Іменем України
24 жовтня 2018 року
Київ
справа №2а-3916/12/1470
адміністративне провадження №К/9901/8953/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОЛАКТ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Лісовської Н.В. від 03 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Крусяна А.В., Шляхтицького О.І. від 01 липня 2015 року у справі за позовом Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОЛАКТ» про стягнення податкового боргу,
У липні 2012 року Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОЛАКТ» (далі - відповідач/Товариство) про стягнення суми податкового боргу у розмірі 632478,78 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, по податку на прибуток та по орендній платі за землю, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом, а також самостійно задекларованих Товариством.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року, позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства податковий борг у розмірі 632478,78 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірна сума податкових зобов'язань є узгодженою та набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем у добровільному порядку, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 587670,84 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду, в іншій частині у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки при винесенні рішень останніми не враховано, що несплачені штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковою заборгованістю перед бюджетом, адже положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписи якого були чинними на момент їх застосування, та Податкового кодексу України (далі - ПК України) не врегульовують питання оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому, на переконання відповідача, для звернення до суду щодо стягнення такої неподаткової заборгованості необхідно застосовувати строк, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - КАС України), який пропущено позивачем при звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за результатами проведеної у червні 2010 року позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинам з фірмою «Milk Products Trading BVBA» (Бельгія) по контрактам від 10 липня 2009 року №0402-11, від 31 серпня 2009 року №0402-12 за період з 01 липня 2009 року по 08 червня 2010 року складено акт від 08 червня 2010 року №1764/22/32332395, в якому встановлено порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
21 червня 2010 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №000042200, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності та по штрафних (фінансових санкціях) у загальному розмірі 592670,84 грн. За результатами адміністративного оскарження суму зменшено на 170,00 грн.
Товариством оскаржено податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року №000042200 в судовому порядку. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року по справі №2а-8222/10/1470, яка в подальшому переглянута в апеляційному порядку, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Окрім того, позивачем за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю та податку на прибуток Товариства складено акт від 23 березня 2012 року №173/15/32332395, в якому встановлено порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань.
Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2012 року: №0000771501 про збільшення відповідачу грошових зобов'язань на 900 грн.; №0000781501 про збільшення відповідачу грошових зобов'язань на 350 грн.; №0000741501 про збільшення відповідачу грошових зобов'язань на 8767,59 грн.; №0000731501 про збільшення відповідачу грошових зобов'язань на 438,08 грн., які вручені представнику відповідачу під розписку.
Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі за землю (земельна ділянка в м. Вознесенську) за грудень 2011 року і січень-травень 2012 року на загальну суму 31320,02 грн., що задекларована в поданих деклараціях. На підставі уточнюючого звіту від 28 квітня 2011 року відповідач зменшив платіж на 3480,06 грн.
Також за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі за землю (земельна ділянка у Вознесенському районі) за грудень 2011 року і січень-травень 2012 року на загальну суму 6212,31 грн., що задекларована в поданих відповідачем деклараціях.
До того ж, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю Товариства складено акт від 10 квітня 2012 року №239/15/32332395, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року №0000331501 про збільшення відповідачу грошових зобов'язань на 300 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми податкового боргу станом на 13 липня 2012 року заборгованість відповідача складала 632478,78 грн.
07 квітня 2011 року позивачем виставлено податкову вимогу №55, яка вручена представнику відповідача цього ж дня.
За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов'язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.
При цьому, як визначено у пункті 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року №000042200 останнє не було скасовано і є чинним; докази оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2012 року №0000771501, №0000781501, №0000741501, №0000731501 та від 10 квітня 2012 року №0000331501 відсутні, тому визначені ними суми грошових зобов'язань є узгодженими та набули статусу податкового боргу.
З урахуванням того, що узгоджені суми грошових зобов'язань, визначені контролюючим органом, та самостійно задекларовані платником, набули статусу податкового боргу, а їх розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.
Доводи ж касаційної скарги про те, що сума штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковою заборгованістю перед бюджетом, а тому підстави застосування встановлених податковим законодавством строків для звернення контролюючого органу до суду щодо її стягнення відсутні є помилковими та спростовуються наступним.
В преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписи якого були чинними на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року №000042200, визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
За змістом пункту 1.2 статті 1 згаданого Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Враховуючи наведене, зміст понять грошового зобов'язання платника податків та штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), наведених у ПК України (підпункти 14.1.39, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14), положення якого діяли на момент звернення позивача до суду, а також беручи до уваги обов'язок контролюючого органу визначити суму грошових зобов'язань за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Кодексу), можна дійти висновку про поширення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ПК України на спірні правовідносини, які виникли у зв'язку із несплатою у добровільному порядку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Право на стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання також було закріплено й у підпункті 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОЛАКТ» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду