Постанова
Іменем України
17 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 755/3344/17-ц
провадження № 61-8849св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у складі судді Чобіток А. О.,
У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 035 810 грн 88 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, є Закон України «Про судовий збір», тому саме цей Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому вказаним Законом не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору.
У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що суд повинен звільнити позивача від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позов подано у зв'язку з порушенням прав позивача як споживача банківських послуг. Оскаржувана ухвала порушує право позивача на судовий захист.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
В ухвалі апеляційного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року про залишення апеляційно скарги ОСОБА_1 без руху заявнику роз'яснено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги; позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» є вимогами майнового характеру, в зв'язку з чим, враховуючи ціну позову (1 254 548 грн 41 коп.) позивача, який є юридичною особою, при його поданні судовий збір підлягав сплаті останнім у розмірі 18 818 грн 23 коп.; вимоги зустрічного позову про визнання пунктів кредитного договору недійсними та визнання кредитного договору недійсним в цілому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є вимогами немайнового характеру, внаслідок чого при його поданні судовий збір підлягав сплаті у розмірі по 640 грн за кожну вимогу немайнового характеру. Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду в повному обсязі, остання повинна сплатити судовий збір з розрахунку 110 відсотків від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовних заяв, що складає 22 108 грн 06 коп. (18 818,23 х110 %=20 700,06 та 1280х110%=1408).
Разом з тим, повністю із такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, апеляційний суд послався на те, що Закон Україні «Про судовий збір» є спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору, тому Закон України «Про захист прав споживачів», стаття 22 якого передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, до цих правовідносин не застосовується.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
У постанові № 14-57цс18 від 21 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду визначила, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме: при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).
Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1, яка звернулася до суду із зустрічним позовом за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо вирішення зустрічного позову.
Разом з тим, ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у повному обсязі як в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову, так і в частині вирішення позову банку до неї.
Таким чином, за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 є відповідачем у справі, а тому не звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову банку.
Проте межі оскарження рішення суду першої інстанції, в яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, а в яких подана нею апеляційна скарга обкладається судовим збором, апеляційний суд не роз'яснив та передчасно вирішив питання про повернення апеляційної скарги.
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко
С. П. Штелик