслідування вказаного кримінального провадження проводилось слідчою групою у складі детективів Третього та Четвертого підрозділів детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України. Причому, виходячи із зазначених процесуальних документів, серед слідчих, які у складі слідчої групи здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, немає жодного представника Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро України.
Додатковим підтвердженням цьому слугують і численні судові ухвали, якими надавались дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та тимчасовий доступ до речей і документів, які згідно з ч. 2 ст. 132 КПК та ч. 1 ст. 247 КПК вирішувались слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва тобто судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться орган досудового розслідування, а саме - Головний підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України.
Таким чином, прокурором не надано належного підтвердження здійснення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження Одеським територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України. А тому підстав для застосування положень ч. 3 ст. 32 КПК немає.
З огляду на викладене та враховуючи зміст положень статей 32, 34 КПК, колегія суддів не вбачає підстав для направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з Малиновського районного суду м. Одеси до Солом'янського районного суду м. Києва, а виняткових випадків, визначених ч. 1 ст. 34 КПК, не встановлено.
Відтак клопотання прокурора необхідно залишити без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 34 КПК України, Суд
клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 про направлення кримінального провадження № 52016000000000411 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , з Малиновського районного суду м. Одеси до Солом'янського районного суду м. Києва залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
