Ухвала
19 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 444/2268/17
провадження № 61-43985ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від
19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від
02 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Крім того зазначив, що справа підлягає касаційному оскарженню з підстав передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку. Надано заявнику строк для звернення до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку з наведенням поважних підстав для поновлення строку до 05 жовтня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. На підтвердження обставини отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду до заяви додано її копію із штампом вхідної кореспонденції, що містить дату отримання - 07 серпня 2018 року.
Перевіривши наведені заявником доводи, вважаю, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 рок підлягає задоволенню.
Також, АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву щодо поновлення строку для подання заяви про усунення недоліків.
Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частин перша статті 127 ЦПК України).
Ураховуючи, що заява про усунення недоліків, згідно штрихкодового ідентифікатора, здана до поштового відділення 05 жовтня 2018 року, що є останнім днем усунення недоліків, такий строк не є пропущеним.
Разом з тим, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 109 704 грн 02 коп. та станом на 01 січня
2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Доводи касаційної скарги про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для заявника виняткове значення, є необгрунтованими та зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду зазначеної справи для формування єдиної правозастосовної практики, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи наведене та беручи до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства Верховний Суд не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи становить для заявника виключне значення у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року задовольнити.
Поновити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від
02 липня 2018 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик