18 жовтня 2018 року
Київ
справа №9901/697/18
адміністративне провадження №П/9901/697/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л., Смоковича М.І.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
за участю: позивача: ОСОБА_2
представників позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача: Лисюка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження заяви про відвід суддів Шарапи В.М., Смоковича М.І., Данилевич Н.А., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
-визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно здійснити оцінювання ОСОБА_2 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
-визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №878/ко-18 від 19.06.2018 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді судді.
У судовому засіданні 18.10.2018 позивачем та його представниками подано заяви про відвід суддів Шарапи В.М., Смоковича М.І., Данилевич Н.А., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. з підстав, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Обґрунтовуючи наявність підстав для відводу суддів, позивач та його представники посилаються на їх невідповідність принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, оскільки Верховний Суд створено не на підставі закону.
Так, позивач та його представники зазначають, що з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §93): суб'єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб'єктивне ставлення судді у конкретній справі; відповідно до об'єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (див. справи стосовно двоякої ролі судді, наприклад Межнаріч проти Хорватії, §36; Ветштайн проти Швейцарії, §47). У свою чергу, жодна норма чинного законодавства не передбачає можливості утворення, реорганізації та ліквідації судів указом Президент України, а навпаки чинні норми права, а саме, пп. 6 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, п. 14 ч. 1 ст. 92 та ч. 2 ст. 125 Конституції України, а також ст. 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чітко встановлюють, що суди можуть бути утворені чи ліквідовані виключно законом і лише на підставі закону.
Позивач та його представники наголошують, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, у контексті принципу верховенства права, Суд розглядає "суд" як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (Лавентс проти Латвії, §81). Фраза "заснований на законних підставах" означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність (Сокуренко і Стригун проти України, §24). "Закон" у значенні ст. 6 §1 таким чином, включає не лише законодавство стосовно заснування і компетенції судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке у разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи (ДМД Груп, А.С. проти Словаччини). Завданням принципу "заснованості на законних підставах" у ст. 6 §1 є забезпечення незалежності судової системи від дискреційного права представника виконавчої влади і її регулювання законами уряду (Савіно та інші проти Італії).
Позивач та його представники вказали, що з даного приводу Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається справа №826/15714/17 про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №10701020000071690 від 09.11.2017 про проведення державної реєстрації органу державної влади Верховний Суд, ідентифікаційний код юридичної особи №41721784.
Позивач, його представники у судовому засіданні заяви про відвід суддів підтримали.
Представник відповідача проти заяв про відвід суддів заперечив, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1)якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2)якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3)якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4)за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5)у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частинами 3-4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Заслухавши думку учасників справи і з'ясувавши обставини, покладені в основу заяв, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених відводів.
Частинами 1-3 статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Підпунктом 1 пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом.
На підставі Указу Президента України від 10.11.2017 №357/2017 на посади суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду призначено суддів, серед яких: Шарапа В.М., Смокович М.І., Данилевич Н.А., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
За приписами частини 4 статті 22 та пункту 3 частини 1, частини 2 статті 266 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Тому, колегія суддів не погоджується з доводами позивача та його представників стосовно відсутності законних підстав для створення Верховного Суду та як наслідок невідповідності даного суду вимогами до "суду" в розумінні практики Європейського Суду з прав людини.
Таким чином, обставини щодо неупередженості суддів не знаходять підтвердження, а заявлені з цих підстав відводи є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 36-37, 39-40, 248, 250, 266 КАС України, -
Для вирішення питання щодо заявленого позивачем - ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 відводу суддям Шарапі В.М., Смоковичу М.І., Данилевич Н.А., Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л. передати заяви про відвід на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, який вирішуватиме питання про відвід за цими заявами.
Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів з дня проголошення її вступної та резолютивної частини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
М.І. Смокович Н.А. Данилевич О.В. Білоус
Повний текст ухвали суду виготовлено 23.10.2018І.Л. Желтобрюх