Справа № 761/35304/18
Провадження № 1-кс/761/23928/2018
25 вересня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим та про зобов'язання вчинити дії, -
13.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся із скаргою до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва на постанову начальника 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_4 від 19.07.2018 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018000000000127.
В обґрунтування скарги зазначає, що він являвся вкладником ПАТ «Міський комерційний банк», який було визнано неплатоспроможним, на даний час банк перебуває в стадії ліквідації. Вказує, що посадовими особами банку неправомірно було виведено грошові кошти з такого, що в свою чергу призвело до неплатоспроможності банку, як наслідок він втратив свої заощадження. В зв'язку з цим він звернувся до слідчого Служби безпеки України, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, із заявою про визнання його потерпілим.
Оскаржуваною постановою йому було відмовлено у визнанні потерпілим, вважає таку постанову неправомірною, а тому просить її скасувати, зобов'язати слідчого невідкладно допитати його в якості потерпілого, надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, витяг з ЄРДР, ознайомити його із сутністю підозри та процесуальними документами, надати для ознайомлення вказівки прокурора у кримінальному провадженні, копії наказів та інших документів.
Зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 12.09.2018 року під час судового засідання у справі 761/34312/18 за його скаргою про відвід слідчого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просить таку задовольнити, надав пояснення аналогічні її доводам.
Слідчий ОСОБА_4 заперечив щодо вимог скарги, вважає таку безпідставною, вказує, що кошти були виведені із банку в період жовтня-листопада 2011 року, а ОСОБА_3 став владником фінансової установи лише 30.01.2012 року, таким чином відсутній причинно-наслідковий зв'язок між виведенням з банку грошових коштів та шкодою, яка була завдана ОСОБА_3 через неповернення йому банківського вкладу. Окрім цього, звертає увагу, що правовідносини щодо неповернення ОСОБА_3 його вкладу регулюються цивільним законодавством.
Заслухавши думку скаржника та слідчого, ознайомившись із доводами скарги та долученими до неї документи, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Процесуальним законом не передбачено винесення окремої постанови та/або ухвали про визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, у визнанні особи потерпілою може бути відмовлено лише після ретельної перевірки доводів особи, що подала заяву про визнання її потерпілою та за очевидних та достатніх підстав, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, слідчим відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за ознаками вчинення заволодіння грошовими коштами ПАТ «Міський комерційний банк» в сумі 59 296 600,00 Євро службовими особами зазначеного банку, що перераховані в період з 03.10.2011 року по 11.11.2011 року на кореспондентський рахунок ПАТ «Міський комерційний банк» у банку «Meinl Bank AG» (Республіка Австрія), натомість ОСОБА_3 став вкладником банку ПАТ «Міський комерційний банк» лише з 30.01.2012 року, тобто після акумулювання коштів фінустанови на закордонних рахунках.
Окрім цього, у постанові вказано, що згідно довідки за результатами перевірки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Міський комерційний банк» від 09.11.2017 року, внаслідок переведення коштів на закордонні рахунки, збитки завдано саме банку, а не його вкладникам, в тому числі ОСОБА_3 .
Відтак, слідчий прийшов до висновку, що жодні збитки ОСОБА_3 не завдано, а тому останній не є потерпілим у кримінальному провадженні.
Однак, такий висновок є передчасним.
Як вбачається із листа «City Commerce Bank» від 22.01.2015 року №23/2507, ПАТ «Міський комерційний банк» впродовж 2011-2012 років перерахував на власний рахунок кореспондентський рахунок у «Meinl Bank AG» 59,35 мільйонів Євро, вказані кошти перебували на рахунку банку станом на 01.01.2014 року, що підтверджено відповідною випискою, а станом на 14.01.2014 року на рахунку банку було вже 0,043 мільйонів Євро.
Таким чином, грошові кошти ПАТ «Міський комерційний банк» фактично зникли у проміжок часу між 01.01.2014 року та 14.01.2014 року, тобто в період коли ОСОБА_3 був вкладником ПАТ «Міський комерційний банк».
Оцінка зазначеним обставинам не надана під час винесення постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні.
За викладених обставин, слідчий суддя не може констатувати наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 не було завдано шкоди внаслідок ймовірного неправомірного заволодіння коштами ПАТ «Міський комерційний банк», а тому визнати оскаржувану постанову слідчого належним чином мотивованою та обґрунтованою не видається можливим.
З врахуванням наведеного, в цій частині скарга є підставною та підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова відповідно підлягає скасуванню.
Оскільки слідчим не надано доказів своєчасного вручення копії постанови ОСОБА_3 , строк на її оскарження останнім не пропущено.
Водночас, вимоги скаржника про зобов'язання слідчого невідкладно допитати його в якості потерпілого, надати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, витяг з ЄРДР, ознайомити його із сутністю підозри та процесуальними документами, надати для ознайомлення вказівки прокурора у кримінальному провадженні, копії наказів та інших документів, задоволенню не підлягають, оскільки вказані питання входять до компетенції слідчого, вирішуються ним за відповідними клопотаннями, в порядку ст. 220, 221 КПК України, та можуть бути предметом оскарження до слідчого судді лише після відмови слідчого у вирішенні такого клопотання.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 2, 7-9, 55, 303, 306, 307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим та про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Постанову начальника 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_4 від 19.07.2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018000000000127- скасувати.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1