23 жовтня 2018 року
Київ
справа №814/2032/16
адміністративне провадження №К/9901/5226/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський хлібзавод № 1» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Миколаївський хлібзавод № 1» у жовтні 2016 року подало до суду позов, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 № 0000181402.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фактичне вчинення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, копії яких додані до позовної заяви. Контролюючий орган при проведенні перевірки не врахував використання товарів та послуг в господарській діяльності позивача, висновки сформував на підставі податкової інформації, інформації з актів перевірок контрагентів.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 21.04.2017 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 № 0000181402. Присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1655,64 грн.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2017 залишив без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2017.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами, спрямовані на реальне настання наслідків, зумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі, товари та послуги придбані позивачем з метою використання в господарській діяльності, про що свідчать досліджені та оцінені первинні документи.
Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що позивач під час перевірки не надав доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та не довів використання товару в господарській діяльності, а суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки обставинам, зазначеним в акті перевірки.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив касаційне провадження, ухвалою від 18.10.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.10.2018.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Хохуляк В.В.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2016 № 0000181402 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73 584,00 грн за основним платежем та в сумі 36 792,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 73 584 грн за лютий та березень 2015 року за операціями з придбання: у ПП «ОРІМ» маркетингових послуг з проведення телефонного опитування респондентів, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення обсягу продажу товарів у торгівельних точках у грошовому виразі та кількісному виразі; у ПП «ІНТЕР-ПАРС» товару - винограду сушеного (кишмиш); у ПП «Панас» товару - люльки для заготовок з тіста.
Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди: лютий, березень 2015 року регулювався нормами статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на відповідні періоди).
Аналіз вказаних норм законів дає підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Суди дослідили первинні та інші документи, складені щодо господарських операцій: договори, акти наданих послуг, звіти про проведення маркетингових досліджень, звіти щодо вивчення та практичного застосування наслідків і результатів маркетингових досліджень, платіжні доручення, акти звірок, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні тощо та за результатами їх оцінки дійшли висновків про відповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду