Іменем України
Київ
23 жовтня 2018 року
справа №826/7971/15
адміністративне провадження №К/9901/9333/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,
при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.
за участю представників
позивача - Дубей В.Ю. на підставі Ордеру серії КВ №261855
відповідача - Морозова П.В. за дов. від 20 грудня 2017 року №11594/9/28-10-10-18,
Голінея І.І. за дов. від 06 лютого 2018 року №1507/9/28-10-10-18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2015 року у складі судді Аблова Є. В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у складі колегії суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г. у справі № 826/7971/15 за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
05 травня 2015 року Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС, далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 0000014020, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5 971 132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 985 567 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.
25 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок встановлення нереальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ліакон», «Лагуна В», «Бізнестехнології» «Бізнес Оушен», «Ньюіст», «Гай-Вінниця», «Українська нафто-газова компанія», «Аляска Трейдинг», «Лідергаз», «Укрнафтатрейдінг», «Стиль-Нова», внаслідок здійснення яких платником протиправно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.
03 листопада 2015 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 11, 69, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник у касаційній скарзі доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування первинних документів у слідчого управління КР ГСУ ФР ДФС України згідно протоколу обшуку від 06 листопада 2014 року (копії клопотань про витребування доказів від 25 травня 2015 року та 29 вересня 2015 року наявні в матеріалах справи).
Враховуючи наявність вказаних порушень, позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу № 826/7971/15 направити на новий судовий розгляд.
04 листопада 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/7971/15 (суддя - Маринчак Н. Є.).
01 грудня 2015 року відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких податковий орган заперечує проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Спростування доводів касаційної скарги позивача базується на частковому відтворенні змісту акта перевірки.
03 грудня 2015 року справа № 826/7971/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
05 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли уточнення до касаційної скарги позивача.
10 квітня 2017 року закінчено підготовку та призначено справу до касаційного розгляду на 30 травня 2017 року.
26 червня 2017 року позивачем надано додаткові пояснення, в яких вказується, що кримінальне провадження, в межах якого вилучено первинні документи за спірними операціями, розпочато за підозрою посадових осіб Підприємства у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 та частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
27 червня 2017 року у справі № 826/7971/15 оголошено перерву без визначення дати.
25 січня 2018 року справу № 826/7971/15 передано до Верховного Суду.
Під час судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво, просить замінити відповідача у справі Міжрегіональне Головне управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Офіс великих платників податків ДФС, яке задоволено судом.
Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.
У листопаді-грудні посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ліакон», «Лагуна В», «Бізнестехнології» «Бізнес Оушен», «Ньюіст», «Гай-Вінниця», «Українська нафто-газова компанія», «Аляска Трейдинг», «Лідергаз», «Укрнафтатрейдінг», «Стиль-Нова», за результатами якої складено акт від 29 грудня 2014 року № 48/10-06-22-01/37199618 (далі - акт перевірки).
Підставами проведення перевірки визначено, серед іншого, підпункт 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
23 січня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000014020 за порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5 971 132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 985 567 грн. на підставі абзацу першого пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ліакон», «Лагуна В», «Бізнестехнології» «Бізнес Оушен», «Ньюіст», «Гай-Вінниця», «Українська нафто-газова компанія», «Аляска Трейдинг», «Лідергаз», «Укрнафтатрейдінг», «Стиль-Нова».
Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів і третіх осіб, службову інформацію щодо недостатності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів, ненаданням сертифікатів якості товарів (Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ліакон», «Лагуна В», «Бізнестехнології» «Бізнес Оушен», «Ньюіст », «Гай-Вінниця», «Аляска Трейдинг», «Стиль-Нова».
Нереальність господарських операцій між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аляска Трейдинг» додатково доводиться на підставі того, що у липні 2014 року податковий орган анулював свідоцтво платника податку на додану вартість цього контрагента.
Господарські операції з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія», «Лідергаз», «Укрнафтатрейдінг» податковим органом фактично не досліджувалися з підстав вилучення первинних документів у позивача відповідно до протоколу обшуку від 10 квітня 2014 року (лист Головного управління Міндоходів у Київській області від 15 квітня 2014 року, № 1629/8/10-36-22-01 до СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві, ГОУ Міністерства доходів і зборів України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ліакон», «Лагуна В», «Бізнестехнології» «Бізнес Оушен», «Ньюіст Україна», «Гай-Вінниця», «Аляска Трейдинг» укладено договори на поставку зернових культур, а з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль-Нова» - договір поставки пристрою транспортного та машини полоскальної АКВ із системою рециркуляції, за наслідком виконання яких позивачем у березні-вересні 2014 року сформовано податковий кредит у загальному розмірі 5 971 113 грн.
Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704)
На час проведення перевірки та здійснення судового розгляду у суді першої інстанції частина первинних документів була надана податковим органам, частково вони були вилучені та не досліджувалися податковим органом та судами.
В матеріалах справи наявні клопотання представника позивача від 25 травня 2015 року (заявлялося у суді першої інстанції) та від 29 вересня 2015 року (заявлялося у суді другої інстанції) про витребування первинних документів.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що вказані клопотання залишилися не вирішеними, оскільки це підтверджується наявними у справі процесуальними рішеннями.
Верховний Суд зазначає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог та встановлюючи нереальність господарських операцій первинними документами, не вирішили клопотання позивача щодо витребування первинних документів за спірними господарськими операціями.
Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, акти про неможливість проведення зустрічних звірок, службову інформацію щодо недостатності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів, ненаданням сертифікатів якості товарів не є достатніми підставами для визнання спірних господарських операцій нереальними при недослідженні судами попередніх інстанцій первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.
Суд першої інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів, які вилучено в ході обшуку, що передував проведенню перевірки.
Суд апеляційної інстанції критично поставився до доводів апелянта щодо неможливості надання доказів у справі, в зв'язку з проведенням обшуків на підприємстві, оскільки внаслідок проведення обшуку були вилучені не усі документи, що підтверджують реальність операцій між апелянтом та вказаними контрагентами, а інші документи, що підтверджують таку реальність операцій суду не було надано.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанцій не відповідає наявним у справі доказам, оскільки разом з позовною заявою позивачем надано копію протоколу обшуку від 16 листопада 2014 року, яким зафіксовано вилучення первинних документів, серед яких і первинні документи з вказаними контрагентами.
Судами попередніх інстанцій не перевірено також чи дотримано податковим органом при проведенні перевірки вимоги пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України та чи вжито посадовими особами заходи, спрямовані на отримання вилучених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. На підставі пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України виїмка документів або інше їх вилучення правоохоронними органами є поважними причинами ненадання платником податків первинних документів під час перевірки.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, серед іншого, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, а також не вирішивши питання про витребування доказів у справі, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі № 826/7971/15 скасувати.
Адміністративну справу № 826/7971/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер